- •Навчально-методичний посібник
- •Ужгород–2011
- •Вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища. Адсорбція
- •1.1.Визначення поверхневого натягу і адсорбції поверхнево-активних речовин на межі рідина–повітря
- •Хід роботи
- •1.2.Дослідження поверхневої активності речовин гомологічного ряду
- •Хід роботи
- •1.4.Адсорбція оцтової кислоти вугіллям
- •1.3.Визначення питомої поверхні вугілля методом вимірювання ізотерм адсорбції поверхнево-активної речовини
- •1.5.Вплив адсорбційних шарів на змочування твердих поверхонь
- •Хід роботи
- •1.6. Визначення критичної концентрації міцелоутворення в розчинах пар
- •А) Визначення ккм по поверхневому натягу
- •Хід роботи
- •Б) Кондуктометричне визначення ккм
- •Хід роботи
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем
- •2.1.Одержання золей методом заміни розчинника
- •2.1.1.Одержання золю каніфолі
- •2.1.2.Одержання золю сірки
- •2.1.3.Одержання етерозолю хлориду натрію
- •2.2.Одержання золей при проходженні хімічної реакції
- •2.2.1.Одержання золей галогенідів срібла
- •Хід роботи
- •2.2.2.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Крекке)
- •2.2.3.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Грема)
- •2.3.Одержання золей методом пептизації
- •2.3.1.Одержання золю гідроксиду алюмінію
- •2.3.2.Одержання золю оксиду ванадію (V)
- •2.3.3.Одержання золю сірчистого кадмію
- •2.3.4.Одержання золю берлінської лазурі
- •2.3.5.Одержання золю гідроксиду хрому (III)
- •2.3.6.Одержання золю фосфату алюмінію
- •2.3.7.Одержання золю фосфату заліза
- •2.5.2.Одержання гелю хлориду свинцю
- •2.6.Діаліз розчину желатину
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем з.1.Визначення величини електрокінетичного потенціалу методом електрофорезу
- •3.2.Визначення знаку заряду колоїдної частинки (капілярний аналіз)
- •3.3.Аналіз суміші барвників
- •3.4.Визначення ізоелектричної точки білків
- •3.5.Вплив домішок солей на положення ізоелектричної точки казеїну
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •4.1.Коагуляція колоїдних розчинів електролітами
- •4.2.Визначення порогу коагуляції золів гідроксиду заліза і йодиду срібла
- •Хід роботи
- •4.3.Визначення коагуляції золю каніфолі хлоридом алюмінію (перезарядження золю і неправильні ряди)
- •4.4.Порівняння висолюючої дії електролітів на розчин желатини
- •4.5.Захисна дія желатини
- •Хід роботи
- •Тема 5. Молекулярно-кінетичні та оптичні властивості дисперсних систем
- •5.1.Визначення концентрації золю каніфолі
- •Візуальний нефелометр
- •Хід роботи
- •5.2.Вивчення кінетики утворення золю сірки
- •Хід роботи
- •5.3.Визначення середнього розміру частинок золю нефелометричним методом
- •Хід роботи
- •5.4.Седиментаційний аналіз
- •Хід роботи Методика аналізу на седиментометрі Фігуровського
- •Методика аналізу на торзійних терезах
- •Тема 6. Структуроутворення дисперсних систем
- •6.1.Визначення молекулярної маси полімерів віскозиметричним способом
- •Хід роботи
- •6.2.Вплив нагрівання на в’язкість суспензії крохмалю
- •6.3.Визначення часу тиксотропного застуднівання гелей гідрату оксиду заліза
- •6.4.Набухання гелів
- •Хід роботи
- •6.5.Дослідження швидкості набухання желатини
- •6.6.Утворення кристалів йодиду свинцю в студні кремніевої кислоти
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •7.1.Методи визначення фаз в емульсії
- •А) Метод змішування
- •Б) Метод електропровідності
- •В) Метод забарвлення
- •7.2.Приготування емульсії бензолу у воді
- •7.3.Одержання і дослідження емульсій типу м/в та в/м
- •7.4.Одержання розведених емульсій різних масел у воді методом заміни розчинника
- •7.5.Одержання прозорої емульсії гліцерину в оцтовоаміловому ефірі
- •7.6.Тиксотропні властивості емульсій
- •7.7.Дослідження стійкості піни
- •7.8.Визначення “часу життя” крапель на поверхні розділу масло-вода
- •Перелік питань для підготовки до колоквіумів вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища
- •Тема 1. Адсорбція
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем. Методи їх очищення
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •Тема 5. Оптичні та молекулярно-кінетичні властивості дисперсних систем
- •Тема 6. Структуроутворення в дисперсних системах
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •Рекомендована література
Хід роботи
Гідрозоль сірки одержують, діючи соляною кислотою на розчини гіпосульфіту Na2S2O3.
