30. Проблема несвідомого

"Колективне несвідоме". У широкому сенсі, це сукупність психічних процесів, операцій і станів, не представлених в свідомості індивідуального суб'єкта політичної поведінки (або представлених з недостатнім ступенем усвідомленості), але надають активну, а в деяких ситуаціях визначальний вплив на поведінку значних не структурованих конгломератів людей (наприклад, типу натовпу). Прикметник "колективне" в даному сполученні не збігається з традиційною трактуванням, прийнятою у вітчизняній літературі і не тільки не пов'язане з колективом як співтовариством свідомих індивідів, а прямо суперечить цьому. Колективне несвідоме викликає специфічні форми поведінки, зазвичай іменуються, для уникнення плутанини, стихійним, "внеколлектівним (масовим) поведінкою".  Структурно в рамках колективного несвідомого виділяються колективні емоції, почуття, настрої, думки, знання, оцінки і судження. Домінуючі роль відіграють емоційні компоненти. Раціональні елементи існують у складі колективного несвідомого лише у вигляді усталених стереотипів, традиційних поглядів і вірувань, які грають підлеглу, багато в чому обслуговуючу роль по відношенню до ірраціональним моментам.  Колективне несвідоме проявляється в масовій поведінці двох розрізняються видів.  Перший вид масового поведінки зводиться до однорідних однаковим оцінками і діям, що з'єднує індивідів в досить цілісну монолітну масу на основі загального для всіх її членів колективного несвідомого. Зазвичай це відбувається в результаті зараження значної кількості людей подібними емоційними станами та масовими настроями - наприклад, натовп фанатиків, охоплена єдиним поривом екстазу при вигляді свого лідера, скандують вітання на його адресу, гасла і т. п.  Другий вид масової поведінки, в якому важливу роль відіграє колективне несвідоме, навпаки, пов'язаний з такими обставинами, за яких емоційні потрясіння не з'єднують, а роз'єднують людей. Тоді в дію вступають не загальні, а різні, але однакові для значного числа людей поведінкові механізми, і виникає поведінка, головним змістом якого є спонтанні однорідні реакції великих множин людей на критичні ("прикордонні") ситуації, що виникають об'єктивно і раптово. До таких ситуацій нарівні зі стихійними лихами відносяться війни, революції і т. п. Основними характеристиками подібних обставин є їх непередбачуваність, незвичність і новизна. У силу даних особливостей, індивідуальний досвід людини відмовляється адекватно оцінити і відреагувати на ситуацію такого типу, і тоді індивідам доводиться спиратися тільки на підказуються колективним несвідомим, апробовані масовим біологічним чи соціальним досвідом способи індивідуальної поведінки. Прикладом такого роду реакцій є паніка. 

Вчинки людей, залучених у владу колективного несвідомого, неминуче стають ірраціональними. Раціональна свідомість під впливом колективного несвідомого відключається, падає інтелект, знижується критичність по відношенню до своїх дій. Стрімко зникає практично всяка індивідуальна відповідальність за свої вчинки. Паралізується механізм прийняття особистих рішень. Колективне несвідоме усереднює, нівелює особистість - так, натовп завжди стоїть за середнього, "простого" людини в його самому безглуздому вигляді. Одночасно, колективне несвідоме пробуджує найпримітивніші і некеровані самою людиною, однак піддаються маніпуляції ззовні інстинкти людей.  31. Е.фон Гартман

На думку Франка, несвідоме стало модерним об’єктом пізнання завдяки романтизму, в якому несві­домий елемент став основою поетичної образності; філо­софії песимізму Артура Шопенгауера (1788—1860), зокрема його основній праці «Світ як воля та уявлення» (1819); засновнику філософії несвідомого Едуарду фон Гартману (1842—1906), головна праця якого називала­ся «Філософія несвідомого» (1869). Реальність несвідомих психічних процесів — це та сфера, що об’єднала лі­тературу, філософію і психоаналіз.