Характеристика ландшафтів для санаторно - курортного відпочинку

Вид відпочинку

Характеристика ландшафту

Лікувально-оздоровчий відпочинок

Найбільш сприятлива пересічена місцевість з незначними підвищеннями. Лікувально-оздоровчі установи зазвичай розміщуються на рівнинах, в передгір'ях і низькогір'ях до висоти в 1000 м. Але зустрічаються і високогірні курорти, розташовані на висоті більше 2000-3000 м. У даному випадку для лікування використовуються особливі природні умови даної місцевості (чисте повітря і його іонізація, атмосферний тиск, вміст кисню і озону тощо). Значення рослинного покриву в якості курортно-рекреаційного ресурсу дуже велике, тому що з ним пов'язаний оздоровчий вплив ландшафту завдяки іонізаційним і фітонцидним властивостям рослин. Особливо велика роль лісів, адже саме лісові масиви сприяють підвищенню вмісту кисню в повітрі і його іонізації. Оптимальною іонізацією володіють змішані ліси, соснові бори, а з окремих деревних порід: сосна, береза, липа, горобина, дуб, модрина, ялина, ялиця.

Пішохідні походи

Походи проводяться у рівнинній, передгірській та гірській місцевостях практично на всій територіїУкраїни. Складність маршруту залежить від висоти місцевості, крутизни схилів, його протяжності і наявності перешкод на трасі. Найбільшими перешкодами є болота, яри, великі лісові масиви, чагарникові зарості, мікрокліматичні особливості територій (особливо гірських).

Гірський відпочинок

Гірський відпочинок розвивається в районах з коливаннями висот від 1000 до 3500 м. Відповідно розрізняють нізькогірні, средньогірні і високогірні маршрути гірського туризму. Основним об'єктом спелеотуризму є печери.

Гірськолижний відпочинок

При організації гірськолижних курортів вивчають рельєф з точки зору прокладки гірськолижних трас. Визначають пропускну здатність і ємність даного курорту. До основних характеристик гірськолижних трас можна віднести її протяжність, ширину, крутизну, профіль, лавінонебезпеку, перешкоди, особливості снігового покриву, віддаленість від гірськолижної бази та ін. При експлуатації курорту велике значення має тривалість гірськолижного сезону, тому намагаються вибирати траси на схилах південної експозиції, які використовують переважно взимку і на північних схилах, які експлуатують взимку і навесні.

Пляжно- купальний відпочинок

Пляжно-купальний відпочинок організовується на берегах практично всіх водних об'єктів. Враховуються умови підходу до води, наявність і якість пляжної смуги, характер дна, швидкість течії і глибина водойми, температура води тощо. Купальний сезон починається тоді, коли температура води досягає 18 ° С. Особливе значення мають морські узбережжя теплих морів. Для пляжно-купального відпочинку необхідна наявність мілини.

При організації купання на річках оптимальною вважається швидкість течії менше 0,3 м / с. Річки з швидкою течією (більше 0,5 м / с) не придатні для купання. На узбережжях морів і великих озер обмежуючим фактором для купання є хвилювання. Купання допускається при хвилюванні не більше 3 бал-лов.

Особливе значення для оздоровлення має температурний режим водойм.. Важливо знати, що комфортні умови купання бувають при температурі води 18-24 ° С. Прохолодними умови вважаються при температурі води 16-17 ° С, теплими - при 25-26 ° С. При температурі нижче 16 ° С купання в природних водоймах на курортах не повинно проводитися; купаються тільки загартовані відпочиваючі, які привчили свій організм до низьких температур. Оздоровчого ефекту не надає і купання в занадто теплій (вище 26 ° С) воді. В даний час для пляжно-купального відпочинку почали активно використовувати штучні водойми. До них відносяться водосховища, ставки і кар'єри.