3. Ступені вихованості

Інтегральне оцінювання позиції вихованця дозволяє виді­лити чотири ступені вихованості школярів, серед яких два ступені для учнів, вихованість яких задовольняє педагога, а два – для тих, у кого позитивний ступінь вихованості ще не досягнутий (Б.П. Бітінас). Активна позиція. Вона характеризується позитивними оцінками всіх інтегральних проявів, їх взаємозв'язками, само­регуляцією. Отже, до цієї групи належать вихованці, які сприйняли ідеали суспільства, будують свою поведінку від­повідно до норм, визначених суспільством, намагаються са­мостійно і творчо реалізувати ці ідеали і норми у відповідній діяльності, поведінці.

Пасивна позитивна позиція. Спрямованість змісту інте­гральних проявів, сталість поведінки і діяльності також оці­нюється позитивно. Проте активність вихованця не можна визнати достатньою. У зв'язку з цим нижчим є рівень їх са­моорганізації і самоконтролю. Тому до цієї групи належать учні, які постійно дотримуються норм суспільної поведінки, добросовісно виконують завдання педагогів, включаються у суспільно цінну діяльність, але спонукають їх до цього моти­ви одного плану діяльності (частіше результативного). Одно­бічність мотивації недостатньо активізує сам процес діяльно­сті, обмежує можливості прояву ініціативи, творчості. Зав­данням класного керівника є актуалізація позиції цих школя­рів у системі колективних відносин, розвиток мотивів проце­суального і результативного плану діяльності в єдності.

Нестійка позиція. Спрямованість змісту інтегральних про­явів вихованості позитивна, проте сталість поведінки оціню­ється негативно. Ознаки активності, самоорганізації, саморе­гуляції відсутні. Це означає, що у вихованців цієї групи соці­альні ідеї не набули статусу особистісних спонукальних сил поведінки і діяльності. Тому поведінка ситуативна, залежить від випадкових обставин. Правильна поведінка, діяльність вихованців можуть спонукатися соціально малоцінними мо­тивами, завдяки чому вони легко потрапляють під негативні впливи. Учні цієї групи — основний об'єкт і суб'єкт виховних дій.

Негативна позиція. Вона характеризується негативною спрямованістю змісту позиції особистості; при цьому актив­ність, самоорганізованість і саморегуляція лише ускладню­ють негативну оцінку ступеня вихованості. Порушення суспільних норм поведінки для учнів цієї групи є нормою. Мо­тиви їх поведінки і діяльності асоціальні. Вихованці цієї гру­пи є об'єктом перевиховання. Це передбачає руйнування їх актуальної позиції.

Загальна характеристика позиції вихованця є універсаль­ною, тобто такою, яка може бути використана у характерис­тиці будь-якої окремої його позиції — громадянської, патріо­тичної, екологічної, естетичної, ділової і под.

4. Методи діагностики вихованості

Уяву про ступінь сформованості у школяра необхідних якостей може скласти лише комплекс діагностичних методів.

Для вивчення інтегральних проявів особистості у поведін­ці, діяльності педагоги використовують метод спостережен­ня, за допомогою якого можна побачити ці прояви в цілому, багаторазово, у різних умовах і взаємозв'язках.

Упродовж останнього десятиліття передова педагогічна практика створює експериментальні справи і ситуації — об­межені часом види діяльності учнів, які дозволяють побачити прояви особистості, одержати інформацію, яка потрібна пе­дагогу. Виділяють такі види справ: перевірні, виховуючі, контролюючі, закріплюючі. Експериментальні справи і ситу­ації можуть створюватися як для всього колективу, так і для окремої особистості. В обох випадках вони результативні лише тоді, коли в їх основі лежать завдання, вирішення яких викликає значний інтерес у вихованців.

