5. Телефонне консультування психічно хворих осіб.

Багато фактів свідчить про вороже ставлення нашого суспільства до душевнохворих і їх складної життєвої ситуації. Ось деякі з них:

• більша частина соціуму негативно відноситься до вільного перебування психічно хворих у громадських місцях, що є суттєвою перешкодою до їх інтеграції;

• сам по собі діагноз психічного захворювання вже ускладнює соціальну адаптацію цих людей. Тому навіть особи з проміжними психічними розладами намагаються уникати звернення за допомогою в центри психічного здоров’я;

- дуже низькою залишається і знання членів суспільства про природу психічних хвороб. Навіть особи з вищою освітою близько половини нічого не знають про ці розлади.

Потрібно відрізняти декілька типів бесід, які доводиться вести з колишніми пацієнтами психіатричних лікарень:

1. Знаходячись у відносно благополучному стані психічного здоров’я, тобто ремісії, вони можуть потрапити в кризову ситуацію через згадані вище соціальні обставини і потребувати допомоги.

2. Крім того, їх дзвінок може бути пов’язаний з погіршенням їх психічного здоров’я.

3. Останнє: ряд психічно хворих і особистостей з проміжним станом можуть стати регулярними абонентами, знаходячи в консультанті співрозмовника з широкого кола проблем їх своєрідної активності (реформаторства, майстерності, психіатричної «парапсихології», окультизму і т.д.).

Звичайно, що стратегія телефонної допомоги консультанта при кожному із типів звернень має свої особливості.

1. Абонент, що страждає душевними захворюваннями, може подзвонити зі своїх звичайних життєвих проблем, в тому числі, жаліючись на самотність, ізоляцію або вороже ставлення оточуючих. Стратегія допомоги. В цьому випадку, краще за все, згадування особою про своє психічне захворювання Вам потрібно пропустити мимо вух або відтіснити на задній план своєї свідомості і консультувати її як звичайну людину, що має звичайні проблеми. Активне слухання є особливо цінною допомогою, оскільки допомагає їм не відчувати себе кинутими. Знаючи суспільну ситуацію, в якій живуть душевнохворі, консультанту потрібно виявити до них емпатійне співчуття і далі надавати ту допомогу, якої потребує здорова людина в проблемній ситуації.

2. Абонент може зателефонувати, будучи у сплутаному стані свідомості, відчуваючи страх та галюцинації. Вони можуть чути різні «голоси», відчувати вплив на свої думки і почуття когось, хто їх переслідує. Вони можуть відчувати жах від всього, що відбувається, їм здається, що з ними розігрується якась гігантська вистава або злий жарт. Тому їх поведінка недоцільна і підвладна цим хворобливим переживанням, їх внутрішній світ повністю дезорганізований і те, що відбувається з ними, здається їм непоборним, непередбаченим і неконтрольованим. Стратегія допомоги: вислуховування. Абонент обов’язково повинен виговоритися. При чому не потрібно намагатися зрозуміти хворобливі переживання абонента, слідкувати за деталями і зміною обставин ситуації, так як вони, як правило, не мають логічного зв’язку. Терпляче активне вислуховування може привести до того, що виникнуть «ледве помітні зміни», які виявляться в незначному усвідомленні абонентом ситуації. Не потрібно сподіватись на довго тривалість цих змін. Вони можуть бути стерті новим приступом душевного розладу. І завтра, післязавтра абонент знову Вам зателефонує.

3. Неабияку майстерність потрібно проявити консультанту, якщо розмова стосується незвичайних захоплень, особливих форм проведення часу, своєрідної активності, яка може спостерігатися у психічно хворих і проміжних особистостей з проміжним станом (це створення «вічного двигуна», ліків від усіх хвороб, способів знаходження інопланетян, нових теорій розвитку суспільства і т. д.). Стратегія допомоги: активне вислуховування. Воно може бути схожим на довготривалий монолог. Але, виявлення уваги до звичайно дивної проблеми може стати для них якорем у світі людського нерозуміння і викликати позитивне емоційне ставлення. З іншого боку, потрібно уникати оцінок або кваліфікації цих теорій і відкриттів, не схвалювати недоцільні активні дії, які можуть ускладнити життя в суспільстві. Це, звичайно, може викликати гнів і образу зі сторони абонента (у зв’язку з нерозумінням або небажанням консультанта активно підтримати ті чи інші своєрідні його творчі спроби) і привести до незавершеності діалогу. Однак, не потрібно засмучуватись, такий «розпад» в діалозі не загрожує сумними наслідками Вашому співрозмовнику. Будьте готові, що він подзвонить знову, і Ви знову і знову будете йти вузькою стежкою активного слухання до «ледве помітних змін».

Отже, загальним у підтримці і допомозі для психічно хворих, повинно бути схвалення будь-яких позитивних дій, до яких вони схильні і, наскільки можливо, відтягнення вчинків, які можуть виявитися для них неблагополучними. Слід також пам'ятати, що в рахунку можливих рекомендацій-відсилок, може бути направлення до лікуючого спеціаліста, прохання звернутися в психіатричний стаціонар або інші місця, де їм можуть надати допомогу.