Завдання

Спираючись на знання з дидактики щодо диференціації та індивідуалізації навчального процесу, складіть план індивідуалізації та диференціації виховання за будь-якими двома напрямами (на вибір).

За результатами виконання завдань самостійної роботи кожен студент має звітуватися перед викладачем.

Література

27. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.

28. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. —Львів, 1996.

29. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.

30. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.

31. Державний стандарт загальної середньої освіти. Економіка // Освіта України. — 1997. — 28 листопада. — № 48.

32. Іванчик Г. Ф., Пеньков О. І. Про деякі аспекти екологічної освіти шко­лярів. Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови / За ред. В.Л.Андрущенка. — К., 1997.

33. Климишин І. А. та ін. Основи християнської моралі. — Івано-Фран­ківськ, 1995.

34. Концепція безперервного національного виховання. – К., 1994.

35. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

36. Подласый Й. П. Педагогика. – М , 1999.

37. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.

38. Сухомлинський В. А. О воспитании. – М., 1975.

39. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

40. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002.

Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями

Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.

Види контролю

Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.

Навчально-методичний матеріал для самостійного опрацювання

з теми „ Диференційний та індивідуальний підходи

до виховання учнів”

Диференціація виховання – поділ учнів класу на умовні мікрогрупи з однорідними психологіч­ними характеристиками в їх головному для виховання значенні; індивідуалізація виховання –си­стема педагогічних відносин і дій, що спрямовані на уп­равління формуванням особистості кожного учня. Педа­гогічний шлях до учня пролягає від загальноколективних дій через диференціацію (як проміжний цикл) до індивідуалізації.

Диференціація може відбуватися за такими озна­ками:

• розумовими, завдяки яким виявляється здібність мікрогрупи учнів до ряду циклів: гуманітарного, фізико-технічного, математичного, природничого. За сприятли­вих умов — перехід їх до гімназії або до спеціальної школи з поглибленим вивченням; надпрограмна еруди­ція в цій сфері; майбутня профорієнтація і вироблення життєвого плану старшокласника, загальний розвиток інтелекту; в менших проявах – потяг до певного пред­мета, інтерес до нього;

• трудовими, завдяки яким виявляється здібність до певних видів праці, до того чи іншого ремесла, оволо­діння навичками майстерності, участь у виготовленні ви­робів для шкільних виставок, чітка індивідуальна про­форієнтація на певне матеріальне виробництво або ро­бітничу чи селянську кваліфікацію;

• економічними, які постають провідними для майбутньої участі в комерційних операціях, бізнесі та торгівлі — здібності до бережливості, передбачливості, з ощадливості, вміння розраховувати сімейний бюджет і рано заробляти гроші чесним шляхом, профорієнтація на такі професії, де ці властивості переважали б у житті (це зараз стає типовим для багатьох молодих людей);

• теїстичними, які характеризуються схильністю до релігії, прагненням до майбутньої духовної кар'єри, навчанням у конфесійній альтернативній школі тощо; є й атеїстичні мікрогрупи, в яких не визнають релігії;

• естетичними, які послідовно спрямовують себе на активний розвиток своїх прикладних естетичних здіб­ностей і смаків; мають єдині погляди на рок-музику, ан­самблі, солістів; в інших варіантах — на мистецтво і класичну спадщину в ньому; їх профорієнтація або на професію митця, або на участь, паралельно з основною роботою, в художній самодіяльності, навчання в музич­ній школі, участь у гуртках живопису або інших;

• комунікативними, які відрізняли б учнів за їх організаторським хистом, лідерством у колективі, екстравертированістю (відкритістю перед людьми, комунікативністю) характеру, профорієнтацією на певну орга­нізаторську, парламентську, депутатську), молодіжну роботу;

• спортивними, які вели б людину не тільки до кваліфікаційних досягнень у тому чи іншому виді спор­ту, а й робили пріоритетними її заняття фізкультурою, активно зацікавлювали в болільництві чи у прагненні здобути собі тренерську кваліфікацію.

Поряд з профорієнтаційною, навчально-виховною диференціаціями існують інші категорії і засади диферен­ційованого підходу до учнів, які використовуються для науково-соціологічних досліджень, а також для вияв­лення соціального і соціально-психологічного стану (іс­нує така галузь соціологічної науки – педагогічна соціо­логія). Класифікація мікрогруп тут є досить розгалуженою. Щоб поступово вивчити всіх учнів класу (і при цьому не витрачати надмірних зусиль), класному керівникові слід досить глибоко оволодіти психологічною культурою спостережливої людини, увійти в неказенні, довірчі сто­сунки з учнями. Чималу користь може йому дати і пси­хологічна служба, що поступово впроваджується в шко­лах України.

