- •1. «Історія дипломатії» як навчальна дисципліна
- •2. Критерії періодизації історії дипломатії та міжнародних відносин.
- •3.Документи давньосхідної дипломатії з Тель-амарнского архіву і Саргонідської бібліотеки.
- •4. Зовнішня політика та міжнародні відносини Давнього Єгипту.
- •5.Зовнішня політика Хетської держави.
- •6. Зовнішня політика Ассирійського царства за часів Саргонідів.
- •7. Міжнародна політика в епоху династії Маур’їв та імперії Гуптів.
- •8.Теоретичні засади зовнішньої політики в Давній Індії.
- •12.Міжнародні відносини у Гомерівській Греції. Велика грецька колонізація.
- •13.Греко-персидські війни (499-449 рр. До н.Е.) та їх вплив у Середземноморському макрорегіоні.
- •11. Форми міжнародних зв'язків у Давній Греції
- •14.Дипломатична боротьба під час Пелопоннеської війни.
- •15.Розвиток міжнародних відносин в Давній Греції в і половині іv ст.. До н. Е.
- •16.Зростання впливу Македонії та зовнішня політика Філіпа іі.
- •17.Становлення імперії Олександра Македонського в Передній Азії.
- •18.Грецька дипломатія в македонсько-елліністичну епоху.
- •19. Основні риси дипломатії Стародавнього Риму.
- •20. Об’єднання Італії під владою Риму (V – ііі ст.. До н.Е.).
- •22. Міжнародна політика Риму в період Республіки.
- •24 Організація дипломатичного апарату в епоху Римської імперії
- •25. Утвердження принципату. Зовнішня політика Октавіана Августа.
- •26. Римська політика і дипломатія на Сході в I - ш ст. Н. Е.
- •27. Утвердження домінату та криза Римської імперії в іv ст..
- •31. Міжнародна політика Візантії за правління Македонської династії (867-1056 рр.).
- •32. Зовнішня політика Візантії у хі-хv ст..
- •33. Епоха феодалізму в Європі і центри міжнародної дипломатії.
- •34. Зовнішня політика Франкського королівства в V – і пол. VIII ст..
- •35. Імперія Карла Великого та її дипломатична практика.
- •36. Верденський поділ 843 р. Та його значення для міжнародних відносин.
- •37. Варварські королівства в Європі і прилучення до дипломатичного мистецтва.
- •38. Арабський халіфат та завоювання арабів
- •39. Китай в середні століття і його міжнародні зв'язки
- •40. Завоювання Монголів та їх вплив на міжнародні відносини
- •41. Імперія Великих Моголів та її міжнародні зв'язки
- •42. Дипломатія Київської Русі
- •43. Папство і середньовічна дипломатія. Боротьба за інвеституру.
- •44. Священна Римська імперія за часів Салічної династії.
- •45. Священна Римська імперія за часів Гогенштауфенів.
- •46.Хрестові походи та їх вплив на міжнародні відносини.
- •47.Норманські завоювання в Європі (VIII-XI ст.). В этом отв, я не совсем уверена!
- •48.Боротьба за об’єднання Франції в XI-XIII ст..
- •49. Зовнішня політика Філіпа іv Красивого. Филипп IV Красивый и Бонифаций VIII
46.Хрестові походи та їх вплив на міжнародні відносини.