Метод компетентних оцінок рівня вихованості. Суть його полягає в тому, що оцінку вихованості школярів дають ком­петентні особи (вчителі, інші класні керівники, адміністрація школи). На основі цієї оцінки класний керівник робить відпо­відні висновки. Близьким до методу компетентних оцінок є рейтинг — метод діагностики, коли до аналізу складних явищ виховання залучаються різні педагоги. На основі одер­жаних даних поглиблюються знання класного керівника проучнів, що допомагає краще їх вивчити й осмислити суть своє"і педагогічної діяльності.

Окремим випадком рейтингу є метод самооцінки. Оцінка людиною власних якостей особистості відіграє суттєву роль у її розвитку. Усвідомлення вихованцем зв'язків між власними вчинками і якостями особистості сприяє осмисленню цих якостей як причини здійснених вчинків.

Аналіз вихованості проводиться і за допомогою методу незалежних характеристик, коли окремо один від одного класний керівник, актив класу, сам учень, його батьки, то­вариші характеризують рівень вихованості за певною про­грамою. Більш оперативно цю інформацію можна одержати і проаналізувати за допомогою педагогічного консиліуму.

Для оцінки проявів вихованості використовуються й інші практичні методи діагностики: прямі питання типу «Що таке милосердя?», «Для чого людям моральність?» і под. Відповіді на них допомагають вихователю і самому вихованцю краще розібратись у різних якостях особистості, осмислити їх. Для визначення ставлень учнів до тих чи інших фактів, вчинків, дій, подій, використовуються спеціальні питання в усній чи письмовій формі: «Яких людей ти вважаєш порядними?» і под. Вони можуть бути відкритими, що вимагають вільної аргументованої відповіді, або закритими, що передбачають вибір однієї з альтернативних відповідей.

Для діагностики оцінних суджень широко практикуються твори на завдану тему: «Толерантність — як я її розумію», «Яким би я хотів бути» і под. Цінність творів у тому, що вони виражають внутрішні позиції школярів, їх сумніви, роздуми, прагнення.

Діагностичне значення має і позиція «промовчання», яка характеризує намагання частини учнів залишитись у тіні, від­хилитися від прямих відповідей на поставлені питання, зай­няти нейтральну чи примиренську позицію.

Одержані відомості розширюють і поглиблюють знання класних керівників про вихованців, показують можливі причини, які сприяють закріпленню і розвитку позитивних про­явів особистості чи, навпаки, живлять негативні прояви.

Важливо розпізнавати й аналізувати в єдності ступінь сформованості всього комплексу інтегральних проявів осо­бистості, його спрямованість, структуру компонентів, спів­відношення зовнішньої регуляції і саморегуляції.

Узагальнення даних вивчення особистості, вияв рівнів ви­хованості окремого учня і колективу упорядковує діяльність класного керівника, допомагає зіставити результати роботи і цілі виховання; конкретизувати завдання з урахуванням ре­зультатів діагностування; відібрати зміст, форми і методи ро­боти, які змінюють позицію особистості у системі взаємин, забезпечують збагачення позитивного досвіду діяльності, ставлень і поведінки.

Міністерство освіти і науки України

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 5

ПРЕДМЕТ: ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

ФАКУЛЬТЕТ: ПОПП

КУРС: 2

ФОРМА НАВЧАННЯ: денна

Завдання виконав:

Студент(ка) групи

Прізвище, ім’я

Методичний матеріал і завдання

для самостійного опрацювання і виконання

Тема: Колективні творчі справи

Мета: сприяти засвоєнню студентами поняття колективні творчі справи, усвідомленню; формувати вміння планувати і проводити КТС, відібрати форми і методи ро­боти, застосовувати набуті знання на практиці.

• За результатами самостійного опрацювання методичного матеріалу, конспекту лекцій виконайте наступні завдання.

ЗАВДАННЯ

• Складіть алгоритм підготовки КТС.

• Складіть план проведення КТС на перше півріччя навчального року для учнів 3 класу.

За результатами виконання завдань самостійної роботи кожен студент має звітуватися перед викладачем.

Література

52. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.

53. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.

54. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.

55. Державний стандарт загальної середньої освіти. Економіка // Освіта України. – 1997. – 28 листопада. – № 48.

