3. Аналіз і оцінка комерційного ризику, методи аналізу ризику.

Ризик як ймовірнісну категорію найбільш обґрунтовано мож­на характеризувати як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Певні сфери або зони ризику, залежно від величини втрат, зображені на рис. 3.3.1.

Зони ризику
Зона без ризику	Зона допус­тимого ри­зику	Зона крити­чного ризику	Зона катас­трофічного ризику
0	Розрахунко­вий прибу­ток	Розрахунко­ва виручка	Майновий стан підпри­ємства	Величина можливих втрат

Рис. 3.3.1. Схема зон ризику

Сфера, в якій втрати не очікуються, — це зона без ризику, їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику — це сфера, в межах якої цей вид комерційної діяльності зберігає економічну доцільність, тобто

втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, що дорівнює розрахунковому при­бутку від підприємницької діяльності.

Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть призвести до невідшкодованої втрати всіх засобів, вкла­дених комерсантом в справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди ніяких доходів, але несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних ве­личинах доцільно застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у відносних — під час порівняння рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рівнем, середньогалузевим, середнім в економіці тощо.

Методи аналізу ризиків

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний. Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у певній сфері економічної діяльності. Його головна мета — виз­начити чинники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ризиків.

Рівень комерційних ризиків оцінюється за такою формулою:

УР=ВР х РП,

де УР — рівень відповідного комерційного ризику;

ВР — ймовірність виникнення цього ризику;

РП — розмір можливих фінансових втрат за цього виду ризику.

Якісний аналіз ризику пов'язаний з необхідністю порівняння очікуваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими наслідками сьогодні і в майбутньому. Ризик повинен бути обґрунтований, бо інакше — це авантюра. Ризикувати доцільно тоді, коли це приведе до кращих наслідків в разі обґрунтування правильності своїх дій.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників про­цесу ефективного управління фірмою.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш поширеними є статистичні, використання аналогів, експертні, аналітичний.

Статистичний метод широко застосовується за наявності відомостей (статистичних) про кожний елемент досліджуваного об'єкта (програми).

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як пра­вило, за відсутності статистичних даних, необхідних для оцінки відповідних кількісних показників, або для оцінки інвестиційного проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування.

Оцінка ступеня ризику за допомогою аналітичного методу зводиться до декількох взаємопов'язаних етапів. На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, яка включає в себе:

— визначення ключового параметра, відносно якого здійсню­ється оцінка конкретного напряму комерційної діяльності;

— відбір факторів, які впливають на діяльність фірми, а, відпо­відно, і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства тощо);

— розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах комерційного процесу.

На другому етапі будуються діаграми залежності вибраних результатних показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які найбільше впливають на цей вид комер­ційної діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найпростіше може бути розрахована критична точ­ка діяльності або зона беззбитковості, яка показує мінімально допустимий обсяг продажів для покриття витрат фірми.

Під час четвертого етапу на основі отриманих критичних зна­чень ключових параметрів і факторів, що впливають на них, ана­лізуються можливі шляхи підвищення ефективності і стабільності фірми, а відповідно, і шляхи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує в собі як можливість по факторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зни­ження його ступеня шляхом впливу на них.