14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:

- засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти, гемостатики);

- засоби, що знижують згортання крові.

Коагулянти (гемостатики) — засоби, які підвищують згортання крові, їх застосовують для зупинки кровотеч.

Класифікація коагулянтів (гемостатиків)

1. Прямі коагулянти: фібриноген, тромбін.

2. Непрямі коагулянти: вікасол, кальцію хлорид, кальцію глюконат.

3. Антифібринолітичні засоби (інгібітори фібринолізу): кислота амінокапронова, контрикал (апротинін).

4. Стимулятори агрегації тромбоцитів: етамзилат (дицинон).

5. Рослинні препарати: листя кропиви, трава деревію, кора калини, трава водяного перцю.

Фібриноген — препарат плазми крові людини для внутрішньовенного крапельного введення. Випускають у вигляді порошку, який розводять безпосередньо перед уведенням бідистильованою водою. Застосовують для зупинки масивних кровотеч у хірургії, акушерстві, травматології.

Тромбін — препарат плазми крові для місцевого застосування у вигляді порошку, який розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Використовують тільки місцеве для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч.

Вікасол — синтетичний водорозчинний аналог вітаміну К. Підвищує синтез протромбіну в печінці. Початок дії препарату — через 16—20 год. Препарат застосовують для лікування всіх видів хронічних кровотеч (капілярних і паренхіматозних), підготовки хворого до операцій.

Кальцію хлорид -- препарат кальцію, що сприяє згортанню крові, знижує проникність судинної стінки. Застосовують для зупинки кровотеч у хірургії, акушерстві і гінекології, травматології.

Амінокапронова кислота (амікар) — антифібринолітичний засіб, який пригнічує активність фібринолізу (розсмоктування утвореного тромбу). Препарат застосовують для зупинки кровотеч, пов'язаних з підвищеним фібринолізом.

Класифікація препаратів, що знижують згортання крові

1. Антикоагулянти.

1.1. Антикоагулянти прямої дії — гепарин, фраксипарин, еноксапарин натрію, ревіпарин натрію.

1.2. Антикоагулянти непрямої дії — неодикумарин, синкумар, фенілін.

2. Фібринолітичні засоби (активатори фібринолізу) — стрептоліаза (стрептокіназа), фібринолізин, альтеплаза (актилізе).

3. Антиагрегантні засоби — дипіридамол (курантил), кислота ацетилсаліцилова (аспірин).

Антикоагулянти — засоби, які знижують згортання крові, запобігають тромбоутворенню.

Гепарин — антикоагулянт прямої дії, запобігає утворенню факторів згортання крові. Після введення гепарину пригнічення згортання крові настає негайно і продовжується 5-6 год (при підшкірному введенні - - до 12 год). Застосовують для запобігання і обмеження тромбоутворення при інфарктах міокарда, тромбозах, емболіях, переливанні крові, операціях на серці і судинах тощо. Побічна дія — гематурія та крововиливи, серцево-судинна недостатність.

Неодикумарин — антикоагулянт непрямої дії, порушує біосинтез факторів згортання крові в печінці. Дія препарату розвивається повільно, максимум дії — через 12—30 год, тривалість — до 48 год. Застосовують для профілактики та лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, інсультів. Побічна дія — кровотечі, нудота, блювання, неприємний присмак у роті, висипання на шкірі.

Стрептоліаза — фібринолітичний препарат, фермент, що отримують із культури гемолітичного стрептокока. Стимулює утворення натурального фібринолізину. Як і препарат фібринолізин, він має властивість розсмоктувати свіжий тромб. Застосовують у терміновій терапії тромбозів вен та артерій, свіжого інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневої артерії. Побічна дія — алергія, підвищення температури тіла тощо.

Кислота ацетилсаліцилова — ненаркотичний анальгетик, що має властивість гальмувати початкову фазу тромбоутворення (синтез тромбоксану А₂). Ця дія проявляється лише у невеликих дозах (0,08—0,3 г) при застосуванні препарату протягом тривалого часу. Застосовують для профілактики тромбоутворення при серцево-судинних захворюваннях, тромбозу судин сітківки, порушення мозкового кровообігу.

