2. Шляхи закріплення уявлень дітей про поняття «слово», «звук».

З метою подальшого розвитку фонематичного слуху на п’ятому році життя продовжується робота з правильного розуміння дітьми термінів «слово». «звук». Це дозволить дітям у подальшому усвідомити звуко-складову структуру слова. У середній групі ДНЗ ці мовні поняття докладно не розкриваються. Завдання вихователя – допомогти дитині правильно використовувати терміни «слово», «звук» у мовленнєвому спілкуванні з дорослими та дітьми. З цією метою використовуються різні методи та прийоми, серед яких: читання художніх творів, дидактичні ігри та вправи, мовленнєві та народні ігри, розігрування казок тощо.

Дітям читаються художні твори, в яких використовуються ці терміни або говориться про них, звертається увага читача на значення слова, його смислову та звукову сторони. Наприклад, у казці К.Чуковського «Айболить» є строфи, в яких неодноразово використовується термін «слово»: «І уперед поскакав Айболить, і одне тільки слово говорить Айболить: Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо». Багато письменників та поетів (А.Барто, Є.Чарушин, В.Осєєва, О.Благініна та ін.) терміни «звук» та «слово» використовують в назвах художніх творів («Гра в слова», «Чесне слово», «Важкі слова», «Прислухайся до слів», «Звук заблукав», «Як Женя навчився звук «р» говорити», «Про хлопчика, який ричав на тигрів»).

Засвоєнню термінів «слово» та «звук» також сприяють дидактичні ігри, зміст яких зводиться до розкриття значень слів, називання різноманітних слів та звуків, наприклад, «Підкажи словечко», «Підкажи Незнайку звук», «Звук загубився», «Дитячий світ».

Сюжети деяких народних ігор («Зіпсований телефон», « Луна») також залежать від правильного використання слів та звуків.

Засвоєнню термінів «слово», «звук» допомагають мовленнєві ігри «Закінчи слово», «Підкажи слово», «Угадай, який звук я не вимовила», «Звук загубився» тощо.

Ці та інші ігри та вправи включаються до змісту мовленнєвих занять, проводяться під час ранкового прийому, на прогулянках, виконуються як окремими дітьми, так і невеликими підгрупами і всіма вихованцями.

Словникові (лексичні) вправи також відіграють значну роль у роботі з формування в дітей початкової орієнтації в усному мовленні, оскільки активізують розумову та мовленнєву діяльність дітей, переконують їх у практичній значущості слова і звука, допомагають сприймати слово як смислову одиницю, а також свідомо вживати терміни «слово», «звук». Вихователь, плануючи ту чи іншу вправу, ставить перед дітьми різні завдання: знайти слова, які називають певні дії когось; утворити нові слова від слова-зразка; назвати один і той же предмет різними словами або різні предмети – одним словом. Систему таких лексичних вправ подає Г.Тумакова.

«Малювання» слова. На прогулянках, заняттях з образотворчої діяльності, під час ігор, підготовки матеріалу для книжкового куточка, проведення літературної вікторини вихователь пропонує дітям намалювати різні предмети, які позначаються певними словами. Такі завдання допомагають дітям закріпити правильне розуміння значень термінів "слово", "звук". Наприклад, вихователь пропонує намалювати предмети, в назві яких чуються певні звуки, або відобразити в малюнках різний стан моря і назвати його певними словами (море – спокійне, синє, веселе тощо).

Коли діти оволодіють термінами «слово» та «звук», вихователь переходить до ігор та ігрових вправ на звучання слів.

Спочатку діти виконують завдання на вслухування у звучання слів, які містять «звукову» характеристику (шелестять, дзвенять, тихі тощо). Вихователь пропонує дітям прислухатися до того, як звучать слова, насолоджуючись цим звучанням: рррааазззоооммм, рррееегггооотттааатттиии, гггрррааатттиии, гггууучччннниииййй, жжжвввааавввиииййй. Потім діти повторюють ці слова. Вихователь радить дітям виділяти голосом усі звуки однаково протяжно, демонструючи процес послідовного розташування звуків у слові. Такий спосіб допомагає дошкільнику розділити слово на звуки та зрозуміти, з яких звуків воно складається.

