45. Поняття інфраструктури ринку її основні елементи.

Перехід до ринкової економіки вимагає формування відповідного ринкового середовища, без якого неможливий цивілізований ринок і аграрний, у першу чергу. Аграрні виробники самостійно вибирають канали реалізації своєї продукції, форми купівлі-продажу ресурсів та використовують різноманітні посередницькі структури у своїй господарській діяльності. Все це зумовлює необхідність у зборі, нагромадженні та опрацюванні зростаючих потоків інформації, яку сільськогосподарські підприємства повинні ефективно та своєчасно використовувати. Різноманітні новостворені інституції, що забезпечують просування аграрної продукції від виробника до кінцевого споживача, та дозволяють оптимізувати сам процес аграрного виробництва, відносять до ринкової інфраструктури. Від ефективного функціонування усіх наявних інфраструктурних складових залежить гармонійний розвиток усієї системи суспільного виробництва та продовольча безпека країни.

Основним постачальником товарної продукції на аграрний ринок є сільськогосподарські підприємства різних форм власності та масштабів виробництва. Іншими суб’єктами такого ринку виступають підприємства харчосмакової галузі, заготівельні організації, комерційні структури, гуртова і роздрібна торгівля, фінансові та страхові установи, аграрні біржі тощо. Єдність та співвідношення організаційно-правових форм господарювання утворюють організаційну структуру аграрного ринку [1]. Але сучасний стан формування цієї структури, на жаль, знаходиться на етапі становлення і значно відстає від потреб національних сільськогосподарських товаровиробників.

Формування ринкових відносин вимагає трансформацію існуючих ринкових структур та створення нових інститутів. Більшість національних дослідників ( Мішенін Є.В., Зіновчук В.В., Березін О.В., Перебийніс В.І., Губенко В.І., Дем’яненко М.Я., Гладій М.В. та ін.) наголошують, що найнагальнішою проблемою сучасного розвитку агропромислового комплексу України є формування цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача через розвиток інфраструктури аграрного ринку. Сільськогосподарське виробництво має значну низку проблем, але, на наш погляд, ці проблеми можуть бути не такими болісними, якщо буде створена ефективна мережа руху аграрної продукції від виробника до споживача, що забезпечуватиме паритетність економічних інтересів виробників, переробників і кінцевих споживачів, на основі використання досягнень сучасного менеджменту, логістики, ефективного маркетингу та фінансової обґрунтованості.

Ми вважаємо, що у сьогоденні необхідно розвивати різноманітні напрямки продажу аграрної продукції у залежності від видової їх приналежності. Для ринку зернових, зерно - бобових та круп ’ яних культур, кукурудзи, соняшнику необхідно формувати біржовий ринок, який буде забезпечувати гарантований збут за справедливими прозорими ціновими співвідношеннями. Ціла низка урядових рішень країни спрямована на формування такого ринку, бо у більшості розвинених країн саме аграрні біржі стають індикаторами цін ( біржові ціни вважаються нормальними і для позабіржового ринку). Таким чином, товарна біржа, як найважливіший елемент інфраструктури аграрного ринку, має забезпечити визначення реальної ціни товару, прозору та стабільну (такі необхідні національному ринку) взаємодію його учасників, ефективне просування товарів, мінімізацію цінових ризиків.

Говорячи про формування інфраструктури аграрного ринку, ми приєднуємося до думки тих дослідників, які наголошують на необхідності формування гуртових ринків як регіонального, так і національного значення. Гуртові ринки, за визначенням Гладія М.В.

’’не повинні бути суб’єктом купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, а лише місцем, де зустрічається продавець і покупець, де формується ціна на основі попиту та пропозиції. Гуртові ринки часто порівнюють із автомагістралями: немає їх – немає бізнесу ‘‘ [ 2, с.72 ].

Для окремих видів аграрної продукції (фруктів, овочів, винограду, м'яса, риби, молокопродуктів, а останнім часом, квітів тощо) визначальними (у питаннях дистрибуції та логістики) мають стати гуртові ринки.

Формування інфраструктури аграрного ринку через створення мережі гуртових ринків (регіонального та міжрегіонального значення) має поліпшити якість сільськогосподарської продукції, особливо швидкопсувної; забезпечити використання логістичних аспектів у питаннях транспортування, пакування та складування продукції; спростити доступ виробників до ринків збуту та до необхідної інформації про запити споживачів; забезпечити додаткові робочі місця; сприяти скороченню часу виконання замовлень споживачів.

Окрім цього, сформована системи гуртових ринків може бути використана як ефективний інструмент держави у процесі реалізації аграрної політики національного та регіонального рівня і забезпечити не лише продовольчу безпеку країни, а і підвищити конкуренто-здатність національної аграрної продукції на міжнародному рівні.