4.Аналіз поточної платоспроможності.

Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату. Вона є важливим показником фінансової стійкості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими коштами.

Отже, платоспроможність визначають порівнянням платіжних засобів підприємства із поточними платіжними зобов'язаннями. Платіжні засоби відображені в другому розділі активу (оборотні активи), а платіжні зобов'язання - у четвертому розділі пасиву (поточні зобов'язання).

Для визначення показників платоспроможності потрібно спочатку статті оборотних активів згрупувати в залежності від ступеня Їх ліквідності (тобто швидкості можливого перетворення їх на гроші), а статті поточних зобов'язань згрупувати в залежності від строків сплати зобов'язань.

Оборотні активи в залежності від ступеня їх ліквідності поділяють на три групи:

1. Найбільш ліквідні активи - це суми грошових коштів на всіх рахунках, а також поточні фінансові інвестиції (фінансові вкладення в короткотермінові цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються - це активи, для перетворення в гроші яких потрібен певний час. Сюди відносять всі види дебіторської заборгованості (крім безнадійної), готову продукцію, що користується попитом, а також тварин на відгодівлі, готових до реалізації. Готову продукцію і тварин на відгодівлі включають у розрахунок по цінах можливої їх реалізації.

3. Активи, що реалізуються повільно - це такі активи, реалізація яких потребує більш тривалого часу. Сюди відносять виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі (крім готових до реалізації) та незавершене виробництво.

Поточні зобов'язання в залежності від строків їх сплати поділяються на три групи:

1. Прострочені зобов'язання та зобов'язання, строки сплати яких

наступають негайно.

2. Зобов'язання, строк сплати за якими наступить найближчим часом (наприклад, на протязі місяця).

3. Зобов'язання, строк сплати за якими віддалений на більш тривалий час (наприклад, кредити банків терміном 3-4 місяці).

Платоспроможність визначають порівнянням певних елементів активів з відповідними елементами пасивів. Підприємство вважається платоспроможним якщо:

• Найбільш ліквідні активи рівні або більші за прострочені зобов’язання та зобов’язання, строк сплати яких наступає негайно;

• Активи, що швидко реалізуються рівні або більші за зобов’язання, строк сплати яких наступить найближчим часом;

• Активи, що реалізуються повільно більші за зобов’язання, строк слати яких більш віддалений на 3-4 місяці.

Тема 8. Аналіз банківського кредитування підприємств (2 год)

1. Сутність і значення іпотеки, особливості іпотечних відносин в аграрній сфері.

2. Аналіз активних операцій комерційного банку, їх структура.

Самостійне вивчення:

1. Аналіз кредитного портфеля.

1. Сутність і значення іпотеки, особливості іпотечних

відносин в аграрній сфері

У сучасній Україні, у міру переходу економіки до ринкової форми утворилися і набувають поступового розвитку іпотечні відносини.

Енциклопедичний словник бізнесмена дає таке визначення: Іпотека - це передача в заставу землі та іншого нерухомого майна з метою отримання кредитної позички, так званого іпотечного кредиту або кредиту під заставу.

Проект Закону України "Про іпотеку", розроблений Міністерством юстиції України дає таке тлумачення іпотеки - це застава нерухомого майна, коли земля та інші речі, що становлять предмет іпотеки, залишаються в заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставоутримувач набуває право на задоволення забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо воно не виконане за рахунок предмета іпотеки.

Заставлене нерухоме майно залишається в користуванні заставодавця, а заставоутримувач, у разі невиконання зобов'язання боржником, має право на задоволення своєї вимоги за рахунок заставленого майна.

Нерухомим майном є земельні ділянки та все, що розташоване на цих ділянках і безпосередньо пов'язане з ними, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без їх руйнування або зміни їх призначення (будівлі, споруди, багаторічні насадження тощо). До нерухомого майна відносять також повітряні та морські судна, судна внутрішньої навігації та космічні об'єкти.

