3. Неформальний молодіжний рух

Сучасний молодіжний рух в Україні представлений не лише організованим рухом, а й неформальною молодіжною ініціативою, інтегрованою в загальносвітовий неформаль­ний молодіжний рух.

Неформальний молодіжний рух — система молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємо­зв'язку між собою та суспільством.

Це своєрідна молодіжна субкультура, яка охоплює різ­номанітні напрями та вияви активності молоді.

Молодіжна субкультура — система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.

Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведі­нки, а також цінності відрізняються від цінностей панівної культури, хоча і пов'язані з ними. Молодіжні субкультури с наслідком свідомого пошуку нової ідентичності, вибудовуван­ня нового стилю. Джерелом їх є романтизовані та ідеалізова­ні образи іншої цивілізації, культури (культурні міфи, куль-

Формування учнівського колективу, його вплив на виховання особистості 203

турні утопії). Культурні міфи українських молодіжних суб-культур зазвичай запозичені із Заходу. їх носії будували свою субкультуру відповідно до власних уявлень про західну куль­туру та систему цінностей, перебуваючи при цьому в середо­вищі національних культурних традицій. Завдяки цьому від­бувалося поєднання західних впливів, інноваційних елемен­тів, національних традицій, особливостей, ментальності та рудиментів постсоюзного культурного середовища.

Виникнення молодіжних субкультур зумовлене соціаль­ними, політичними, психологічними та духовними чинни­ками, найголовніший з яких — неадекватність суспільно­го буття потребам молоді, духовна самотність.

За особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на молодіжне середовище виділяють такі типи мо­лодіжних субкультур:

Хіппі. Вони заявили про себе на зламі 60—70-х років XX ст., в Україні — у 1972 р. До групи належать прихиль­ники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим во­лоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю»), «фенічками» (англ. thig — саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї, шко­ли). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.

Романтико-ескейпістські (англ. еsсаре — втекти, уник­нути, позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного «мі­фу», вибудованого на основі певних творів (переважно «фентезі») чи запозичених світоглядних концепцій інших куль­тур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Рольо­ва гра (гоlерlауіng) наближена до імпровізованої театральної вистави. Вона є втіленням постулату контркультури про ідею «театру» як єдності акторів та глядачів. «Глядач стає актором та автором одночасно» — ідеал контркультурного мистецтва. До ігрових субкультур належать:

— індіаністи — шанувальники традицій певної етніч­ної культури. Популярним для них є звернення до практи­ки релігійних культів, описаних у творах авторів «фентезі» або притаманних індійцям США, чи до синтетичних, новіт­ніх культів, розроблених на основі певних світоглядних кон­цепцій.

— толкієністи — поціновувачі конкретного автора Дж. Р. Р. Толкієна (англійського фантаста) і середньовічної холодної зброї. Наслідують своїх казкових героїв, тим са­мим «виходячи» за межі суспільства. — уніформісти — прихильники дослідження певної іс­торичної події чи епохи.

Музичні молодіжні субкультури. Виникли вони навко­ло нових музичних стилів «реп», «рейв», «брейк». Переваж­но утворені з підлітків, яких об'єднують спільні музичні пристрасті, безтурботне ставлення до життя, намагання жи­ти одним днем. їх світоглядні цінності вульгаризовані, при­стосовані до розуміння пересічних міських підлітків. Зов­нішні ознаки належності до угруповань різняться відповід­но до місця проживання. Одягаються вони за останньою тусовочною модою. Серед провідних бажань — відчуття ей­форії ритму, танцю, клубної атмосфери. Уподобання нестій­кі, залежать від популярності певних напрямів музики, спортивних команд. Так, відійшли в минуле перші брейкери, поступово відходять трешери (прихильники музичних стилів треш-хеві-метал та дзе-хеві-метал з відвертою асо­ціальною поведінкою, тяжінням до сатанізму, вандалізму, навіть людських жертвоприношень), бітломани (прихиль­ники музики бітлз), поділилися металісти (прихильники за­хідних груп важкого металевого року (хеві метал), вітчиз­няних «Чорнийкофе», «Арія», « Майстер» таін.). На підне­сені перебувають репери, рейвери, нові брейкери.