В конце XI века папская дипломатия сумела использовать в своих интересах начавшееся на Западе широкое движение на Восток — крестовые походы. Крестовые походы направлялись интересами весьма разнообразных групп западноевропейского феодального общества. На Восток стремилось рыцарство, которое искало новых земель для захвата, новых крепостных для эксплуатации, жаждало грабежа и добычи. На Восток были обращены взоры торговых городов, поднимавшихся в это время в Европе и особенно в Италии и стремившихся захватить в свои руки торговые пути в восточной части Средиземного моря. О переселении на Восток мечтало и крестьянство, угнетаемое феодальными господами, разоряемое беспрестанными войнами, страдавшее от непрерывных голодовок. Деклассированные элементы феодального общества рассчитывали поживиться во время больших грабительских походов. Папство увидело в крестовых походах удобный случай поднять свой авторитет, подчинить своему влиянию Восток, обогатиться за счет притекавших со всех сторон Европы обильных сборов. Поэтому папство ревностно принялось за проповедь крестовых походов. Крестовые походы стали одним из орудий воздействия пап на государей Европы, новым предлогом для вмешательства римской курии во внутреннюю жизнь европейских государств, источником новых доходов, средством для усиления папского авторитета.
Борьба пап с императорами не прекращается во время крестовых походов. Папам удается в конце концов одержать верх над императорами. Но эта победа была завоевана чужими руками. С XII века борьба пап и императоров вступает в новую фазу.
47.Норманські завоювання в Європі (VIII-XI ст.). В этом отв, я не совсем уверена!
Епоха вікінгів. Північна Європа у VIII-XI ст.
Напади норманів на Британські острови
Англія найбільше постраждала від норманських завойовників, оскільки знаходилася найближче від їхньої батьківщини. За попутного вітру кораблі норманів із Данії та Норвегії досягали узбережжя Англії менше, ніж за тиждень. У 829 р. король Вессекса Екберт, побоюючись норманського завоювання, об'єднав у єдину державу всі англосаксонські королівства. У 842 р. нормани пограбували і спалили Лондон. Згодом вони перестали повертатися після нападів додому і розселилися на північно-східному узбережжі Англії. Землі, що опинилися під владою норманів — вихідців із Данії, були названі «Областю данського права», або Денло. Від Денло нормани почали просуватися далі. Боротьбу проти загарбників очолило королівство Вессекс. Переломним моментом у боротьбі англосаксів проти данців стало правління вессекського короля Альфреда (871-900). На початку його правління становище Англії було дуже тяжким. Данці захопили Лондон. Король був змушений утекти від них на південь, де почав збирати сили для боротьби. У 879 р. він, відкинувши данців за Темзу, підписав з ними мирну угоду, за якою південно-західна частина Англії перебувала під владою короля Альфреда, а північно-східна — під владою данців. У війні проти ворогів Альфред замість звичного англосакського народного ополчення створив армію з професійних воїнів-рицарів. За рішенням короля кожні п'ять англосаксів повинні були озброювати і забезпечувати всім необхідним одного воїна, який служив в армії. Це дало можливість Альфреду вести тривалу війну і не дати занепасти господарству. Окрім створення рицарства, за наказом короля Альфреда почали будувати бурги — фортеці з вартовими загонами — і кораблі для захисту морського узбережжя від загарбників. Для того, щоб вести успішну боротьбу, королю потрібні були значні кошти. Альфред запровадив перший постійний податок із населення — «донські гроші». Багато уваги приділяв король розвиткові освіти і науки. Він створив — як при своєму дворі, так і в центрах єпископств — школи. За його наказом робилися переклади латинських книг англосаксонською мовою. Важливе значення для зміцнення єдності країни мало створення збірника законів «Правди Альфреда». Король наказав зібрати давні англосаксонські закони — правди — в єдину збірку, додав деякі нові та вимагав від усіх дотримуватися їх. Після смерті короля Альфреда Великого боротьба проти данців розгорнулася з новою силою. Наприкінці X ст. до єдиного Англійського королівства було приєднано землі Денло. Одначе довго святкувати перемогу англосаксам не довелося. У 1013 р. армія данського короля висадилася на узбережжі і незабаром захопила Англію. Так острів опинився у складі величезної Північної держави данського короля Канута Могутнього (1017-1035), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція та Шотландія. В Англії, як і раніше, збирали «данські гроші», але тепер вони перетворились у значно більшу за розмірами данину данському королю. Після смерті Канута його держава швидко розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів.