Предмет іпотеки - це заставлене нерухоме майно, яке є предметом кредитного зобов'язання. Таке майно може заставлятися, якщо воно не вилучене з цивільного обігу, може відчужуватися заставодавцем і на нього можливе звернення стягнення. Предметом іпотеки можуть бути:

• земельна ділянка, частка в праві спільної власності на земельну ділянку;

• житловий будинок, приміщення, квартира, частина житлового будинку;

• дачний будинок, садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівля господарського призначення;

• підприємство або його структурний підрозділ як цілісний майновий комплекс;

• інше майно, віднесене законом до нерухомого. Предметом іпотеки не можуть бути:

• об'єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законом;

• національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

У країнах з ринковою економікою іпотека відіграє надзвичайно важливу роль. Власне, вона є обов'язковою умовою функціонування ринку капіталу.

Інвестиції у виробничу сферу здійснюються переважно у формі довгострокових кредитів. При цьому кредитори вимагають надання гарантій повернення цих кредитів. Як гарантія повернення довгострокових кредитів на ринку капіталу, зокрема, визначається застава нерухомого майна.

Зв'язок між іпотекою та інвестиціями полягає, по-перше, у тому, що нерухомість сама є інвестицією та її придбання потребує фінансування. По-друге, рухливі інвестиції пов'язані з нерухомим майном і без забезпечення таким майном не можуть застосовуватися без значних втрат. Якщо немає застави нерухомого майна, то в більшості випадків неможливо створити довгостроковий позичковий капітал. Застава нерухомого майна буває доцільною навіть при короткостроковому кредитуванні, оскільки іпотечні кредити, як правило, дешевші за кредити, забезпечені рухомим майном.

Важливу роль відіграє іпотека в сільському господарстві. У сільському господарстві придбання с.г. машин може фінансуватись тільки за рахунок земельного кредиту. Важливими є для сільського господарства також і поточні кредити. Необхідно мати можливість попереднього фінансування придбання весною насіння, добрив і засобів захисту рослин через кредит з тим, щоб повернути його з фактичного врожаю; навіть це, як правило, можливе лише завдяки встановленню гарантії нерухомого майна".

Іпотечний кредит є ефективним засобом трансформації капіталу в операційний. При цьому заставлена нерухомість залишається в користуванні заставодавця і продовжує виконувати свої безпосередні функції, надаючи можливість водночас одержувати значні фінансові ресурси, залучення яких в інший спосіб неможливе.

Суть іпотечних відносин в аграрному секторі економіки така сама, що й в інших секторах. Водночас іпотечні відносини в сільському господарстві мають тільки властиві їм особливості. До них насамперед належить іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Згідно з законодавством України предметом застави можуть бути земельні ділянки (у тому числі сільськогосподарського призначення), які перебувають у приватній власності громадян України.

Сільське господарство України гостро потребує довгострокового кредитування для розвитку своєї матеріально-технічної бази. Єдиним реальним забезпеченням таких кредитів може бути застава земельних ділянок.

У даний час в Україні немає єдиної точки зору щодо перспектив розвитку іпотечних відносин. Спектр думок з цього приводу дуже широкий, а саме:

• іпотека непотрібна взагалі, а іпотека ділянок сільськогосподарського призначення не лише непотрібна - вона шкідлива та недопустима;

• іпотечним кредитуванням може займатися будь-хто, у кого є кошти для надання кредиту;

• іпотечними операціями можуть займатись універсальні комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі отримання ними іпотечної ліцензії Національного банку України;

• іпотекою можуть займатися лише спеціалізовані іпотечні фінансово-кредитні установи..

Подібне розмаїття поглядів закономірне з огляду на новизну даного питання в Україні. Проте зарубіжний досвід, а також і власний (у певний час іпотечні відносини в Україні розвивалися досить успішно) свідчать про те, що іпотека за певних умов може стати важливим рушієм економіки.

Наявність усіх необхідних передумов - необхідних, правових, інституційних - зумовила високу ефективність діяльності німецьких іпотечних банків.