Міністерство освіти і науки України

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 4

ПРЕДМЕТ: ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

ФАКУЛЬТЕТ: ПОПП

КУРС: 2

ФОРМА НАВЧАННЯ: денна

Завдання виконав:

Студент(ка) групи

Прізвище, ім’я

Методичний матеріал і завдання

для самостійного опрацювання і виконання

Тема: Діагностика вихованості

Мета: сприяти засвоєнню студентами понять вихованість, діагностування вихованості, критерії вихованості, усвідомленню; формувати вміння виявляти рівні ви­хованості окремого учня і колективу, відібрати зміст, форми і методи ро­боти, які змінюють позицію особистості у системі взаємин, забезпечують збагачення позитивного досвіду діяльності, ставлень і поведінки.

План

1. Діагностика і вимірювання вихованості

2. Критерії вихованості

3. Ступені вихованості

4. Методи діагностики вихованості

• За результатами самостійного опрацювання методичного матеріалу, конспекту лекцій виконайте наступні завдання.

ЗАВДАННЯ

Побудуйте діагностичну програму вивчення рівня вихованості в молодших школярів милосердя

За результатами виконання завдань самостійної роботи кожен студент має звітуватися перед викладачем.

Література

41. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.

42. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.

43. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.

44. Державний стандарт загальної середньої освіти. Економіка // Освіта України. — 1997. — 28 листопада. — № 48.

45. Концепція безперервного національного виховання. – К., 1994.

46. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

47. Подласый Й. П. Педагогика. – М , 1999.

48. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.

49. Сухомлинський В. А. О воспитании. – М., 1975.

50. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

51. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002.

Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями

Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.

Види контролю

Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.

Навчально-методичний матеріал для самостійного опрацювання

з теми „ Діагностика вихованості”

1. Діагностика і вимірювання вихованості

Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну влас­тивість особистості, яка характеризується наявністю і ступе­нем сформованості соціально цінних якостей і властивостей, що відображають усебічність її розвитку.

Діагностування вихованості – це розпізнання і вивчення істотних ознак вихованості, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання. Діагноз встановлюється то­ді, коли педагог ще не володіє повною інформацією про ви­хованість учня, а робить висновок на основі її суттєвих про­явів з метою встановлення причин, що перешкоджають до­сягненню бажаного ступеня розвитку якостей і властивостей особистості; визначення факторів, які сприяють успішній ре­алізації цілей виховання.

Діагностика спрямована на вивчення учнів, які удоскона­люють своє самостановлення, і педагогів, що організовують пізнавальну, трудову, художньо-естетичну та ін. діяльність вихованців, створюють умови для зміни позиції особистості у системі відносин, її всебічного формування.

Отже, поняття «діагностика виховання» ширше, ніж по­няття «вимірювання виховання». Вимірювання проводиться з метою констатації стану вихованості. У діагностиці ж оцінка вихованості є причиною більш глибокого вивчення протікання виховного процесу, визначення шляхів його удосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компо­нентів.

Другою важливою особливістю діагностики є прогностич­ний характер її висновків. Прогноз потрібний для того, щоб внести необхідні корекції розвитку школяра: підсилити ба­жані і нейтралізувати небажані тенденції. У цьому розумінні діагностика є основою індивідуального підходу до вихован­ця. Проте, оскільки розрив між метою і досягнутими резуль­татами спостерігається постійно, завдання діагностики вихо­ваності актуальне для всіх вихованців. Ступінь вихованості колективу визначається на підставі своєрідного поєднання вихованості всіх його членів.

Третьою особливістю діагностики вихованості є те, що пе­ревага в ній надається методам, які сприяють виявленню цілі­сної позиції особистості школяра. Вимірювання ж базується на узагальненні оцінок окремих актів поведінки вихованця. Будучи спрямованою на потреби організації виховного про­цесу, діагностика передбачає згорнуті рішення педагога і то­му надає перевагу інтегративній діагностичній інформації. А це передбачає й ійтегральну оцінку ступеня сформованості позиції особистості, а також її окремих позицій.