78. Охаракт-те реформи 60-70-х років 19 ст. Та особливості їх впровадження в Україні.

Реформи адміністративно-політичного управління 60—70-х років XIX ст.

Земська реформа. Після скасування кріпосного права, коли мільйони селян уже не підлягали владі поміщиків, гостро постало питання про реформу управління, упровадження законності й порядку в адміністративну діяльність. Тому в 1864 році були створені виборні органи влади в масштабі губернії та повіту — земські установи, які:

• відповідали тільки за господарські й культурні справи на території повіту й губернії;

• відали будівництвом шляхів місцевого значення, охороною здоров'я, народною освітою, опікою, в'язницями тощо.

Згідно із законом земства були не тільки виборними, а й загальностановими: до їх складу входили представники дворянства, буржуазії та селянства.

Фактично провідну роль у земствах відігравали поміщики. Нагляд за земствами здійснювали губернаторі міністр внутрішніх справ, які могли припинити дію будь-якої їхньої ухвали. Одночасно була проведена реформа міських рад, вибори відбувалися в трьох куріях, на основі майнового цензу, тому перевагу дістало заможне міщанство. До компетенції міських радуходили справи впорядкування міст, торгівлі й промисловості, гігієни тощо.

Судова реформа. Ще гострішою була потреба в удосконаленні системи судочинства. Дореформений суд, який залежав від адміністрації, був становим (тобто кожний стан мав свій окремий суд) і негласним.

У 1864 році була проведена судова реформа, якапроголошувала незалежність суду від адміністрації:

• суддю призначав суд і зняти з посади міг також тільки суд;

• запроваджувався загальностановий суд, тобто єдиний для всього населення;

• на судових засіданнях могли бути присутніми представники преси й публіка;

• утверджувалася змагальна система: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат (присяжний повірений);

• установлювалося кілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата;

• для розгляду особливо важливих справ створювався Верховний кримінальний суд.

Реформи в системі освіти.

Реформи 60-х pp. дали змогу здобувати освіту навіть найнижчим верствам населення в навчальних закладах усіх рівнів. Освітня реформа вдосконалила програму навчання й надала університетам більшу автономію.

Під час реформування системи освіти зроблено акцент на поширенні письменності серед народних мас. Для цього:

• створювалася популярна література;

• видавалися підручники;

• організовувалися школи.

П. Куліш організував у Петербурзі видання народних книжок і шкільних підручників. В Україні з'являлися нові школи, для дорослих відкривали освітні курси, заняття на яких відбувалися щонеділі, тому такі школи називали «недільними».

Військова реформа. Велике значення мала реформа 1874 року, що запровадила загальну військову повинність. Усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, мали відбувати військову повинність. У піхоті строк служби встановлено тривалістю 6років з наступним зарахуванням у запас на 9 років; на флоті служба тривала 7 років і 3 роки в запасі; для осіб з освітою встановлювалися менші строки служби. Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів. Армію оснастили сучасними видами зброї, був створений паровий військовий флот.

Фінансова реформа. У 1862 році проведено фінансову реформу, що зосереджувала управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів.

Пантелеймон Куліш (1819-1897) - історик, письменник, етнограф. Навчався в Київському університеті, був членом Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його ліберального крила. У працях П. Куліша з історії козаччини простежується його критичне ставлення до антифеодального козацько-селянського руху та діячів, що сприяли зближенню України зРосією. Заснував друкарню в Петербурзі, де видав твори українських письменників, працював у журналі «Основа». Створив оригінальний український правопис («кулішівку»).