- •1. Призначення курсу “Метеорологія і кліматологія”
- •2. Що досліджує метеорологія?
- •3. Що досліджує кліматологія?
- •4. Методи та об’єкти дослідження метеорології та кліматології.
- •5. Які види метеорології ви знаєте? Для чого вони призначені?
- •6. Фізичні властивості атмосфери.
- •7. Фізика атмосфери.
- •8. Атмосферні явища як фізичні процеси. (!)
- •9. Склад атмосфери.
- •10. Газові закони в атмосфері. (!)
- •11. Елементи термодинаміки в атмосфері.
- •12. Розподіл газів в полі Больцмана. (!)
- •13. Вода в атмосфері. Поняття вологості.
- •14. Трикутник води.
- •15. Фазова діаграма води.
- •16. Фізичні явища пов’язані з трикутником води.
- •17. Енергетичні перетворення в системах з водою згідно трикутника води. (!)
- •18. Енергетика атмосфери, пов’язана з перетворенням води.
- •19. Як закон Архімеда використовується в метеорології? (!)
- •20. Що таке теплова конвекція?
- •21. Природні сили, які діють в атмосфері.
- •22. Як змінюється фізичний стан атмосфери при різкому збільшенні (зменшенні) густини атмосфери. (!)
- •23. Течії в океані.
- •24. Кругообіг води в природі.
- •25. Повітряні маси і фронти.
- •26. Хмари і опади.
- •27. Циклони та антициклони.
- •28. Чинук, баргузин, фен… Продовжити та пояснити.
- •29. Що таке вітер? Його енергія; шкала вітрів.
- •30. Озоновий шар.
- •31. Проблеми озону (екологічна точка зору).
- •32. Парниковий ефект (фізична суть).
- •33. Сонячна радіація та явища, пов’язані з нею в атмосфері.
- •34. Розподіл енергії в атмосфері падаючим та висхідним випромінюванням. (!)
- •35. Погода – це…
- •36. Прогнозування і моделювання погоди (синоптичне прогнозування).
- •37. Палеокліматологія – це… Нащо вона екологам?
- •38. Поняття клімату. Як обертання Землі впливає на клімат?
- •39. Цикли Міланковича та зледеніння.
- •40. Кліматичне районування.
- •41. Порівняти характеристики клімату Карпат та Криму.
- •42. Кліматотворчі фактори.
- •43. Тепловий баланс атмосфери.
- •44. Використання палеонтології для прогнозування погоди.
- •45. Природні ознаки прогнозування погоди (комахи, звірі, птахи, люди).
- •46. Альбедо і сонячний спектр.
27. Циклони та антициклони.
В тропосфері постійно виникають, розвиваються й зникають вихрі різних розмірів – від невеликих до гігантських по площі циклонів і антициклонів.
Циклон – це замкнута область зі зниженим тиском у центрі. Тому повітря в циклоні переміщується по спіралі від периферії (з областей високого тиску) до центру (область низького тиску) і піднімається вверх, утворюючи висхідні потоки. В циклоні повітря рухається по криволінійному шляху і напрямлений за годинниковою стрілкою в Південній півкулі і проти годинникової стрілки – у Північній. З циклонами пов’язані великі області хмар і опадів, значні зміни температури, сильні вітри. Зазвичай циклони переміщуються з однієї території на іншу. Проте відомі циклони, які існують на протязі всього року в постійних областях зниженого атмосферного тиску: Ісландський мінімум (циклон), який розташований в Північній Атлантиці в районі острова Ісландія; Алеутський мінімум(циклон) в районі Алеутських островів на півночі Тихого океану. Циклони особливо характерні для території Європи, де вони переміщуються з Атлантики на схід й існують 5-7 діб, тобто поки не вирівняється атмосферний тиск. Крім помірних широт циклони спостерігаються в тропічному поясі. Тропічні циклони виникають тільки над морем, між 10-15о північної й південної широт. При переході на сушу вони швидко затухають. Це зазвичай невеликі циклони (їх діаметр складає близько 250 км), але з дуже низьким тиском у центрі. Тропічні циклони переміщуються зі швидкістю 10-20 км/год в основному зі сходу на захід, але їх траєкторія відхиляється в сторону високих широт (в Північній півкулі вони рухаються на північний захід, в Південній – на південний захід). Це дуже потужні вихори з винятково сильними вітрами (20-30 м/с, в поривах до 100 м/с і більше), які викликають величезні хвилі на морі й руйнування на суходолі. На земній кулі в середньому за рік спостерігається близько 70 випадків тропічних циклонів. Вони найхарактерніші для Антильських островів, південно-східного узбережжя Азії, в Аравійського моря, Бенгальської затоки, західних окраїн Індійського океану. В різних районах вони мають місцеві назви: циклон (в Індійському океані), ураган (в Північній і Центральній Америці), тайфун (в Східній Азії).
Антициклон – замкнута область з високим тиском у центрі. Завдяки цьому рух повітря в антициклоні напрямлене від центру (області високого атмосферного тиску) до периферії (в область низького атмосферного тиску). В центрі антициклону повітря опускається, утворюючи низхідні потоки повітря, і розтікається у всі сторони, тобто від центру до периферії. При цьому воно також обертається, але в напрямку протилежному до циклону – за годинниковою стрілкою в Північній півкулі й проти годинникової стрілки – в Південній. Антициклони в помірних широтах найчастіше наступають після циклонів, часто вони набувають малорухомий (стаціонарний) стан й існують до тих пір, поки тиск не вирівняється (6-9 діб). У зв’язку з низхідними потоками в антициклоні повітря не насичується вологою, не відбувається хмароутворення і переважає суха й малохмарна погода зі слабкими вітрами й штилями. Крім помірних широт антициклони дуже поширені в субтропічних широтах – поясах високого тиску. Тут це постійні, існуючі на протязі всього року атмосферні вихорі (області високого тиску): Північно-Атлантичний (Азорський) максимум (антициклон) в районі Азорських островів, Південна-Атлантичний максимум, Північно-Тихоокеанський (Канарський)максимум (антициклон) в районі Канарських островів в Тихому океані, Південно-Тихоокеанський максимум, Індійський максимум в Індійському океані. Всі вони розміщені над океанами. Єдиний потужний антициклон над суходолом виникає зимою в Азії з центром над Монголією – Азіатський (Сибірський) максимум. Діаметр циклонів й антициклонів може сягати 3000-4000 км, а висота – до 18-20 км, тобто це плоскі вихорі з сильно нахиленою віссю обертання. Переміщуються вони зазвичай з заходу на схід зі швидкістю 20-40 км/год (крім стаціонарних).
