27. Циклони та антициклони.

В тропосфері постійно виникають, розвиваються й зникають вихрі різних розмірів – від невеликих до гігантських по площі циклонів і антициклонів.

Циклон – це замкнута область зі зниженим тиском у центрі. Тому повітря в циклоні переміщується по спіралі від периферії (з областей високого тиску) до центру (область низького тиску) і піднімається вверх, утворюючи висхідні потоки. В циклоні повітря рухається по криволінійному шляху і напрямлений за годинниковою стрілкою в Південній півкулі і проти годинникової стрілки – у Північній. З циклонами пов’язані великі області хмар і опадів, значні зміни температури, сильні вітри. Зазвичай циклони переміщуються з однієї території на іншу. Проте відомі циклони, які існують на протязі всього року в постійних областях зниженого атмосферного тиску: Ісландський мінімум (циклон), який розташований в Північній Атлантиці в районі острова Ісландія; Алеутський мінімум(циклон) в районі Алеутських островів на півночі Тихого океану. Циклони особливо характерні для території Європи, де вони переміщуються з Атлантики на схід й існують 5-7 діб, тобто поки не вирівняється атмосферний тиск. Крім помірних широт циклони спостерігаються в тропічному поясі. Тропічні циклони виникають тільки над морем, між 10-15о північної й південної широт. При переході на сушу вони швидко затухають. Це зазвичай невеликі циклони (їх діаметр складає близько 250 км), але з дуже низьким тиском у центрі. Тропічні циклони переміщуються зі швидкістю 10-20 км/год в основному зі сходу на захід, але їх траєкторія відхиляється в сторону високих широт (в Північній півкулі вони рухаються на північний захід, в Південній – на південний захід). Це дуже потужні вихори з винятково сильними вітрами (20-30 м/с, в поривах до 100 м/с і більше), які викликають величезні хвилі на морі й руйнування на суходолі. На земній кулі в середньому за рік спостерігається близько 70 випадків тропічних циклонів. Вони найхарактерніші для Антильських островів, південно-східного узбережжя Азії, в Аравійського моря, Бенгальської затоки, західних окраїн Індійського океану. В різних районах вони мають місцеві назви: циклон (в Індійському океані), ураган (в Північній і Центральній Америці), тайфун (в Східній Азії).

Антициклон – замкнута область з високим тиском у центрі. Завдяки цьому рух повітря в антициклоні напрямлене від центру (області високого атмосферного тиску) до периферії (в область низького атмосферного тиску). В центрі антициклону повітря опускається, утворюючи низхідні потоки повітря, і розтікається у всі сторони, тобто від центру до периферії. При цьому воно також обертається, але в напрямку протилежному до циклону – за годинниковою стрілкою в Північній півкулі й проти годинникової стрілки – в Південній. Антициклони в помірних широтах найчастіше наступають після циклонів, часто вони набувають малорухомий (стаціонарний) стан й існують до тих пір, поки тиск не вирівняється (6-9 діб). У зв’язку з низхідними потоками в антициклоні повітря не насичується вологою, не відбувається хмароутворення і переважає суха й малохмарна погода зі слабкими вітрами й штилями. Крім помірних широт антициклони дуже поширені в субтропічних широтах – поясах високого тиску. Тут це постійні, існуючі на протязі всього року атмосферні вихорі (області високого тиску): Північно-Атлантичний (Азорський) максимум (антициклон) в районі Азорських островів, Південна-Атлантичний максимум, Північно-Тихоокеанський (Канарський)максимум (антициклон) в районі Канарських островів в Тихому океані, Південно-Тихоокеанський максимум, Індійський максимум в Індійському океані. Всі вони розміщені над океанами. Єдиний потужний антициклон над суходолом виникає зимою в Азії з центром над Монголією – Азіатський (Сибірський) максимум. Діаметр циклонів й антициклонів може сягати 3000-4000 км, а висота – до 18-20 км, тобто це плоскі вихорі з сильно нахиленою віссю обертання. Переміщуються вони зазвичай з заходу на схід зі швидкістю 20-40 км/год (крім стаціонарних).