9. Аналіз складу енергетичних ресурсів

Головну частину основних виробничих засобів сільсько¬господарських підприємств становлять засоби механізації й електрифікації.

Енергетичні ресурси с-г – це сукупність усіх видів енергії

Від забезпеченості сільськогосподарського виробництва енергетичними засобами (двигуни стаціонарні, тракторні, зернозбиральних комбайнів, інші механічні; електродвигуни, електроустановки, робоча худоба, знижувальні трансформатори) значною мірою залежать його кінцеві результати.

Для аналізу забезпеченості господарства енергетичними засобами всі енергетичні потужності перераховують у механічні кінські сили. Потужність первинних механічних двигунів виражають у механічних кінських силах (потужність трактора визначають за потужністю мотора), а потужність вторинних двигунів - електрогенераторів, електромоторів - у кіловатах (1 к.с.= 0,736 кВт; 1 кВт = 1,36 к.с.). Потужність знижувальних трансформаторів виражають у кіловольт-амперах. Визначаючи потужність стаціонарних двигунів, не враховують потужність двигунів, які приводяться в рух електрогенераторами, оскільки враховують потужність генераторів.

Аналітичну інформацію використовують із статистичної звітності та даних первинного і бухгалтерського обліку.

Аналіз забезпеченості господарства енергетичними ресурсами проводять за натуральними показниками - енергозабезпеченості підприємства та енергоозброєності праці.

Енергозабезпеченість це кількість енергетичних потужностей, що припадає на 100 га посівної площі господарства, її обчислюють діленням сумарної потужності на одиницю площі сільськогосподарських угідь.

Енергоозброєність – це кількість енергетичних потужностей (кінських сил) що припадає на середньорічного працівника. Сумарний запас потужностей (к.с.) поділити на середньорічну чисельність працівників.

Забезпеченість господарства енергетичними ресурсами та їх використання аналізують у динаміці, а також порівнюючи з даними передового господарства і середніми по об'єднанню.

При раціональній організації робіт підвищення показників забезпеченості енергетичними ресурсами дозволяє виконувати їх в оптимальні агротехнічні строки.

10. Аналіз роботи ремонтних майстерень.

Ремонтні майстерні сільськогосподарських підприємств проводять капітальні та поточні ремонти тракторів, комбайнів, сільськогоспо¬дарських машин, автомобілів, обладнання та інших засобів механізації. Майстерні також виготовляють і реставрують запасні частини, інвен¬тар та виконують інші роботи. Капітальні ремонти в основному здійснюють у спеціалізованих майстернях, а поточні, як правило, в ремонтних майстернях господарств. Ці витрати включають у собівартість продукції рослинництва, тваринництва та інших галузей.

У процесі аналізу роботи ремонтних майстерень необхідне забезпечити

- контроль за виконанням завдання з ремонтних робіт у встановлені строки,

- виявити шляхи зниження собівартості робіт і підвищення ефективності ремонтів.

Джерелом для проведення аналізу є виробничо-фінансові та комерційні завдання, графіки проведення ремонтів, журнали обліку ремонтних майстерень, відомості дефектів, кошториси, звіти про роботу ремонтних майстерень, дані бухгалтерського обліку.

Аналіз починають з оцінки виконання завдання з обсягу виробництва (ремонту техніки). Для рівномірного завантаження ремонтних майстерень у господарствах складають графіки ремонту машин, на підставі яких доводять госпрозрахункові завдання не тільки на рік, а й на кожен місяць та інші календарні періоди.

У зв'язку з тим, що в ремонтних майстернях, крім ремонту машин, виконують інші роботи (виготовлення і реставрація зношених деталей, інвентарю, токарні та зварювальні роботи тощо), завдання з обсягу виробництва доводять в умовних ремонтах і за номенклатурою виконуваних робіт. Тому при проведені щомісячного аналізу оцінюють виконання завдання по майстерні в цілому, а потім за номенклатурою робіт та строками виконання їх. Для переведення фізичних ремонтів та інших робіт в умовні ремонти використовують встановлені коефіцієнти. Аналіз проводять за місяць і наростаючим підсумком з початку року