6. Аналіз складу, руху і структури основних засобів підприємства

Основні засоби сільського господарства являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні й удосконаленні. Розширення, підтримання належного функціонального стану та раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності.

Аналіз покликаний дати оцінку складу і структури основних засобів, виявити потребу і забезпеченість підприємства різними видами засобів праці, можливості підтримання необхідного функціонального стану і належного використання, вплив ступеня забезпеченості основними засобами на результати виробництва тощо.

Аналіз також потрібний для вибору оптимального складу і структури різних груп основних засобів, вивчення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності основних виробничих фондів і капітальних вкладень, опрацювання конкретних заходів щодо підвищення ефективності їх використання.

З вищесказаного випливає завдання аналізу основних виробничих фондів - виявити забезпеченість підприємства основними засобами, екстенсивні та інтенсивні резерви кращого їх використання; розробити конкретні організаційно-технічні й економічні заходи мобілізації виявлених резервів, спрямованих на підвищення фондовіддачі й окупності капітальних вкладень.

Джерелами даних аналізу є: закони і законодавчі акти, статистична звітність підприємства, матеріали бухгалтерського обліку, інвентаризаційні відомості, інвентарні картки, книги складського обліку, титульні списки, відомості дефектів на ремонт техніки, кошториси на ремонт, придбання, будівництво, реконструкцію і модернізацію основних засобів тощо.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку в процесі праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації й автоматизації виробництва, забезпечують якісне та своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Залежно від цільового призначення основні засоби (необоротні активи) поділяють на дві групи.

- Основні виробничі засоби.

- Основні невиробничі засоби.

Основні виробничі засоби беруть безпосередню участь у процесі виробництва та формуванні собівартості і вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств - до 85-90 %. Основні невиробничі засоби не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпеченості ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово- комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.

- Виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі засоби (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об'єднуватися в три групи: рослинництва, »ринництва і загальногосподарського призначення.

• Виробничі несільськогосподарського призначення, представлені промислово-виробничими і будівельними засобами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою вони теризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації зництва.

Використавши вартісну оцінку, визначають структуру основних збів, узагальнені показники потреби і забезпеченості ними [ізованого підприємства, а також зміну і відтворення основних собів. При цьому слід ураховувати, що засоби можуть оцінюватись за ачатковою вартістю, тобто в цінах, які були в момент придбання будівництва) даного об'єкта; відновною - вартість їх відтворення в умовах сьогоднішнього дня; залишковою, яку визначають різницею між балансовою (початковою або відновною) і сумою амортизаційних відрахувань (зносу); ліквідною - вартість реалізації фізично або (морально застарілих основних засобів, які виводять з виробничого процесу; ринковою - ціна можливої реалізації з урахуванням попиту і пропозиції на них тощо.

Вартісна оцінка основних засобів дає змогу розрахувати показники їх руху (зміни) і відтворення; росту, надходження, вибуття, придатності (зносу), інтенсивності оновлення.

Показник росту Ір характеризує темпи розширення основних засобів у результаті їх заміни і розраховується відношенням вартості основних засобів на кінець аналізованого періоду до їх вартості на початок аналізованого періоду.

Показник надходження (введення) основних засобів Ін показує інтенсивність їх оновлення і розраховується відношенням вартості основних засобів, що надійшли протягом аналізованого періоду до їх вартості на кінець даного періоду

Показник вибуття основних засобів Ів, показує інтенсивність їх вибуття й обчислюється відношенням вартості основних засобів, що вибули протягом аналізованого періоду до їх вартості на його початок

Співвідношення між показником оновлення і вибуття основних засобів покаже ступінь інтенсивності їх оновлення.

Важливим показником, що характеризує потенційну придатність до використання основних засобів, є коефіцієнт придатності Іп який розраховують відношенням залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості. Залишкову вартість розраховують як різницю між балансовою вартістю основних засобів і сумою їх зносу.

Показники руху та відтворення основних засобів доповнюють показниками структури інвестицій і джерел фінансування. Аналіз ведуть за окремими видами і групами основних засобів, за напрямами капітальних вкладень, які є основним джерелом коштів для розширення та реконструкції будівель і споруд, формування основного стада, придбання техніки й обладнання, закладання багаторічних насаджень тощо.