Контрольні питання

1. Що таке вестибулярний апарат?

2. Якими структурами представлений периферичний відділ вестибулярного аналізатора?

3. До яких видів рецепторів відносяться клітини ампул напівкруглих каналів та клітини мішечків?

4. Що ми сприймаємо за допомогою отолітового апарату?

5. Що ми сприймаємо за допомогою рецепторів напівкруглих каналів?

6. Що являється кондуктором вестибулярного апарату?

7. Назвіть центральний відділ вестибулярного апарату.

8. Пояснити роль вестибулярного апарату у здійсненні статокінетичних рефлексів.

9. Вказати спосіб оцінки статичної координації, динамічної координації.

Література

1. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агентство, 2002 – 958с.

2. Общий курс физиологии человека и животных. //Под ред. Проф. Ноздрачева А.Д. – М. Высшая школа, 1991. – 512с.

3. Бабский Е.Б. и др. Терморегуляция //Физиология человека. – М.: Медицина, 1985. – с. 398-400.

4. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум.- К.: Вища школа, 1991.- 175с.

Лабораторне заняття № 7

Фізіологія шкіряного аналізатора

Мета роботи: визначити поріг дискримінації, частоту розміщення тактильних, теплових, холодових і больових рецепторів; довести наявність температурної адаптації шкірних рецепторів, пояснити дослід Аристотеля.

Основні положення.

Поріг дискримінації називається та найменша відстань між двома подразнюючими точками поверхні шкіри, при якій два подразника сприймаються як один. Чим менша ця відстань, тим менше поріг подразнення і тим, отже, більше чутливість. Найбільший поріг дискримінації – на шкірі спини, грудях (40-70 мм). Потім в убутному порядку поріг дискримінації для різних ділянок тіла розміщується наступним чином: плече і передпліччя (25-40 мм), лоб (20-25 мм), кінчик носа (6-7 мм), нігтьова фаланга пальців руки (2мм), кінчик язика (1мм).

Частота розміщення тактильних, теплових, холодових і больових точок на однаковій площі поверхні тіла неоднакова. В середньому на 1см² поверхні шкіри приходиться 100-50 больових, 25 тактильних, 12 холодових і 1-2 теплових точок.

Адаптація проявляється у зміні інтенсивності відчуття при подовжуючому подразненні чи після його закінчення. В основі температурної адаптації лежить зміна збудливості рецепторів. При довготривалій дії холодового і теплового подразників відповідні холодові і теплові рецептори шкіри адаптуються, стають менш чутливими до даного подразнення.

Матеріали та обладнання: волоски Фрея (набір), циркуль, естезіометр Вебера, лінійка, кульки розміром з горошину; три посудини з водою (температура води в посудині №1 10-15⁰С, в посудині №2 25-30⁰С, в посудині №3 40-45⁰С) термометр; спиртівка, булавки, лід, дистильована вода.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Визначення порогу дискримінації.

Для визначення порогу дискримінації користуйтесь циркулем з двома ніжками або естезіометром Вебера. Доторкайтеся до шкіри ніжками циркуля, розсовуючи чи зсовуючи їх. При певному ступені зближення ніжок циркуля досліджуваний починає сприймати два подразника як один. Це і є поріг дискримінації.

Визначте поріг дискримінації для шкіри передпліччя, лобу, кінчика носа, пальців руки. Розмістіть назви областей шкіри в порядку збільшення порогу дискримінації. Заповніть таблицю. Зіставте пороги тактильної чутливості у студентів групи і зробіть висновки щодо індивідуальних її коливань. Від чого вони залежать?

Дослідження просторового порога тактильної чутливості

Досліджувана ділянка	Поріг дискримінації
Кінчик носа
Лоб
Пальці рук
Передпліччя

Естезіометр Вебера.

Дослід № 2. Виявлення тактильних, теплових, холодових і больових точок шкіри.

На тильній поверхні кисті і променевозап’ястного суглоба намалюйте квадрат, сторона якого 1см, потім за допомогою набору Фрея, нагрітою і охолодженою булавочними головками найдіть кількість тактильних, теплових і холодових точок, а вістрям булавки найдіть і відмітьте больові точки (ноцирецептори).

Підрахуйте частоту розміщення теплових, холодових, тактильних і больових точок на 1см² поверхні шкіри. Замалюйте шкіру з усіма рецепторами.

Дослід № 3. Виявлення температурної адаптації шкіряних рецепторів.

Опустіть праву руку в посудину №1 (температура води 10-15⁰С), а ліву – в посудину №3 (температура води 40-45⁰С). Через 1-2 хвилини перенесіть обидві руки в посудину №2 (температура води 25-30⁰С).

Відмітьте різницю у сприйнятті цієї температури правою і лівою руками. Поясніть отримані результати.

Дослід № 4. Дослід Аристотеля.

Покладіть на стіл кульку, доторкніться до нього сусідніми ділянками шкіри кінцевих фаланг вказівного і середнього пальців і покатайте його по столу. Перехрестіть обидва пальці; доторкніться до кульки так, щоб він виявився між перехрещеними пальцями, і знову покатайте його по столу. В першому випадку буде відчуття однієї кульки, у другому – двох.

Перехрещеними пальцями доторкніться до кінчика носа – будете відчувати два кінчика носа. Поясніть отримані результати.

Зміст звіту

1. Мета роботи.

2. Короткий опис порядку виконання роботи.

3. Протокол дослідження.

4. Результати і висновки.

Контрольні питання

1. Що таке шкіряний аналізатор?

2. Перерахуйте структури, які входять до складу шкіряного аналізатору.