56. Концепція безперервного національного виховання. – К., 1994.

57. Красовицький М. Проблема дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. – 1995. – № 2–3.

58. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

59. Подласый Й. П. Педагогика. – М , 1999.

60. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.

61. Сухомлинський В. А. О воспитании. – М., 1975.

62. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

63. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002.

Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями

Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.

Види контролю

Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.

Навчально-методичний матеріал для самостійного опрацювання

з теми „Колективні творчі справи”

Реалізації сучасної технології особистісно орієнтованого виховання сприяє методика колективних творчих справ (КТС) – суспільно важливих справ, спрямованих на поліп­шення життя колективу і навколишнього життя. її плану­ють, готують, здійснюють і обговорюють разом вихованці і вихователі як молодші та старші товариші, завжди шукаю­чи кращих шляхів розв'язання практичних завдань.

Колективна творча справа, як правило, складається з таких етапів:

1. Колективне планування справи. Якщо, наприклад, у класі є учні кількох національностей, керівник передбачає проведення в класі заходу з інтернаціонального виховання. Наперед продумавши кілька тем, він пропонує учням обра­ти одну для обговорення. Учні зупинилися на темі «Моя Батьківщина – Україна» і запропонували чотирьох одно­класників до тимчасової групи організаторів цієї справи — ради справи, яка розробляє проект (сценарій) КТС.

Для підготовки і проведення «Вечора» створюють такі групи:

1) група з трьох учнів для запрошення на «Вечір» бать­ків, керівників школи, представників громадськості;

2. кореспондентський пункт (три учні) для висвітлення свята у стінгазеті і відеозаписі;

3. група оформлювачів (чотири учні) для підготовки актового залу для «Вечора»;

4) група з шести учнів для підготовки і проведення

Решту роботи передбачається виконати за індивідуаль­ними дорученнями.

З підготовленим сценарієм «Вечора» рада справи зна­йомить учнів класу, які під час обговорення вносять певні зміни. Тоді формуються усі групи й уточнюються конкрет­ні завдання для них. Кожну групу очолюють відповідальні (командири). Координатором підготовки і ведучим на «Ве­чорі» є рада справи. Завдяки цьому всіх учнів класу залу­чають до підготовки і проведення колективної творчої справи.

2. Колективна підготовка. Усі групи і кожен учасник отримують конкретні завдання щодо підготовки до висту­пу на «Вечорі» відповідно до сценарію, у складанні якого допомагає координатор.

Кожна група чітко розподіляє між собою справи, необ­хідні для підготовки «Вечора»: хто йде у бібліотеку і готу­ється до виступу, хто запрошує гостей. Для кожного вста­новлюють термін підготовки і щоденне повідомлення про результати роботи командиру групи.

3. Колективне здійснення справи. На цьому етапі учням дають змогу імпровізувати, виявляти видумку у виконанні своєї ролі, не руйнуючи, безперечно, сценарію вечора.

Під час реалізації КТС педагог, залежно від ситуації, може здійснювати пряме або опосередковане керівництво нею (участь в роботі журі, ведення однієї з частин КТС, виконання за необхідності функцій «рятівної команди»). Усе залежить від досвіду учнів і складності конкретної КТС.

4. Колективний аналіз проведеної справи. Учнів залу­чають до обговорення традиційними запитаннями: «Що було добре?», «Що погано?» і «Що треба врахувати на майбутнє?», або запитаннями, які вимагають від них оцінки аналізованої справи: «Чи була користь, радість від нашої діяльності оточуючим людям? », « Чи були ми дружними, організованими, доброзичливими?», «Чи була наша колективна справа проведена з видумкою, фантазією?», «Хто показав себе якнайкраще і в чому?» Для цього у класі має бути атмосфера довіри і відвертості.

Міністерство освіти і науки України

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 6

ПРЕДМЕТ: ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

ФАКУЛЬТЕТ: ПОПП

КУРС: 2

ФОРМА НАВЧАННЯ: денна

Завдання виконав:

Студент(ка) групи

Прізвище, ім’я