Участь українців у російсько-турецькій війні 1806-1812 р.

Скориставшись участю Росії у коаліції держав проти Франції, Туреччина вирішила повернути собі Причорномор”я , але і Росія вирішила укріпити своє положення на Півдні це і привело до початку нової російсько – турецької війни, яка розпочалася в 1806 р. і з перервами велася до 1812 р.

Місце України в даній війні:

1. Україна - найближчий тил російської армії;

2. На українські губернії ліг тягар забезпечення російської армії;

3. В 6-и губерніях проведено демобілізацію. (Чер, Харк, Полт, Київ, Херсон, Катерин) – кожна повинна дати по кілька тисяч “ополченців”, 1000 пар волів, коней, возів з погоничами.

4. Бойові дії точилися на території заселеній українцями (сучасна Одеська обл.)

5. Росіянам допомагали: козацькі полки, дислоковані в цій місцевості, Дунайське козацьке військо, які відзначилися мужністю.

Бухарестський мир травень 1812 р. :

• до Росії відійшла Бессарабія, в 3-х повітах якої проживали українці;

• для України було це меншим злом, оскільки припинилися війни на деякий час у цій території.

Російсько-турецька війна 1828-1829 рр.

• Російський уряд максимально використовував матеріальні та людські ресурси України, оскільки бойові дії велися біля її рубежів.

• 1828 р. було створено Дунайське козацьке військо з нащадків колишніх запорожців, що воювали в складі російської армії.

• Селяни повинні були постачати фураж і продовольство, надавати волів і підводи для перевезення вантажів;

• Несподівану допомогу росіяни отримали від козаків-задунайців, на чолі з Й. Гладким (перейшли на бік Росії).

Укладений Адріанопольський договір 1829 р.:

• Туреччина віддавала Росії землі в гирлі Дунаю, що раніше було частиною володінь Задунайської Січі і де проживало українське населення

Антикріпосницька боротьба в першій половині хіх ст.

І. Причини антикріпосницької боротьби в першій половині ХІХ ст: (в цей час 2400 виступів)

1. Прояви національного гніту: * русифікація, * ліквідація автономного устрою; * закриття шкіл ( хоч крайнє жорстоких форм нац. гніт ще не набуває);

2. Прояви соціального гніту: * збільшення норм панщини; * відбирали землі у селян; * місячина; * зростання державних податків; * створення 20 військових поселень, де селяни водночас несли службу і вели господарство – це особлива форма гноблення; * введення цензури і контролю третього відділення;

ІІ. Хід антифеодальної боротьби.

• 1815-1820 р. виступи селян в Полтавській губернії (так в с. Жукове і Стасівка вимагали визволення від кріпацтва, коли підійшли війська – стали табором і вели бої, наслідок - поразка);

• 1817 р. – виступ військових поселенців в Чугуєві на Харківщині, які вигнали офіцерів, вимагали ліквідації військових поселень, наслідок – поразка, покарання шпіцрутенами 2 тис чол.

• З 1818 р. по 1820 р. піднялися на боротьбу 250 сіл Пд. України і Дону;

• 1826 р. в Уманському повіті Семенов їздив по селах і як „царський представник” заохочував карати поміщиків, наслідок – поразка

• 1848 р. – виступ селян у маєтку Бобринської (Катеринославська губернія) придушене

• 1812 – 1835 рр повстання під керівництвом Кармелюка на Поділлі: здійснив 1000 нападів на панські маєтки; *закликав не ходити на панщину, *не сплачувати податків; * неодноразово арештовували, але він тікав і повертався в рідні місця; * з 1832-35 р. в його загонах було 20 тис чоловік; підступно вбито і повстання придушено.

• Поширилися чутки про приховування поміщиками і урядовцями намірів про звільнення селян:

• Селяни 8 повітів Київщини в 1855р. відмовилися працювати, виконувати панщину і рушили записуватися до державного ополчення для участі в Кримській війні, це ніби то звільнить селян від кріпацтва. Тільки військами розігнали російські урядовці цей рух. Він одержав назву „Київська козаччина”.

• Подібні виступи відбувалися на Катеринославщині, Херсонщині, Полтавщині;

• В Чернігівщині в 1856 р. поширилися чутки, що ніби в Криму серед степу під наметом сидить цар і роздає селянам волю. Цілими селами селяни, головним чином державні, рушили до Криму. Їх повертали, порою використовуючи зброю – "В Таврію за волею".

Отже, протистояння весь час посилювалося, але каральні загони заставляли їх ставати до роботи. Лише з 1856 р. по 1860 р. повстаннями було охоплено 160 тис селян. Проти кріпосництва виступили і інші верстви населення, тому було очевидним необхідність відміни кріпосного права, як необхідної умови заспокоєння населення, а також подальшого розвитку господарства.

ІІІ. Події в західноукраїнських землях:

• В антикріпосницькій боротьбі брали участь польські + угорські + румунські селяни;

• Опришківський рух на Буковині продовжувався 10 років під керівництвом Штолюка (опришок – месник, нищівник)

• Повстання Л. Кобилиці на Буковині 1844 р.

Польське повстання 1830 – 31 р. та його наслідки для України.

Польська течія національно-визвольного руху ставила за мету: відновлення Польської держави в межах, що існували в 1772 р.—до І поділу Польщі. Свою мету вони прагнули здійснити при допомозі зброї 1830-31р. У листопаді 1830 р. у Варшаві розпочалося народне повстання, кероване польськими офіцерами.

• Гасло повстанців: „За нашу і вашу свободу”;

• Створений повстанський національний уряд, виробив програму відновлення Польщі в межах 1772 р.

• Цей уряд звернувся за допомогою до населення Литви, Білорусії та України;

• У лютому 1831 р. польські повстанці направили на Правобережжя України кавалерійський корпус, щоб підняти антиросійське повстання;

Реакція українців на польське повстання:

• Поляки не поставили питання про визволення українських селян від кріпацтва, тому селяни утрималися від дій на боці поляків;

• Інтелігенцію українську відштовхнуло від повстання те, що не стояло навіть питання про українську самостійність;

• Приєдналися до повстання тільки поляки, що проживали на території Правобережжя.

Отже, повстання було виключно польським і цього виявилося замало для перемоги – розгромлене!

Викорінення польських впливів на Правобережжі царизмом:

1. Закриті всі польські школи (українських не було – процес зросійщення);

2. Навчання переведено на рос мову;

3. Закрито Кременецький польський ліцей, але в Києві заснували рос універ св. Володимира;

4. 60 тис польських шляхтичів позбавлені дворянства багатьох вислали.

Деякі позитивні моменти для українців: * Університет став осередком відродження української культури; * дещо краще становище селян, бо царизм хотів мати їх за союзників у боротьбі проти польської шляхти.

Кирило – Мефодіївське братство. Програмні документи братства.