Особливості роботи з препаратами:

— препарати заліза при внутрішньому застосуванні погано всмоктуються, тому їх призначають разом із хлоридною кислотою розведеною яблучним соком; негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетрациклін; лікування гемостатиками проводять під контролем коагу-

лограми;

— вікасол призначають не більш ніж: на 3—4 дні;

— кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенна обережно. У результаті введення його у тканини розвивається некроз;

— розчин фібриногену використовують протягом 1 год з моменту розведення;

- розчин тромбіну застосовують тільки місцеве. Тампон чи серветку з тромбіном накладають на місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно знімають. Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньовенна чи внутрішньом 'язово;

- фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, актилізе тощо) застосовують тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з моменту утворення, їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові.

Лекція № 15

Тема: ПРЕПАРА ТИ ГОРМОНІВ ТА ЇХ СИНТЕТИЧНИХ АНАЛОГІВ

Питання:15.1. Препарати гормонів гіпофіза. 15.2. Засоби, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози. 15.3. Протидіабетичні засоби. 15.4. Препарати гормонів кіркової речовини надниркових залоз. 15.5. Препарати жіночих статевих гормонів. 15.6. Контрацептивні засоби. 15.7. Препарати чоловічих статевих гормонів. 15.8. Анаболічні стероїди (табл. 28).

Гормони — білково-пептидні або стероїдні сполуки, що секретуються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров. Гормони — важлива складова нейроендокринного комплексу, який виконує функції гомеостазу, взаємодії різних систем людського організму, збереження виду, адаптації до навколишнього середовища. Недостатня секреція гормонів (гіпофункція залоз) призводить до розвитку різних ендокринних захворювань — гіпотиреозу, діабету, безплідності тощо. Надлишкова секреція гормонів (гіперфункція залоз) також проявляється ендокринною патологією — гігантизмом, акромегалією, тиреотоксикозом тощо.

15.1. Препарати гормонів гіпофіза. Гіпофіз складається з 2 часток — аденогіпофіза та нейрогіпофіза.

Препарати аденогіпофіза

Кортикотропін регулює функцію кіркової речовини надниркових залоз, справляє протиалергійну і протизапальну дію. Застосовують для лікування алергійних і запальних захворювань, ревматизму, поліартритів, запобігання розвитку синдрому відміни під час лікування кортикостероїдами.

Тіротропін регулює функцію щитоподібної залози. Застосовують при гіпофункції щитоподібної залози та з діагностичною метою при гострому її запаленні.

Соматотропін регулює ріст тканин та органів людини, стимюлює лінійне збільшення кісток. Застосовують при гіпофізарному нанізмі (карликовості).

Лакпгин регулює виділення молока в післяпологовий (лактаційний) період. Застосовують при гіпо- чи агалактії (недостатності виділення або відсутності молока).

Гонадотропні гормони регулюють функцію статевих залоз. Застосовують при порушенні функції статевих залоз, безплідності.

Препарати нейрогіпофіза

Окситоцин — синтетичний гормон нейрогіпофіза. Основне застосування препарату — стимуляція пологової діяльності, зупинка гіпотонічних маткових кровотеч (див. тему 14.1).

Пітуїтрин — препарат, що містить 2 гормони: окситоцин та вазопресин. Вміст окситоцину дає можливість застосовувати його в акушерсько-гінекологічній практиці (див. тему 14.1). Уміст вазопресину забезпечує підвищення реабсорбції води в нирках, затримку рідини та іонів в організмі, підвищення AT. Застосовують пітуїтрин також для лікування нецукрового діабету, нічного нетримання сечі (енурезу).

Адіурекрин — сухий пітуїтрин. Застосовують інтраназально (вдихання через ніс) для лікування нецукрового діабету, енурезу. Тривалість дії — 6—8 год. Побічна дія — хронічний алергійний риніт.

Адіуретин — рідина, що містить вазопресин. Застосовують внутрішньо в краплях при нецукровому діабеті, енурезі.