3. Назвіть види рецепторів шкіри.

4. При подразненні яких рецепторів виникають тактильні відчуття?

5. Яка гострота дотику в різних ділянках тіла?

6. Які рецептори сприймають температурні подразнення?

7. Яка кількість теплових і холодових рецепторів розміщується на 1см² шкіри в різних ділянках тіла? Поясніть різницю в кількості їх.

8. Поясніть механізм адаптації терморецепторів, явище контрасту.

9. Назвіть особливості холодових і теплових рецепторів.

10. Опишіть будову шкіри.

Лабораторне заняття № 8

Властивості смакового аналізатору

Мета роботи: засвоїти методику визначення порогу чутливості смакових рецепторів до хімічних речовин; визначити індивідуально поріг смакової чутливості кожному студенту.

Основні положення.

На розпізнавання хімічних подразників, які виходять із зовнішнього світу, направлена діяльність двох філогенетично найдревніших аналізаторів – нюху (як найбільш високоорганізованого дистантного рецептора) і смаку – (контактного рецептора). Кінцеві апарати смакового аналізатора – смакові цибулини – зосереджені в основному в сосочках язика. Подразнюючою дією володіють тільки розчиненні у воді речовини; нерозчинні у воді речовини не сприймаються рецепторними клітинами. Провідниковий шлях смакового аналізатору йде в основному по язиковому (відгалуження лицевого нерва, барабанної струни), язикоглотковому та блукаючому нервах. З віком область смакової рецепції звужується. Центр смаку більшістю авторів відноситься до основи півкуль поблизу нюхової області (43 поле Бродмана). Про нормальну функцію смакового аналізатору судять шляхом визначення порогів смакової чутливості для основних смакових подразників.

Матеріали та обладнання: стерильні пробірки (20 шт. по 5 мл), стерильні розчини: СаСІ₂ - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; сахарози – 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; повареної солі - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; лимонної кислоти - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; чотири очні піпетки; дистильована вода; спирт; стакан.

Техніка безпеки: при роботі з розчинами потрібно дотримуватися обережності. Всі склянки з розчинами повинні мати відповідні надписи з вказівкою концентрації. Скляні палички дезінфікувати спиртом.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Визначення порогу до смакових подразників та визначення смакових зон язика.

Для визначення смакових порогів в пробірки налити по 5см³ розчинів, позначивши їх , , , q: лимонної кислоти - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; NаСІ - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; сахарози - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%; СаСІ₂ - 10%, 1%, 0,1%, 0,01%.

Піддослідному, який не повинен знати що налито в пробірки, скляною паличкою, або очною піпеткою наносять розчини на: а) середню частину спинки виставленого язика; б) краї його; в) кінчик язика; г) корінь язика.

Піддослідний, потримавши у роті вміст пробірки протягом 10с., випльовує його і дає відповідь, чи розпізнав він смак, а якщо так, то який. Необхідно кожен раз питати піддослідного, що він відчуває. Після кожної проби піддослідний повинен прополоскати рот дистильованою водою. Інтервали між окремими спостереженнями повинні бути не менш двох хвилин.

Завдання.

Данні, які отримали при визначенні смакових порогів, занести в таблицю.

№	Позначення і назва речовини	Відповідна реакція та поріг смакової чутливості
		Середня частина спинки язика	Боковий край язика	Корінь язика	Кінчик язика
1.	1 – 0,01% 2 – 0,1% 3 – 1% 4 – 10%
2.	1 – 0,01% 2 – 0,1% 3 – 1% 4 – 10%
3.	1 – 0,01% 2 – 0,1% 3 – 1% 4 – 10%
4.	q1 – 0,01% q2 – 0,1% q3 – 1% q4 – 10%

Зобразити у вигляді „карти” данні, які отримали в досліді по визначенню смакових зон язика: а) солоний – синій; б) солодкий – червоний; в) кислий – жовтий; г) гіркий – зелений.

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Контрольні питання.

1. Що називається смаковим аналізатором?

2. Перерахуйте структури, які входять до складу смакового аналізатору.

3. Що вкладається в сучасне поняття смаку?

4. Види смакових сосочків.

5. Хеморецептивні зони ротової порожнини та їх характеристика.

6. В чому полягає суть феномену „смакового контрасту”?

Література

1. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агенство, 2002 – 958с.

2. Общий курс физиологии человека и животных. /Под ред. Проф. Ноздрачева А.Д. – М. Высшая школа, 1991. – 512с.

3. Бабский Е.Б. и др. Вкусовой анализатор //Физиология человека. М.: Медицина, 1985. с. 477-479.

4. Коробко А.В. и др. Вкусовой анализатор //Нормальная физиология. М.: Высш. шк., 1980. с. 358-359.

Лабораторне заняття № 9

Фізіологія м’язів

Мета роботи: виміряти силу м’язів правої і лівої руки піддослідного та розрахувати достовірність відмінності в результатах по t-Ст’юденту; визначити динамічну і статичну роботи і дослідити вплив ритму роботи і навантаження на розвиток втоми.

Основні положення

Одним із показників фізичного розвитку організму служить сила і робота м’язів. Робота м’язів характеризується силою м’язового тяжіння і розмаху руху. Сила тяжіння – це величина напруги, яка розвивається у м’язі при збудженні. Сила тяжіння залежить від кількості і напрямку м’язових волокон. Силу визначають по фізіологічному поперечнику м’яза, під яким розуміють площу його перетину в площині довжини всіх її волокон.

Рисунок. Дія Са²⁺ під час активації міофібрили.

Матеріали та обладнання: кистьовий динамометр, вантаж, секундомір.