Висновки

1. Освітою виступає як цілеспрямований процес виховання і навчання на користь людини, суспільства і держави, головною метою якої є формування вільної, освіченої, такої, що має цілісне уявлення про навколишній матеріальний і духовний світ, творчої і моральної особи. Освіта – один з показників соціального статусу індивіда і один із чинників зміни і відтворення соціальної структури суспільства. Це соціальний інститут, що виконує функції підготовки і включення індивіда у різні сфери життєдіяльності суспільства, залучення його до культури даної суспільної системи.

2. Соціальні принципи розвитку освітніх систем складаються з двох компонентів: по-перше, з об’єктивних чинників і умов, які формують відповідну систему освіти (за цілями, функціями і структурою); по-друге, з внутрішніх принципів функціонування механізму освіти, які визначають її характер, зміст і якісні ознаки.

3. До соціальних принципів організації і розвитку освітніх систем відносять: загальність; безперервність; спадкоємність; підготовку кадрів широкого профілю; єдність навчання і виховання; інтенсифікацію накопичених знань завдяки гнучкості і самоадаптації змісту освіти; демократизм, свободу і плюралізм освітньої сфери; гуманізм і пріоритет загальнолюдських цінностей у процесах навчання і виховання; адаптивність; випереджаючий розвиток; принцип інноваційності.

4. У складних умовах соціальної динаміки соціологія освіти здійснює постійну модифікацію соціальних принципів освіти. Формуються нові принципи функціонування освіти – принцип полікультурності, інституційна рефлексія, принцип випереджаючого розвитку освіти, принцип інноваційності, а також елітарність деяких освітніх структур, перед якими ставиться завдання відбору і розвитку талановитої молоді залежно від здібностей і рівня інтелектуальної підготовки.

5. Принципи безперервності і спадкоємності навчання повинні доповнюватися сьогодні інноваційними педагогічними можливостями і технологіями, які розвиваються на основі створення позабюджетних форм освіти. Створення вільного освітнього середовища здійснюється на демократичних засадах: розширюються можливості вибору спеціальності, простір мобільної перекваліфікації, розширення профілю за отриманою спеціальністю, соціальні гарантії зайнятості.

Список рекомендованої літератури

1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навч. літ-ри, 2006. – 384 с.

2. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХ1 века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. – М. : ИнтерДиалект+, 1997.

3. Глобальные проблемы человечества как фактор трансформации образовательных систем / Нар. укр. акад. ; под общ. ред. Астаховой В. И. – Х. : Изд-во НУА, 2008.

4. Глоссарий современного образования / Нар. укр. акад. ; под общ. ред. Е. Ю. Усик; (сост.: В. И. Астахова и др.) – Х. : Изд-во НУА, 2007. – 527 с.

5. Гранин Ю. Д. Глобализация и образование / Ю. Д. Гранин // Социология. – 2004. – № 3–4. – С. 166–172.

6. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М., 2000.

7. Курс лекций по социологии образования / под ред. В. И. Астаховой. – Х. : Изд-во НУА, 2003.

8. Общая и профессиональная педагогика : учеб. пособие для студентов пед. вузов / под ред. В. Д. Симоненко. – М. : Вентана-Граф, 2006. – 368 с. – (Пед. образование).

9. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін. ; за ред.. З. Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2007. – 495 с.

10. Реан А. А. Психология и педагогика / А. А. Реан, Н.В. Бордовская, С. И. Розум. – СПб. : Питер, 2004. – 432 с.