Готують в окремих посудинах слідуючі розчини: 1) 0,1M HCl і 0,05M Na2S2O3; 2) 0,05М НСl і 0,025M Na2S2O3; 3) 0,02М НСl і 0,01M Na2S2O3. Перевіряють встановлення приладу, як вказано по методиці вище.
Однакові об’єми розчинів (50 мл) соляної кислоти і гіпосульфіту швидко змішують і виливають в кювету, заздалегідь встановлену на столику приладу. Включають секундомір і роблять відлік по гальванометру, спочатку для першого фотоелементу, а потім для другого. Продовжують відлік, спочатку здійснюючи їх через 1 хв, потім через 2 хв і в кінці досліду через 5 хв. Дослід припиняють коли два останні значення, виміряні через 5 хв, дають практично однакові результати. Це відповідає приблизно наступній тривалості досліду:
Склад розчину |
Тривалість досліду, хв |
0,1М HCl i 0,05M Na2S2O3 0,05М HCl i 0,025M Na2S2O3 0,02М HCl i 0,01M Na2S2O3 |
18–20 25–30 40–50 |
Крім цього в записах зазначають тривалість індукційного періоду реакції.
Відліки по гальванометру перераховують на силу струму, яку виражають в мікроамперах. За одержаними результатами будують графіки. На першому графіку відкладають три криві, які показують зміни сили струму у фотоелементі 4 в залежності від часу, пропорційні змінам інтенсивності світла, що проходить через розчин (і=f(t)). На другому графіку відкласти зміну залежності від часу сили струму i2 у другому фотоелементі, що відповідають змінам інтенсивності світла I2, яке розсіяне частинками сірки.
5.3.Визначення середнього розміру частинок золю нефелометричним методом
Закон світлорозсіювання в неметалічних безбарвних золях має вигляд :
(закон Релея),
де І – інтенсивність розсіяного світла;
І0 – інтенсивність падаючого світла;
– довжина хвилі падаючого світла в дисперсному середовищі ;
B – коефіцієнт пропорційності, константа, яка залежить від різниці показників заломлення частинок і середовища;
V – об’єм частинки;
– кількість частинок в одиниці об’єму (кількісна або частинна концентрація).
Показник ступеня Х рівний 4, згідно теорії Релея, тільки для граничного випадку – дуже малих частинок дисперсної фази порівняно з довжиною хвилі світла. Із зростанням розміру частинок величина Х зменшується (в колоїдних системах до 2,5–3,0 а в грубодисперсних системах, в яких вже переважає відображення, тобто відбиття світла, Х0, що означає: світлорозсіювання в них не залежатиме від довжини хвилі світла).
Багато золей, особливо золі металів, мають характерне забарвлення, яке залежить від вибіркового поглинання світла, тому проходження світла в таких золях має більш складний характер. Крім світлорозсіювання в них спостерігається поглинання світла в певних ділянках спектра.
В даній роботі визначається інтенсивність світла, яке пройшло в різних ділянках видимої області світлового спектра. Спектральні криві необхідно зняти для золю каніфолі. Сам золь готують слідуючим чином: 0,1 г подрібненого каніфолю розчиняють в 2,5 мл спирту і розчин виливають при енергійному перемішуванні у великий об’єм води (0,5 л). Частину одержаного золю фільтрують через паперовий фільтр, причому перші порції фільтрату відкидають. Фільтрат розводять водою в 10–20 разів і використовують для нефелометричних вимірювань.