Репери. Як музичний напрям реп виник в середині 80-х років, будучи музикою «чорних кварталів» міст США, реггі та суміші різних напрямів. Його називали — «що бачу, про те і співаю». В Україні поширився в 90-х роках. Репе­ри — прихильники музичного стилю «реп», танцстилю хіп-хоп, сучасної негритянської культури. Характерна підви­щена корпоративність та психологічна потреба в спілку­ванні з однолітками. Найвище цінують індивідуальність. Класичний прикид українського репера: штани «дизелі» та дуті (пухові) короткі куртки, всі речі на кілька розмірів більші. Мають власні тусовки (в клубах), внутрітусовочні правила (знання біля 40 реп-груп та вміння розпізнавати їх за мелодіями). Переважно формуються з підлітків від 12 до 18 років.

Рейвери. Як музичний напрям рейв виник в середині 80-х років. Це симбіоз чиказького «хауса» та детройтського «техно». В Україну потрапив у середині 90-х років XX ст. Рейв (« кислотна тусовка») — музика диск-жокеїв. Ритміка її нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Тому натусовках рейверів переважає атмосфера «не­буденності», «ейфоричного трансу», що межує з містични­ми відчуттями. Зовнішня атрибутика відрізняється синте­тичністю та яскравістю кольорів одягу, наявністю різних до-

даткових речей («пірсинг» — проколювання різних частин тіла сережками). Рейв — середовище, де «кожен чує лише те, що хоче почути, і говорить те, що хочуть почути від ньо­го інші». Учасники рейв-клубів схильні до вживання напів-тяжких наркотиків, слабоалкогольних напоїв. Рейв-клуби підлітків поширені у всіх містах України.

Брейкери. Об'єднані на основі спільного інтересу до тан­ців типу брейк. Мета — пропаганда брейк-танцю і виконан­ня його великими групами. Новітній брейк-данс відродив­ся на базі спід-репу та швидкісної музики, увібравши деякі особливості брейк-дансу 80-х років (стиль «я робот»). Про­те перевага надасться «нижньому брейку», який включає елементи акробатики та спортивного танцю. Збираються на тусовках (разом з реперами), щоденних тренуваннях, зай­маються спортом, не палять.

Епатажно-протестні субкультури. Вони є породженням несприйняття молодими людьми певних явищ, норм, тра­дицій національного буття, намагання заявити про себе. Найпомітнішими виразниками цього процесу є панки, бай-кери та ін.

Панки. Пропагандисти ідеї «шок-протесту» виділяють­ся одягом і зачісками. Мета — самоствердження серед одно­літків через заперечення загальноприйнятих норм поведін­ки. Негативно ставляться до праці, вживають наркотики, алкоголь. Захоплюються рок-ансамблями. На сьогодні від­кинули агресію і увібрали в себе традиції та ідеї різних субкультур (насамперед хіппі).

Байкери. Вони віддають перевагу романтизації подоро­жей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом.

Радикально-деструктивні субкультури. Сюди належать субкультури, які мають чітку лінію на асоціальну поведін­ку та орієнтацію на застосування силових методів (скінхеди, хакери). Відзначаються дієвістю і радикалізмом.

Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух «скінхедів» виник у Великій Британії наприкінці 60-х років XX ст. На початку існування «скіни» — вихідці з робітни­чих районів — мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Зовнішній ви­гляд відповідав «шок-протесту» панків з єдиною відмінніс­тю — коротка зачіска та мінімізація символічних речей. У середині 70-х років економічна криза в Англії болісно вда­рила по молоді, породивши проблеми безробіття, відсутнос­ті перспектив. На цій соціальній хвилі розвинувся расистсь­кий рух сучасних «скінів». їх головним ворогом стали представники небілих рас. З'явились в Україні в 1995—1996 рр. Перші скіни не виявляли значної активності, обмежуючись демонстрацією нашивок зі свастикою, прапорів. Наприкін­ці 1996 р. активізуються, починають пропагандистську дія­льність, пошук союзників. Останнім часом зосередили ува­гу на переслідуванні темношкірих та вихідців з країн Азії, боротьбі з іншими субкультурами. Стиль їх одягу адаптова­ний до вуличних сутичок: чорні джинси, важкі шнуровані армійські черевики, короткі куртки — «бомбери» без комі­ра, бриті чи коротко стрижені голови. Цементуючу роль у формуванні цієї субкультури відіграє музика «ой» (панк). Те­рмін запровадив журналіст Г. Бушелл для визначення груп, які відмовилися від «пластмасового панка». Найвідоміша українська «ой»-група «Сокира Перуна», яка виступає під гаслом «for whites only». Характерною є наявність україн­ських текстів та орієнтація на англійський « ой ».

