9.2 Типологія керівників та лідерів

Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Однак він може й не бути дійсним лідером колективу, якщо не володітиме відповідними якостями.

Лідерство — це здатність впливати на окремі групи осіб і спрямо­вувати їхні зусилля на досягнення цілей організації.

Якості, властиві лідерам:

-цілеспрямованість;

- висока активність та ініціативність;

- розум і досвід;

- організаційні здібності;

- впевненість у собі;

- ерудиція;

-товариськість.

У сучасному менеджменті розрізняють кілька типів керівників та лідерів:

Лідери, що ведуть за собою - особи, в яких більшість лідерсь­ких якостей не зумовлена генетично, а виробляються протягом життя та трудової діяльності. Здатні приймати рішення самостійно, під власну відпові­дальність.

Організатори груп - особи, які добре знають психологію своїх послідовників. Краще управляють малими групами.

Виконавці - раціональний тип керівника та лідера. До основ­них якостей відносяться: енергійність; цілеспрямованість; осо­бистий приклад; вміння долати бар'єри; здатність створювати згуртований колектив.

Дипломати - керівники та лідери, які досконало володіють комунікативними навичками: легко контактують зі співробіт­никами, споживачами та партнерами по бізнесу; можуть від­стояти власну точку зору; вміють вирішувати проблеми в ре­жимі діалогу.

Генератори ідей - лідери, які орієнтовані на нові завдання, сприяють впровадженню інновацій. До основних якостей від­носяться: інтуїція, синтез знань, самокритичність.

Продавці ідей - керівники, які досконало контролюють свої та чужі емоції, підприємливі, мають свіжий погляд на знайомі фа­кти.

Синтезатори - керівники і лідери, які мають властивість відо­кремлювати головне з великого об'єму інформації, що дозволяє їм приймати вірне управлінське рішення, формувати стратегію організації, впроваджувати інновації.

Пояснювані - вміють пояснити послідовникам сутність будь-якої стратегії, мети або ситуації.

Реактори - керівники та лідери, які активно та розумно-критично реагують на ідеї інших, що дозволяє зробити з них послідовників.

Комунікатори - керівники та лідери, до набору лідерських якостей яких відносяться висока комунікабельність, вміння ви­слуховувати. Мають педагогічні здійбності, які використову­ють для підвищення кваліфікації послідовників.

Дослідники - керівники та лідери, які вміють отримувати та обробляти інформацію, зіставляти та аналізувати факти, прово­дити експерименти.

Слідопити - керівники, які здатні рухатися в одному напрямкі. Перед ними ставлять проблему, а вони самі обирають методи і знаходить послідовників для її вирішення.

Хоронителі інформації - особи, які вміють збирати інформа­цію, добре знають де її можна знайти і яким чином використати.

Організатори - керівники, які мають талант практичної орга­нізації виробництва та управління персоналом.

9.3.Стилі управління та їхня характеристика

Стиль керівництва є ключовим фактором управління.

Стиль управління — це система постійно застосовуваних певним керівником методів, форм, правил і прийомів керівництва

Слово «стиль» — грецького походження, що означає «по­черк». Отже, можна вважати, що стиль керівництва — це свого роду «почерк» у діях менеджера. Стиль управління являє собою манеру і спосіб поводження менеджера в процесі підготовки й реалізації управлінських рішень.

Фактори, що впливають на стиль.

1. Об'єктивні:

-закономірності управління;

-обов'язкові вимоги до керівників;

-особливості сфери діяльності організації;

-стиль роботи вищих органів управління;

-соціально-психологічні особливості підлеглих.

2. Суб'єктивні

-культурний рівень керівника;

-ступінь володіння знаннями сучасного менеджменту;

-життєві принципи й цінності керівника;

-практичний досвід і ділові якості.

Розрізняють такі стилі лідерства:

-авторитарний;

-демократичний;

-ліберальний.

1. Авторитарне управління - управління, при якому керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення. На підлеглих кері­вник впливає через накази, розпорядження, які не підлягають обго­воренню.

Авторитарний стиль управління має різні форми:

А. Патріархальне управління - всі "члени сім'ї"" повинні слухатися керівника, який вважає підлеглих не здатними приймати рішення. Всі підлеглі є "діти" керівника і він має про них турбуватись.

Б. Автократичне управління - більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійс­нюється апаратом через підлеглі інстанції, які впроваджують рі­шення автократа.

В. Бюрократичне управління - управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організа­цією і мають право на виконання даних їм повноважень.

Г. Харизматичне управління - за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості. Тому він може побажати будь-якої же­ртви від підлеглих і не зобов'язаний про них турбуватись.

2. Демократичне управління — стиль управління, за яким керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх реалі­зацію. Він організовує систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами.

Демократичний стиль керівництва характеризується високим рів­нем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і ви­конання завдань, оцінкою роботи після її завершення. Керівник тур­бується про забезпечення працівників необхідними ресурсами.

3. Ліберальне управління - відноситься до пасивного стилю ке­рівництва. За цим стилем керівництва відмічається низький рівень вимог до підлеглих. Головні засоби впливу - це прохання та інфор­мація. Ліберальне керівництво грунтується найже на повній свободі у визначені своїх цілей і контролі своєї власної роботи.

Жоден з наведений стилів - не універсальний. Найчастіше тра­пляються змішані стилі.