Для такого неметалічного безбарвного золю за рівнянням Релея обчислюється Х–показник ступеня і потім за кривою, що виражає експериментально знайдену залежність Х від дисперсності, визначається середній розмір частинок золю.
Робота виконується на точному фотоелектричному нефелометрі – мікроколориметрі типу ФЕК–52.
Сам прилад ФЕК–52 належить до типу об’єктивних приладів, в якому застосований принцип вирівнювання інтенсивностей двох світлових пучків за допомогою змінної щілинної діафрагми. Принципова схема приладу зображена на рис.5.4.
Світлові пучки від лампи Л, відобразившись від дзеркал З1 і З2, проходять через світлофільтри С1 і С2, кювети А1 та А2 і потрапляють на фотоелементи Ф1 і Ф2. Останні приєднані до гальванометра Г по диференціальній схемі, тобто так, що при рівності інтенсивності падаючих на фотоелемент світлових пучків, стрілка гальванометра знаходиться на нулю. Щілинна діафрагма Д при обертанні зв’язаного з нею барабану, змінює свою ширину і тим самим міняє інтенсивність світлового потоку, який падає на фотоелемент Ф2. Фотометричний нейтральний клин К служить для послаблення інтенсивності світлового потоку, який падає на фотоелемент Ф1.
Схема роботи приладу слідуюча. В правий світловий пучок поміщають кювету з досліджуваним розчином, в лівий - кювету з розчинником. Щілинна діафрагма при цьому повністю відкрита (лівий барабан встановлюється на 100 поділок світлопропускання). По-скільки на барабані поділка “100” – коли діафрагма відкрита і "0" – коли діафрагма повністю закрита, співпадають, то щоб правильно встановити барабан на 100, а не в нульове положення, спочатку встановлюють його в місці будь-якої поділки меншої за 100 (наприклад, на поділці 70 або 80) і, повертаючи барабан в бік зростання поділок, встановлюють на поділці “100”.
Рис.5.4.Схема нефелометра
Внаслідок поглинання світла розчином на фотоелемент Ф2 буде падати потік світла меншої інтенсивності, ніж на фотоелемент Ф1, i стрілка гальванометра буде відхилятись. Щоб зрівняти інтенсивності обох світлових потоків, в лівий пучок вводять фотометричний клин К. Потім в правий пучок замість кювети з розчином поміщають кювету з розчинником. При цьому фотометрична рівновага знову порушується, так як збільшується інтенсивність світлового потоку, який падає на фотоелемент Ф2. Послаблення світлового потоку здійснюється зменшенням ширини щілинної діафрагми Д. Величину послаблення показує зв’язаний з нею барабан відліку. За ним і визначають величину світлопропускання К (чорні цифри шкали барабану) або оптичну густину розчину D=lgК (червоні цифри).
Джерелом світла є 8-вольтова лампа, яка живиться від спеціального стабілізатора. Фотострум сурм’яно-цезієвих фотоелементів Ф1 і Ф2 посилюється підсилювачем постійного струму, що працює по містковій схемі. В діагональ місту включений гальванометр. Баланс містка досягається переміщенням повзунка опору, включеного в плечі мосту. Шунтуючі гальванометр опори дозволяють змінити чутливість схеми.
Нефелометричне визначення на цьому приладі грунтується на принципі вимірювання направленого світлопропускання досліджуваної колоїдної системи, тобто інтенсивність розсіяного світла визначається за різницею між інтенсивністю падаючого світлового потоку і який пройшов.
Такі вимірювання будуть достатньо точними лише при відсутності вибіркового поглинання світла даною системою, тобто для незабарвлених колоїдних розчинів і при малих концентраціях дисперсної фази.
При нефелометричних вимірюваннях рукоятку зі стрілкою на передній панелі приладу слід переключити в положення з надписом "нефелометр", при цьому в оптичну систему приладу вводяться спеціальні діафрагми, які створюють вузький потік і виключають вплив на фотоелементи світла, розсіяного колоїдною системою.
