Соціологія освіти на рубежі хх-ххі століть: тенденції розвитку і проблематика досліджень

XXI століття заявило про себе різким прискоренням історичного часу, підвищенням темпів суспільних змін, глобалізацією і універсалізацією економічного, політичного і культурного життя, безпрецедентним зростанням ролі інформації та інформаційних технологій у соціальному розвитку. Ці явища не могли не відбитися на кардинальних змінах системи як загальної середньої, так і вищої освіти.

Сучасна вища освіта відчуває вплив процесів глобалізації, інтернаціоналізація освіти стає однією з головних проблем в умовах економічної та геополітичної інтеграції [2; 3; 8].

У травні 2005 року Україна приєдналася до Болонського процесу. Цей крок викликав кардинальні зміни у вищій школі. Обговорення проблем переходу на кредитно-модульну систему навчання, мобільності викладачів і студентів, системи оцінювання рівня знань і компетентності випускників вищих навчальних закладів і середніх шкіл є стрижньовими у сучасній соціології освіти.

Під впливом вищепозначених тенденцій міняється і образ студентства. На стику соціології освіти і соціології молоді розвивається нова галузь соціологічного знання «Соціологія студентства». Особливого значення у цьому напрямі набувають прикладні порівняльні соціологічні дослідження, одним з яких є реалізація Харківським гуманітарним університетом «Народна українська академія» проекту «Студент ХХІ століття. Соціальний портрет на тлі суспільних трансформацій: українська інтерпретація».

Стрімкі зміни вимагають від держави гнучкішої системи управління освітою, а саме: децентралізації системи, відмови від детального регулювання розвитку вищої освіти, з тим, щоб багато рішень могли ухвалюватися на локальному (інституціональному) рівні. У соціології освіти аналізуються проблеми надання більшої автономії вищій освіті на нових соціально-економічних умовах.

Не залишаються без уваги проблеми взаємодії системи вищої освіти і ринку праці. В мінливих умовах ринку вищі навчальні заклади активно реагують на потреби молоді в отриманні сучасних престижних спеціальностей. ВНЗ демонструють гнучкість освітніх стратегій і високі адаптивні властивості. Змінюються взаємини суспільства і вищої освіти. Проблеми взаємозв’язку вищих навчальних закладів і ринку праці стають постійною темою для обговорення. Ринок формулює вимоги конкурентоспроможності фахівців, а значить, і якості їх підготовки.

Але наскільки затребувані фахівці, підготовлені з використанням нових технологій прийому у ВНЗ і навчання? На ці питання можна отримати відповідь тільки за допомогою емпіричних досліджень у рамках соціології освіти.

Особливе значення для досліджень набуває проблема якості вищої і середньої освіти, оскільки її вирішення прямо пов’язане з підготовкою фахівців і формуванням ринків праці. З проблем якості освіти, перш за все вищої, ведуться численні дискусії. Вони стосуються як змісту освіти, так і чинників її удосконалення. Дискусії по проблемах якості освіти охоплюють різні сфери наукового знання. Це педагогіка, філософія, соціологія, управління освітою та ін.

Останніми роками особливим об’єктом вивчення є приватна вища школа. Підставою для інтересу до цієї проблеми є об’єктивний факт бурхливого зростання чисельності приватних ВНЗ і студентів, що отримують у них освіту. Приватна освіта – це реалізація принципів ринкової економіки у соціальній і духовній сферах життя суспільства. Поява у країні вищої освіти, що самофінансується (приватної), виявила нові можливості всієї системи освіти і стимулювала розвиток позабюджетної освіти у державних вищих навчальних закладах. Пошук причин актуалізації приватної вищої освіти приводить до необхідності досліджувати у першу чергу проблем якості вищої освіти у цих ВНЗ та їх роль в інноваційних процесах у системі вищої освіти.

На закінчення слід підкреслити, що соціологія освіти як галузь знання сьогодні все більш розширює свої межі. Суспільство, яке у своєму розвитку стає все більш динамічним, все у більшій мірі відчуває вплив ефективності функціонування системи освіти. І соціологічні дослідження в області освіти, безумовно, повинні виявляти виникаючі суперечності, конфлікти і механізми цього взаємовпливу. Без розуміння цих прихованих від прямого спостереження тенденцій і механізмів неможливо оцінити плюси і мінуси різних моделей освіти у контексті постійних соціальних трансформацій.

В області взаємодії освіти з духовним розвитком суспільства необхідний детальний аналіз соціокультурного поля навчальних закладів різного типу, ролі освіти у відтворенні і зміні системи ціннісних орієнтацій нових поколінь, виявлення місця освіти як сфери інтелектуального спілкування людей, їх морального розвитку.

Сьогодні соціології освіти належить значно розширити застосування якісних методів, без чого неможливо нині зрозуміти роль освіти у соціокультурному відтворенні, у розвитку економіки, її впливи на демографічні процеси. Все це вимагає від соціологів ще більших зусиль по всебічному аналізу реального стану освіти, визначення тенденцій її розвитку, а також конкретної участі у вирішенні проблем формування інтелектуального потенціалу українського суспільства.