Роздум III. Конститутивна проблематика. Істина і дійсність

§ 24. Очевидність як самоданность предмета і її різновиду

Очевидністю в найширшому значенні слова називається загальний прафеномен інтенціонального життя; в протилежність іншим способам усвідомлення, які можуть бути a priori порожніми, передбачуваними, непрямими, несправжніми, це абсолютно особливий спосіб, при якому деяка річ, стан речей, деяка загальність, цінність і так далі виступають в явищі, в представленні, в даності самі по собі, в кінцевому модусі самої речі, даної в цьому безпосередньому спогляданні, originaliter. Для Я це означає: мати про що-небудь не плутану, порожню, передбачувану думку, але перебувати при нім самому, споглядати, бачити, убачати саму річ.

1. Яке джерело повинні мати логічніц поняття, і яким чином вони виникають?

2. Як повернутися до самих речей, і що треба для цього зробити?

3. Яким чином можна виключити емпіричну фактичність і індивідуальне відособлення, і чому це треба?

4. Чому всі інтенціональні акти розділяються на акти явища вираження і та інтенцію значення?

5. Що означає слово «інтенціональність» відносно до прояву свідомості?

6. У чому відмінність інтенціонального аналізу свідомості, і що її дані?

7. Що розуміється під очевидністю?

Мартін гайдеггер (1889-1976) буття і час

§ 3. Онтологічна перевага питання про буття

Буття є всякий раз буття сущого. Всесвіт сущого може по своїх різних сферах стати полем висвічення і окреслювання певних предметних областей. Останні, напр. історія, природа, простір, життя, присутність, мова і тому подібне зі свого боку дозволяють у відповідних наукових розшуках тематизировать себе в предмети.

§ 4. Онтическое перевага буттєвого питання

Наука взагалі може бути визначена як сукупність обосновательной взаємозв'язку істинних положень. Ця дефініція і не повна, і вона не уловлює науку в її сенсі. Науки як образи поведінки людини мають спосіб буття цього сущого (людини). Це суще ми схоплюємо термінологічно як присутність. Наукове дослідження не єдиний і не найближчий можливий образ буття цього сущого. Сама присутність крім того відмінна від іншого сущого. Цю відмінність потрібно заздалегідь виявити. Відповідне прояснення повинне випереджати наступні і уперше власне розкриваючі аналізи.

Присутність суща, яке не лише трапляється серед іншого сущого. Воно навпроти, онтически відрізняється тим, що для цього сущого в його бутті йдеться про саме це буття. До цього буттєвого пристрою присутності проте тоді належить, що у своєму бутті воно має буттєве відношення до цього буття. І цим знову ж таки сказано: присутність розуміє якимсь чином і з якоюсь явністю у своєму бутті. Цьому сущому властиво, що з його буттям і через нього це буття йому самому розімкнене. Зрозумілість буття сама є буттєва визначеність присутності. Онтическое відмінність присутності в тому, що воно існує онтологично.

Присутність розуміє себе завжди зі своєї екзистенції, можливості його самого бути самим собою або не самим собою. Ці можливості присутність або вибрало само або воно в них потрапило або в них якось вже виросло. Про екзистенції вирішує способом оволодіння або упущення тільки само повсякчасна присутність. Питання екзистенції повинне виводитися на чистоту завжди тільки через само екзистенцування. Ведучу при цьому зрозумілість собі самою ми іменуємо экзистентной. Питання екзистенції є онтична «справа» присутності. Тут не вимагається теоретичної прозорості онтологічної структури екзистенції. Питання про структуру націлене на розкладку того, що конституює екзистенцію. Взаємозв'язок цих структур ми іменуємо екзистенціальністю.