Характеристика складу мінеральних лікувальних вод.

Склад мінеральних лікувальних вод

Основні компоненти

Характеристика

Газовий склад

Основними компонентами газового складу вод зазвичай є вугільни (СО2), метан (СH4), азот (N2) і рідше сірководень (Н2S). Інші гази - кисень (О2), гелій (Не), аргон (Аг), радон (Rn) та інші - містяться в підземних водах звичайно в незначних кількостях і не визначають їх основного газового складу.

При віднесенні мінеральних вод за складом газів до того чи іншого типу враховуються гази, що містяться в кількості більше 10% загального об᾽єму всіх газів (спонтанних і розчинних), присутніх у водах. За газовим складом зазвичай виділяють води вуглекислі, метанові, азотні, а також води складнішого газового складу - азотно-вуглекислі, вуглекисло-метанові та інші. Сірководень у водах присутній, як правило, тільки в поєднанні з метаном або вуглекислотою, утворюючи сірководнево-метанові або сірководнево-вуглекислі води.

Ступінь газонасиченості.

Крім складу газів, дуже важливе значення для характеристики мінеральних вод має ступінь їх газонасиченості, тобто загальний вміст газів в 1 літрі води.

Газонасиченість мінеральних вод коливається в широких межах - від декількох десятків мілілітрів до декількох літрів і навіть десятків літрів газу на 1 літр води. Найбільшу газонасиченість мають, зазвичай, вуглекислі води, найменшу - азотні, що пояснюється різною розчинністю у водах вугільного ангідриду (СО2) і азоту (N2).

Іонний склад.

Основними компонентами іонного складу більшості мінеральних вод зазвичай є аніони - хлор (С1), сульфати (SO4) і гідрокарбонати (НСОз), значно рідше карбонати (СОз) і катіони - натрій (Na), кальцій (Са) і магній (Mg) і лише в рідкісних випадках залізо (Fe), алюміній (Аl) і декотрі інші.

Іонний склад має особливо важливе значення для оцінки питних мінеральних вод та відносно менше значення при використанні вод для зовнішнього застосування, так як прийнято вважати, що іони через шкіру людини проникають в обмеженій кількості. Залежно від процентного вмісту окремих іонів склад мінеральних вод може бути або простим, який визначається 2-3 іонами (води хлоридні, натрієві, сульфатні, магнієво-кальцієві та ін), або більш складним, які визначаються 4-5-а, іноді шістьма іонами (води хлоридно-гідрокарбонатні, кальцієво-натрієві та ін.)

Загальна мінералізація.

За мінералізацією води зазвичай поділяються на:

- слабомінералізовані - до 1 г / л,

- середньої мінералізації - від 1 до 10 г / л,

- високої мінералізації - від 10 до 50 г / л,

- ропні - понад 50 г / л, в тому числі міцні розсоли - більше 150 г / л.

Загальна мінералізація вод (сума аніонів, катіонів і недисоційованих молекул без розчинених у воді газів в грамах на 1 літр) є дуже важливим показником оцінки вод, так як у багатьох випадках обмежує можливість їх використання в натуральному вигляді для внутрішнього застосовання, а в деяких випадках і для ванн.

Вміст біологічно активних мікрокомпонентів.

За своїм значенням для оцінки мінеральних вод всі мікрокомпоненти можуть бути розділені на три групи:

- мікрокомпоненти, що мають вирішальне значення при внутрішньому застосуванні мінеральних вод, - бром (Вг), йод (J), миш'як (As), залізо (Fe), а також органічні речовини;

- мікрокомпоненти, які можуть мати значення як при внутрішньому, так і при зовнішньому застосуванні вод, - метаборна кислота (НвО2) і кремінна кислота (Н2СОз);

- мікрокомпоненти, що мають значення тільки при зовнішньому застосуванні вод - сірководень (Н2S).

Біологічно активні речовини, що містяться в деяких водах, всмоктуючись з шлунково-кишкового тракту, специфічно діють. Так, залізо попереджає розвиток анемії, йод стимулює окисно-відновні процеси в організмі, посилює функцію щитовидної залози, бром сприяє процесам гальмування центральної нервової системи.

Температура.

В даний час природні води за температурою підрозділяють на 7 груп:

1. Виключно холордні (< 0оС).

2. Дуже холодні ( від 0оС до 4 оС).

3. Холодні ( від 4оС до 20 оС).

4. Теплі ( від 20оС до 37 оС).

5. Гарячі-термальні ( від 37оС до 42 оС).

6. Дуже гарячі – високотермальні (> 42 оС).

7. Виключно гарячі (перегріті) (>100оС).

Температура мінеральних вод - одна з найважливіших властивостей, що визначає їх цінність, методи і техніку практичного застосування вод у курортній справі.

Практично в курортній справі до категорії гарячих (термальних) вод відносять води з температурою від 35 до 42 ° C, які є найбільш цінними та зручними для лікувального використання у вигляді ванн, так як не вимагають ні підігріву, ні складних пристроїв для охолодження.

Радіоактивність.

До радіоактивних вод відносяться води, що містять у підвищених концентраціях радон (Rn більше 10 од. Махе).

При підвищеному вмісті в цих водах і радію (Ra більше 1 * 10-11 г / л) води позначаються як радоно-радієві. При підвищеному вмісті у водах тільки радію (при незначній кількості радону) води називаються радієвими.

Кислотність - лужність.

Залежно від умов формування кислотність-лужність природних мінеральних вод коливається в широких межах від рН = 2,0 - 3,0 і нижче до рН = 8,5 - 9,5. За величиною рН води можна поділити на 6 груп:

1. Сильнокислі (рН<3.5).

2. Кислі (рН = 3.5 – 5.5).

3. Слабокислі (рН = 5.5 – 6.8).

4. Нейтральні (рН = 6.8 –7.2).

5. Слаболужні (рН = 7.2 –8.5).

6. Сильнолужні (рН > 8.5).

Відповідно до сучасних уявлень про фізико-хімічні властивості природних вод кислотність-лужність вод визначається концентрацією водневих іонів, яка виражається величиною рН. Концентрація іонів водню, яка обумовлює можливість існування у водах різних форм слабких кислот (Н2СОз, Н2S, Н2SiОз, НзРO4, органічних кислот), є важливим показником оцінки мінеральних, особливо питних, вод, який, однак, до сьогодні майже не враховується .