2. Філософія давньої індії та китаю «іша-упанішада» з коментарем шанкари.

Ом. Те (вищий Брахман) – нескінченність, і це (обумовлений Брахман) – нескінченність. Нескінченність (обумовлений Брахман) виходить з нескінченності (вищого Брахмана). (Потім, за допомогою знання) набуваючи нескінченності нескінченного (обумовленого Брахмана), вона залишається лише нескінченністю (необумовленим Брахманом)".

Введення: (Ведичні) мантри (вірші), що починаються з Ішавасйам, не використовувалися в кармі (тобто ритуалах і так далі), оскільки вони служать розкриттю істинної природи Я (Self), що не досягається за допомогою карми. Дійсна природа Я полягає в Його чистоті, безгрішності, єдності, вічності, нематеріальності, повсюдності, і так далі, як буде показано далі (Іш. 8). Оскільки така (природа) суперечила б кармі, природно, що ці вірші не використовуються в кармі; адже, як визначено, ні Я, в Його дійсній природі, не є створеною, змінюваною, такою, що досягається або очищається річчю, ні природа Його не є природою діючого або такого, що насолоджується, внаслідок чого Воно могло б стати частиною карми. Крім того, усі Упанішади зводяться виключно до визначення істинної природи Я, і Гіта, а також Писання, що говорять про мокшу (звільненні душі), мають на увазі єдино цю мету. Відповідно до цього, усі карми пропонувалися внаслідок визнання за Я таких якостей, як множинність, властивість бути діючим і таким, що насолоджується і так далі, а також нечистоти, гріховності, і так далі, що вважаються буденним мирським сенсом самими собою зрозумілими. Адже люди, досвідчені в науці, пов'язаній з карма-кандою, говорять, що людина підходить для карми, коли він прагне до результатів карми, чи відносяться вони до цього світу, проявляючись у формі піднесеності (тобто влада) і так далі, або ж до наступного, у формі небес і так далі, і коли він думає про себе так: «Я - дваждинарожденна людина, вільна від таких вад, як одноокість або наявність горба, що перешкоджають праву людини на карму». Тому ці вірші усувають природжене невідання, за допомогою розкриття істинної природи Я і створення тим самим знання про єдність і так далі. Я, викорінювання скорботи, помилки, що є засобом, і так далі, властивих сансари. Ми коротко пояснимо ці (ведичні) вірші, для яких були таким чином визначені здатні вивчати, предмет обговорення, відношення між ведичним текстом і предметом обговорення, а також мету. 1

(1) Той, хто бажає Звільнення, мокші, – здатний вивчати; тотожність індивідуального я і абсолютного Я/Брахмана – предмет обговорення; відношення ведичного тексту і предмета обговорення полягає в тому, що перший розкриває друге; метою є усунення невідання і досягнення Вищого Блаженства Нірвани.

6. Хто бачить усіх істот у своєму власному Я, і власне Я – в усіх істотах, в силу цього (усвідомлення) не живить ненависті.

Йах, той, хто – саннйясин, бажаючий бути звільненим; анупашйати, бачить; сарвани бхутани, усі істоти, починаючи з неуявленного і кінчаючи нерухомим; (як існуючих) атмани ева, в самому власному Я – тобто він не бачить їх в якості відмінних від свого Я – сарвабхутешу ча, і в усіх цих істотах; бачить атманам, власне Я – бачить Я цих істот як своє власне Я, таким чином: «В точності як я, Душа тіла, яке є сукупність причин і наслідків, є спостерігачем усього сприйманого, і як такою є джерелом його свідомості, і є чистим і необумовленим, подібно до цього, в цьому самому моєму аспекті, я є Душею (Атманом) усіх, починаючи з неуявленного, і кінчаючи нерухомим»; він (той, хто таким чином усвідомлює необумовлене Я в усіх істотах), татах, завдяки такому баченню; на виджугупсате, не відчуває ненависті, не ненавидить. Це лише повторення відомого факту. Адже з життєвого досвіду відомо, що всілякі негативні відчуття приходять до того, хто бачить щось як погане і відмінне від себе самого; але для того, хто бачить тільки абсолютно чисте Я, як нерозривну Суть, немає об'єкту, який міг би стати причиною негативного відчуття. Тому він не ненавидить. Немає множини, немає нічого "іншого", оскільки усе єдино. Про те ж саме говорить і наступний текст:

7. Коли для того, що усвідомило (людини) усі істоти стали самим його Я, яка ілюзія і яка печаль можуть бути для такого, що бачить єдність? (Або ж – Я що усвідомило, для кого усі істоти стали Я, яка ілюзія і яка печаль можуть бути у такого, що бачить єдність?)

Коли для людини, яка усвідомила (або ж – у вищезгаданому Я людини, що усвідомила, в якій); сарвани бхутани, усі ці істоти; атма ева абхут, стали єдино власними Я – в результаті усвідомлення вищого Я; татра, тоді (чи – для цього Я); ках мохах, кахшоках, яка ілюзія і яка печаль можуть бути? Печаль і ілюзія існують для неосвіченої людини, що не осягає сім'я бажання і дій, але не анупашйатах екатвам, для людини, свідомої єдність того Я, яке чисте, подібно до простору. Тим, що за допомогою питання: «яка ілюзія і яка печаль можуть бути»? була виражена неможливість горя і помилки, наслідків невідання, ipso facto було показане повне викорінювання мирського існування (тобто сансари), разом з його причиною.

1. Поясніти наявність трьох Брахманів, їх відношення між собою: чи тотожні вони між собою?

2. Яке має призначення трактовка декілька проявів Брахманів до розуміння буття як існуючого, визначаючого існування та його основи?

3. У чому є природа Я, і як вона досягається?

4. Що таке карма, і у чому вона має своє призначення?

5. Що треба зробити, щоб звільнитися?

6. Хто не має ненависті, яке значення для цього має ототожнення себе з істотами?

7. Чому не має печалі, коли є усвідомлення єдності себе зі всіма істотами?

ЛАО ЦЗИ.