2. Засоби, що покращують транспорт кисню до серця.

2.1. Вінцеворозширювальні засоби міотропної дії: карбокромен (інтенкордин), дипіридамол (курантил), но-шпа (дротаверину гідрохлорид) пентоксифілін.

2.2. Засоби рефлекторної дії: валідол.

2.3. Антиагреганти: кислота ацетилсаліцилова, тиклопідин (тиклід).

3. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.

3.1 β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол, обзидан, індерал), атенолол, талінолол, метопролол;

4. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії: натрію аденозинтрифосфат (АТФ), рибоксин, калію оротат, кислота глутамінова, вітаміни (С, В₂, Е).

Препарати нітратів

Нітрогліцерин — високоактивний антиангінальний препарат.

Фармакологічні ефекти нітрогліцерину:

• розширює коронарні судини серця за рахунок:

• стимуляції утворення у стінці судин нітрогену (І) оксиду (NO) у результаті перетворення нітратів у нітрити, який є ендотеліальним фактором релаксації (розслаблення) непосмугованих м'язів судин;

• стимуляції утворення простацикліну в стінці судин;

• рефлекторного клофеліноподібного механізму;

— зменшує навантаження на серце і його потребу в кисні;

— знижує переважно венозний тиск;

— розширює також судини мозку, черевної порожнини, справляє спазмолітичну дію на м'язи жовчовивідних і сечовивідних шляхів, матки, бронхів.

Нітрогліцерин призначають сублінгвально. Дія проявляється через 2—3 хв і триває до 30 хв. Застосовують при серцевому нападі (купірування нападу стенокардії), інфаркті міокарда. В екстрених випадках застосовують 1% розчин нітрогліцерину в ампулах, який вводять внутрішньовенне у вигляді 0,01% розчину при інфаркті міокарда, гострій серцевій недостатності тощо.

Побічна дія нітрогліцерину — головний біль, запаморочення, зниження AT (у разі передозування — судинний колапс), толерантність.

До препаратів нітрогліцерину подовженої дії належать тринітролонг, сустак, нітронг, ізосорбіду моно- і динітрат, ериніт, нітросорбід, які застосовують в основному для запобігання (профілактики, лікування) стенокардії.

Тринітролонг випускається у вигляді полімерних плівок, що прикріплюють до ясен шляхом натискання. Дія проявляється через 2—3 хв і триває до 5 год. Застосовують для лікування всіх видів стенокардії (профілактика і купірування нападу).

Сустак — мікрокапсульована лікарська форма нітрогліцерину подовженої дії. Випускається в таблетках у вигляді двох форм - сустак-міте і сустак-форте, які різняться дозою нітрогліцерину. Початок дії — через 0,5—1 год, тривалість — до 5 год. Застосовують внутрішньо для лікування стенокардії.

Ериніт був першим нітратом довготривалої дії, який почали застосовувати в медичній практиці. Зараз застосовують ізосорбіду мононітрат та динітрат.

Антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін ) розширюють судини серця, зменшують потребу серця в кисні. Застосовують при стенокардії, що не піддається лікуванню нітратами.

β-Адреноблокатори (атенолол, пропранолол, талінолол, метопролол, ацебутолол) зменшують потребу серця в кисні. Застосовують для комбінованої терапії ішемічної хвороби серця.

Коронаролітики

Молсидомін — антиангінальний судинорозширювальний засіб. Дію спостерігають через 20 хв при внутрішньому застосуванні та через 10 хв при сублінгвальному введенні, триває до 6 год. Застосовується для купірування та лікування стенокардії.

Валідол — препарат рефлекторної дії, що містить ментол, який подразнює рецептори під язиком та рефлекторно розширює судини серця, виявляє седативну дію. Застосовують під язик при легких серцевих нападах.

Дипіридамол (курантил) — коронаролітик, що покращує транспорт до серця кисню. Застосовують для профілактики та лікування стенокардії.

12.1.2. Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого порушення кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується тиск, виникає серцева недостатність, загроза утворення тромба в серці.

Лікування інфаркту міокарда включає комплексне застосування наступних груп препаратів:

- для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом);

- для підвищення AT застосовують дофамін, мезатон;

- при аритміях на фоні інфаркту міокарда вводять протиаритмічні препарати — лідокаїн (внутрішньовенне 0,2%), новокаїнамід;

- для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять нітрогліцерин (внутрішньовенне 0,01%), анаприлін, ніфедипін;

- при гострій серцевій недостатності застосовують кардіотонічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

- для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулянти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначається станом хворого.

Особливості роботи з препаратами:

— нітрогліцерин в таблетках, капсулах застосовують сублінгвально; рідкий нітрогліцерин у флаконах призначають по 1—2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий ним не користувався), найбільша разова доза на приймання — 3—4 краплі. Якщо серцевий напад не минає протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити приймання препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад ЗО хв, хворий підлягає госпіталізації у спеціалізоване відділення;

— сустак застосовують внутрішньо, не розжовуючи таблетку;

— препарати нітратів не можна приймати одночасно з антагоністами кальцію, коронаролітиками;

— валідол при легких серцевих нападах медсестра має право самостійно застосувати до приходу лікаря;

— валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4—5 крапель на грудочку цукру під язик.

12.2. Антигіпертензивні (гіпотензивні) — засоби, що знижують артеріальний тиск (табл. 24).

Гіпертензія — стан, при якому AT перевищує 140/90 мм рт. ст. Рівень артеріального тиску залежить від роботи серця, тонусу судин, об'єму та електролітного складу крові. Тонус судин залежить від нервової регуляції (центральної і периферійної), впливу певних гуморальних факторів (зокрема ренін-ангіотензинової, симпато-адреналової систем тощо). Сучасні антигіпертензивні препарати мають різні точки впливу на регуляцію артеріального тиску.

Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів