33.Основні напрямки сучасного економічного неоконсерватизму: монетаризм; економічна теорія пропозиції; теорія раціональних очікувань.

монетаристи вважають, що ринок доволі стійкий і спроможний само поновлювати економічну рівновагу. Тому вони заперечують кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку і відстоюють принципи вільної конкуренції взагалі і в грошовій сфері в особливості.

Монетаризм, як це випливає із його назви, робить наголос на гроші. Фундаментальним рівнянням монетаризму є рівняння обміну: M x V = P x G

де: M - грошова маса; V - швидкість обігу доходу; P - рівень цін; G - норма реального доходу.

Монетаристи не заперечують зміни швидкості грошей. В даний момент часу швидкість обігу грошей стабільна, її зміна здійснюється поступово і передбачувано.

Гроші розглядаються монетаристами як вирішальний фактор розвитку виробництва. Тому державне регулювання грошово-кредитної сфери може спровокувати, на їх думку, економічну кризу.

Кейнсіанська концепція регулювання ставки процента, вважають монетаристи, помилкова і суперечлива. Стабілізувати одночасно пропозицію грошей і ставку процента в принципі не можливо. Тому головним об’єктом регулювання зі сторони центрального банку повинна бути не ставка процента, а темпи росту пропозиції грошей. Необхідно знизити темпи приросту грошової маси до 3-5% в рік (що відповідає середнім темпам росту національного доходу в США). Характерно, що такі темпи рекомендуються незалежно від поточного стану економічної кон’юнктури, так як , на думку монетаристів, вплив прийнятих господарських рішень значно запізнюється, викривляючи їх початкову мету. Монетаристи також вважають за доцільне обмежити економічні функції держави: зменшити розміри державного сектору, скоротити державні витрати, в тому числі на соціальні потреби ( що об’єктивно служить інтересам великого бізнесу).

В 1970 - 80-і рр. були здійснені спроби практичного застосування монетариських рецептів в США, Великобританії, Німеччині, Японії і деяких інших країнах. В результаті проведення монетарної політики в цих країнах вдалось погасити ажіотажний попит і розробити доволі ефективні заходи щодо боротьби з інфляцією.

Прихильники теорії "економіки пропозиції" виходять з того, що головним є пропозиція товарів і послуг, а не попит на них.

Тому вони вважають за важливе створювати якнайсприятливіші умови для розвитку підприємницької діяльності: зменшувати податки, послаблювати державне регулювання. Єдиний спосіб, у який уряд може стимулювати економічний розвиток, - це поліпшити для фірм перспективи одержання прибутків. Прихильник теорії "економіки пропозиції", відомий американський економіст Артур Лаффер вражає, що нижчі ставки податків можуть дати вагоміші податкові надходження коштів до державного бюджету, ніж високі

Засновники теорії "раціональних очікувань" вважають, що лише ринок, а не держава, може оперативно реагувати на раціональні очікування людей. Якщо ринкова економіка і система цін мають риси досконалої конкуренції, то ринки адаптуються швидко і ніяка політика стабілізації не зможе результативно впливати на виробництво та зайнятість. Усі заходи держави негайно нейтралізуються поведінкою індивіда на ринку, тому державне втручання в економіку є неефективним. Але за теорією "раціональних очікувань" неефективність політики зумовлена не політичними помилками або нездатністю урядовців приймати своєчасні рішення, а реакцією людей на очікувані наслідки цієї політики. Висновок полягає в тому, що найкраще дати ринковій економіці свободу, але вже на основі нових аналітичних методів..