Певний інтерес для України становить досвід країн, що реформуються. Законодавство Польщі та Угорщини, як і німецьке, зорієнтоване на створення спеціалізованих іпотечних банків.

Українське законодавство має чітко визначити, хто може займатися іпотечною діяльністю в Україні і нормами здійснення цієї діяльності. На початковому етапі становлення іпотеки це могли б робити універсальні комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що відповідатимуть визначеним законом вимогам, отримають спеціальну ліцензію і підлягатимуть особливому державному контролю в частині емісії іпотечних облігацій. Обов'язковою умовою їхньої діяльності має стати "стіна захисту". Держава повинна активно сприяти появі спеціалізованих іпотечних банків.

Основною функцією іпотечних банків є рефінансування через емісію іпотечних цінних паперів.

Банки надають іпотечні кредити юридичним і фізичним особам. Застава юридичними і фізичними особами нерухомого майна є підставою для випуску і розміщення банками іпотечних цінних паперів. Емісія іпотечних цінних паперів дає змогу банкам мобілізувати вільні грошові кошти з подальшою їх трансформацією в іпотечні кредити. Повернення боргів позичальниками банків (з одночасним поверненням їм банками права завершення стягнення на заставлене майно) забезпечує їм можливість повертати борги своїм кредиторам (тобто погашати іпотечні цінні папери).

Мобілізація вільних грошових коштів юридичних чи фізичних осіб шляхом розміщення серед цих осіб іпотечних цінних паперів і трансформація мобілізованих грошових коштів в інвестиційні потоки відіграють дуже важливу роль в економіці. Інвестиційні проекти фінансуються переважно саме в такий спосіб, коли поряд із вкладенням власного капіталу залучається позичковий капітал, створюваний на ринку капіталів. Проте без надійних гарантій створення такого капіталу неможливе, оскільки без них зникає не лише готовність інвестування, а й у зв'язку із значним скороченням пропозиції капіталу різко зростає його ціна.

Основна функція іпотечних банків зумовлює всі інші їхні функції, а саме: посередницьку, трансформаційну і стабілізаційну.

Посередницька діяльність із залучення вільних приватних коштів з їх наступною трансформацією в грошовий капітал, спрямований на довгострокове рефінансування, є безпосереднім завданням іпотечних банків. Залучений капітал використовується для кредитування промислових, аграрних та-інших підприємств, житлово-комунального господарства, приватних осіб таким чином, щоб вкладнику (утримувачу іпотечних цінних паперів) гарантувалася можливість отримання своїх грошей повністю і в строк.

Важливою функцією іпотечних банків є також стабілізаційна. У розвинених економічних системах іпотечні банки виконують роль фінансового стабілізатора, що має особливе значення для фінансової сфери діяльності. Потужні і переважно довгострокові інвестиційні потоки в економіку та інші сфери діяльності є однією з обов'язкових умов стабільного соціально-економічного розвитку, яка забезпечується саме іпотечними банками.

1. Основні види діяльності іпотечних банків в Україні мають включати:

• середньо- та довгострокове кредитування під заставу нерухомості, яка розташована на території України, в межах 50 % від її вартості;

• емісію іпотечних облігацій у межах 50 % від вартості заставленої нерухомості.

2. Додаткові види діяльності іпотечних банків в Україні повинні передбачати:

• середньо- та довгострокове кредитування під заставу нерухомості, яка розташована на території України, в межах понад 50 % від її вартості (джерелом такого кредитування не можуть бути кошти від емісії іпотечних облігацій);

• кредитування під заставу нерухомості, яка розташована поза Україною;

• короткострокове кредитування під заставу рухомого та нерухомого майна;

• відкриття ощадних і строкових рахунків для юридичних і фізичних осіб;

• отримання кредитів;

• операції з цінними паперами, дорогоцінними металами та іноземними валютами.

3. Допоміжні види діяльності іпотечних банків в Україні повинні бути спрямовані на сприяння основним або додатковим видам діяльності, а саме:

• розміщенню вільних коштів в інших фінансово-кредитних установах; • скуповуванню цінних паперів власної емісії.