55. Суб’єкти підприємницької діяльності та їхня характеристика.

Підприємець може займатися будь-якими видами діяльності, якщо вони не заборонені законом, включаючи господарсько-виробничу, торгово-закупівельну, інноваційну, консультаційну тощо, комерційне посередництво, а також операції з цінними паперами.

Суб'єктами підприємництва можуть бути:

1. громадяни країни (України), інших держав, особи без громадянства не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

2. юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом;

3. об'єднання юридичних осіб, які здійснюють діяльність в країни (Україні) на умовах угоди про розподіл продукції.

Підприємницька діяльність не пов'язана з будь-якою формою власності і здійснюється:

1. самим власником засобів виробництва на свій страх і ризик та під свою майнову відповідальність;

2. керівником підприємства: від імені власника тощо.

56. Циклічність розвитку суспільства. Причина виникнення циклів та їх ласифікація.

Хвилеподібний розвиток економіки зумовлює циклічність

Багатьох суспільних процесів історичного, наукового, соціокультурного.

З К – циклом безпосередньо пов’язують інтенсивність

Державного втручання в економіку, зміни у зовнішньоекономічній політиці. При переході від одного довгого циклу до іншого суттєво поліпшуються умови життя людини. Матеріальною основою К – циклу є заміщення технологічних укладів.

Відбуваються соціально – економічні трансформації , які підвищують ступінь готовності суспільства до нової технологічної реальності .

Зазначимо основні з них :

• Трансформація відносин власності, зміна порівняльної значущості (відносної вагомості ) її окремих форм. По – перше , з ’ явилися чинники виробництва, існування яких має сенс тільки за умов їх колективного використання. По – друге , специфіка інтелектуальної Праці передбачає , що працівник володіє усіма необхідними навичками для створення готового інформаційного продукту та можливостями придбання у власність необхідних засобів виробництва.

• Поява нових форм організації виробництва . Нові умови діяльності ( важкість трансферу неформалізованих знань, залежність ринкової вартості сучасної компанії від інтелектуального капіталу працівників ) викликають суттєві зміни у соціальному Статусі зайнятих: робітник стає більш самостійним, виходить з – під контролю керівництва , унеможливлюючи традиційні способи примусу

• Зміна характеру розподілу та обміну. Зайнятість в інтелектуальному виробництві дає можливість претендувати на частину додаткового продукту — своєрідну інтелекутальну ренту , джерелом якої є використання знань та навичок працюючих.

• Глибока індивідуалізація споживання , зміна його структури . Споживаючи, людина стає об ’ єктом Застосування технологій high-hume, спрямованих на вдосконалення її природи та здібностей . У структурі споживання зростає питома вага нематеріальних благ та послуг.

• Зміна соціальної структури суспільства . Зростає питома вага « нових власників » — власників не уречевлених , невідчутних благ — кваліфікації та знань , оволодіння якими принципово не передбачає їх відчуження від інших суб ’ єктів; знижується частка пролетаріату , натомість підвищується частка висококваліфікованих працівників . Однак проблема соціального розшарування залишається ,зміщуючись у площину нерівного доступу до знань та інфор мації, посилення інтелектуальної залежності ;

Розширення процесів перерозподілу в глобальному масштабі з’являються нові канали перерозподілу , формуються потужні світові фінансові центри . Концентруючи значну фінансову міць , вони виступають кредиторами біль шості національних та корпоративних суб’єктів господарювання