43. Тепловий баланс атмосфери.

Тепловий баланс Землі — баланс енергії процесів теплопередачі і випромінювання в атмосфері і на поверхні Землі. Основний приплив енергії в систему атмосфера-Земля забезпечується випромінюванням Сонця в спектральному діапазоні від 0,1 до 4 мкм. Щільність потоку енергії від Сонця на відстані 1 астрономічної одиниці дорівнює близько 1367 Вт/м ² (сонячна постійна). За даними за 2000-2004 роки [1] усереднений за часом і по поверхні Землі цей потік становить 341 Вт/м²[2][3], або 1,74×10 17 Вт в розрахунку на повну поверхню Землі. Основний приплив енергії до Землі забезпечується сонячним випромінюванням і становить близько 341 Вт/м² в середньому по всій поверхні планети. Внутрішні джерела тепла (радіоактивний розпад, стратифікація по щільності) у порівнянні з цією цифрою незначні (близько 0,08 Вт/м²) [2].

З 341 Вт/м² сонячного випромінювання, що потрапляє на Землю, приблизно 30% ( 102 Вт/м²) відразу ж відбивається від поверхні Землі ( 23 Вт/м²) і хмар ( 79 Вт/м²), а 239 Вт/м² в сумі поглинається атмосферою ( 78 Вт/м²) і поверхнею Землі ( 161 Вт/м²) [1]. Поглинання в атмосфері зумовлено, в основному, хмарами і аерозолями [2]. З 161 Вт/м² поглинається поверхнею Землі енергії 40 Вт/м² повертається в космічний простір у вигляді теплового випромінювання діапазону 3-45 мкм, ще 97 Вт/м² передаються атмосфері за рахунок різних теплових процесів ( 80 Вт/м² - випаровування води, 17 Вт/м² - конвективний теплообмін). Крім того, близько 356 Вт/м² випромінювання Землі поглинається атмосферою, з яких 333 Вт/м² повертається у вигляді зворотного випромінювання атмосфери. Таким чином, повне теплове випромінювання поверхні Землі становить 396 Вт/м² (356 + 40), що відповідає середній теплової температурі 288 К (15 °С) [1] [2]. Атмосфера випромінює в космічний простір 199 Вт/м², включаючи 78 Вт/м², отримані від випромінювання Сонця, 97 Вт/м², отримані від поверхні Землі, і різницю між випромінюванням поверхні, що поглинається атмосферою, і зворотним випромінюванням атмосфери в обсязі 23 Вт/м².

44. Використання палеонтології для прогнозування погоди.

Прогнóз погóди (англ. Weather forecasting, нім. Wettervorhersage) — складання науково-обґрунтованих передбачень про майбутнє стану погоди. Прогноз погоди синоптичним методом ділиться на прогноз синоптичного розташування і, на його основі, власне сам прогноз погоди, тобто, значень або ходу метереологічних елементів або втілення тих чи інших атмосферних процесів (випадання дощу, утворення туману, гроза тощо).

45. Природні ознаки прогнозування погоди (комахи, звірі, птахи, люди).

Прогнозування погоди здійснюється метеорологічними станціями, створеними в багатьох місцях земної кулі. Велике значення для вивчення і прогнозування погоди мають метеорологічні супутники Землі. Завдяки застосуванню інформації з супутників і електронно-обчислювальної техніки . прогнози погоди стають дедалі точнішими. Важливе практичне і пізнавальне значення мають спостереження місцевих ознак погоди, за якими можна передбачати погоду на короткі відрізки часу (6—12 год), а інколи й на добу. З давніх-давен, задовго до виникнення метеорології та фенології, люди помітили, як чутливо реагують на різні зміни рослини та тварини. Так народжувались прикмети, місцеві ознаки, за якими можна завбачити погоду як на найближчі дні, так і на наступні пори року. Прикмети в давнину мали важливе господарське значення. Вони допомагали у найкращі строки проводити сільськогосподарські роботи, прогнозувати врожай. Передаючись із покоління в покоління, прикмети піддавались довгій ретельній перевірці.