Хакери. З'явились вони в Україні у 60—70-ті роки XX ст. Це була молодь, яка захоплювалася кібернетикою. Поширення наприкінці 80-х років перших ПК, в середині 90-х років — Інтернету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття «хакер» означало комп'ютерного злочинця, здат­ного зламати будь-які захисні системи (сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запусти­ти в систему віруси. Це ті, хто робить світ віртуальної реа­льності доступним усім бажаючим. Хакери виділяють з-по­між себе «ламерів» (користувачі ПК, проводять більшість часу біля комп'ютерів, не маючи достатніх знань) та *гей-мерів» (прихильники «екшен-ігор» та «стратегій», які вба­чають у них сенс свого життя. Мають внутрітусовочні інтер-нет-видання, культові сайти тощо).

Розправно-самосудні угруповання. Переважно вихідці з робітничих сімей, які за допомогою сили борються з різними відхиленнями від певних ідеалів. Виникають на базі молоді­жних територіальних угруповань. Об'єктами їх «фізичного впливу» є представники заможної «золотої молоді»: хіппі, панки, металісти тощо. Протягом останнього часу цей рух за­знав істотних трансформаційних змін. Певною мірою тради­ції «люберів» (від м. Люберці; в основі — ідея «очищення» міст від «неформалів») продовжили «гопники».

«Гопники» («пацани»).Це — територіальні корпоратив­ні самодіяльні угруповання підлітків. Створюються за те­риторіальними ознаками («свої» та «чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежнос­ті. Мають яскраво виражену структуру, ієрархію, систему специфічних цінностей, прагнення до активної діяльності. Зовні майже не відрізняються від звичайних підлітків. Тусуються у своїх мікрорайонах, іноді нападають на «нефор­малів», молодь, яка потрапляє на їх територію. Властива ін­телектуальна нерозвиненість, агресивність. Вживають на­ркотики, алкоголь.

Релігійно-містичні субкультури. Постають вони внаслі­док синтезу містичних та релігійних культів з традиціями й ціннісною шкалою певних молодіжних субкультур. В них обов'язково повинен бути лідер («гуру»). Проповідують ви­рішення глобальних проблем людини, держави й усього сві­ту загалом. Одним з напрямів є кришнаїти.

Кришнаїти. Вони називають себе «підданими Кришни». Ідеологічне підґрунтя — давньоіндійський епос, який містить висловлювання і думки бога Кришни (мав людсь­ке обличчя і вважався народним героєм) на філософські те­ми. Вважають, що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога — мантри (закликання, молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух, задоволення бажань. Привабливість для молоді цієї течії пов'язана з ек­зотичними ритуалами, екстравагантним стилем одягу. Но­рми поведінки: не пити спиртне, каву, чай, не вживати на­ркотиків, не їсти м'ясо і рибу, не займатися тілесними роз­вагами (секс лише для продовження роду).

Серед кришнаїтів виділяють групи: інтелектуалів (праг­нуть пізнати буддизм та індуїзм), романтиків (любителі ви­довищ — східної музики, колективної медитації), релігій­них фанатів (люди, які відійшли від зовнішнього світу).

У чистому варіанті жодного типу молодіжної субкуль­тури не існує, оскільки їх угруповання не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємопроникають один в одний. Неформальне молодіжне середовище постійно перебу­ває в пошуку нових форм самореалізації.