Слід звертати увагу дітей на те, що слова за звучанням бувають різними: тихими (котик), дзвінкими (золото, дзвенять), гучними, грізними (гримить, грім, трактор); пропонувати дітям самим дібрати слова за певними характеристиками і пояснити, в чому вони чують різницю звучання.

Проводяться також спеціальні ігри і вправи на вироблення в дітей уміння розрізнювати слова, близькі за звучанням.

Допоможе закріпити знання дітей про слова, схожі і різні за звучанням, про звуки нашої мови посібник «Звуковий годинник», на якому діти будуть позначати стрілочками слова, схожі за звучанням; слова, які звучать по-різному; слова з певними звуками.

Сформувати в дітей п’ятого року життя уявлення про те, що слова складаються зі звуків, можна різними шляхами, наприклад, організувавши дидактичну гру «Що звучить навколо нас?». Діти слухають звуки різних музичних інструментів (сопілка, барабан, гітара, піаніно тощо) і відгадують, якому інструменту певний звук належить. Вихователь реагує на відповіді дітей, уточнює їх, повідомляє, що все, що вони почули, називається звуками; що різні музичні інструменти звучать по-різному. Слова також звучать. Вихователь промовляє якесь слово, інтонуючи кожен звук у ньому. Слова звучать, оскільки вони складаються зі звуків. Після цього діти разом із вихователем повторюють слова так, щоб можна було почути, як звучать у них різні звуки. Потім називають інші слова.

Досить ефективним є і такий варіант ознайомлення дітей зі звуковою структурою слова. Вихователь проводить бесіду про предмети, що оточують малят, у процесі якої дошкільники визначають, із чого зроблено стіл, одяг, хліб тощо. Далі педагог запитує: «А з якого матеріалу зроблені слова?». Вислухавши відповіді дітей вихователь повідомляє, що слова складаються із звуків. Щоб усі діти зрозуміли, про що йдеться, необхідно показати їм, що слова складаються не з будь-яких звуків, які ми чуємо, а із звуків людського мовлення. Роботу слід організувати так, щоб діти самі дійшли необхідного висновку.

За завданням вихователя діти спостерігають, як при вимові різних звуків по-різному рухаються губи, зуби, язик. Можна доповнити бесіду цікавими ігровими вправами. Наприклад: «Послухайте: и-и-и-и. Що небудь зрозуміли? А так: с-с-с-с-с. Зрозуміло? А тепер я вимовлю декілька звуків один за одним [к' і т]. Впізнали слово? Що воно означає?» Після відповідей дітей вихователь узагальнює: "Слово на відміну від звука значить дуже багато. Ось послухайте: мама, донечка, синочок, люблю, цілую. І всі ці слова складаються зі звуків."

Щоб допомогти дітям виділити й усвідомити звукову сторону слова, важливо продемонструвати їм мовлені слова як звукові комплекси, як певну послідовність звуків.

Для цього дітей ознайомлюють із такою особливістю звукової сторони слова, як тривалість його звучання (слово довге – коротке). Г.Тумаковою розроблені цікаві звукові лінійки, які дають змогу вихователю наочно показати дітям послідовну зміну одного звука іншим (звукова лінійка №1), розташування звуків у нібито «записаному» слові (звукова лінійка №2), різну тривалість звучання слів (звукова лінійка №3). Методику роботи зі звуковими лінійками докладно описано в її посібнику «Ознакомление дошкольников со звучащим словом».

Мовлене слово можна виміряти, розводячи руки в сторони, накручуючи ниточку на пальчик або роблячи кроки, одночасно з промовлянням слова. Ігри на вимірювання слова можуть бути фрагментом заняття з розвитку мовлення або проводитися у повсякденному житті.