- •Навчально-методичний посібник
- •Ужгород–2011
- •Вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища. Адсорбція
- •1.1.Визначення поверхневого натягу і адсорбції поверхнево-активних речовин на межі рідина–повітря
- •Хід роботи
- •1.2.Дослідження поверхневої активності речовин гомологічного ряду
- •Хід роботи
- •1.4.Адсорбція оцтової кислоти вугіллям
- •1.3.Визначення питомої поверхні вугілля методом вимірювання ізотерм адсорбції поверхнево-активної речовини
- •1.5.Вплив адсорбційних шарів на змочування твердих поверхонь
- •Хід роботи
- •1.6. Визначення критичної концентрації міцелоутворення в розчинах пар
- •А) Визначення ккм по поверхневому натягу
- •Хід роботи
- •Б) Кондуктометричне визначення ккм
- •Хід роботи
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем
- •2.1.Одержання золей методом заміни розчинника
- •2.1.1.Одержання золю каніфолі
- •2.1.2.Одержання золю сірки
- •2.1.3.Одержання етерозолю хлориду натрію
- •2.2.Одержання золей при проходженні хімічної реакції
- •2.2.1.Одержання золей галогенідів срібла
- •Хід роботи
- •2.2.2.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Крекке)
- •2.2.3.Одержання золю гідрату оксиду заліза (по методу Грема)
- •2.3.Одержання золей методом пептизації
- •2.3.1.Одержання золю гідроксиду алюмінію
- •2.3.2.Одержання золю оксиду ванадію (V)
- •2.3.3.Одержання золю сірчистого кадмію
- •2.3.4.Одержання золю берлінської лазурі
- •2.3.5.Одержання золю гідроксиду хрому (III)
- •2.3.6.Одержання золю фосфату алюмінію
- •2.3.7.Одержання золю фосфату заліза
- •2.5.2.Одержання гелю хлориду свинцю
- •2.6.Діаліз розчину желатину
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем з.1.Визначення величини електрокінетичного потенціалу методом електрофорезу
- •3.2.Визначення знаку заряду колоїдної частинки (капілярний аналіз)
- •3.3.Аналіз суміші барвників
- •3.4.Визначення ізоелектричної точки білків
- •3.5.Вплив домішок солей на положення ізоелектричної точки казеїну
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •4.1.Коагуляція колоїдних розчинів електролітами
- •4.2.Визначення порогу коагуляції золів гідроксиду заліза і йодиду срібла
- •Хід роботи
- •4.3.Визначення коагуляції золю каніфолі хлоридом алюмінію (перезарядження золю і неправильні ряди)
- •4.4.Порівняння висолюючої дії електролітів на розчин желатини
- •4.5.Захисна дія желатини
- •Хід роботи
- •Тема 5. Молекулярно-кінетичні та оптичні властивості дисперсних систем
- •5.1.Визначення концентрації золю каніфолі
- •Візуальний нефелометр
- •Хід роботи
- •5.2.Вивчення кінетики утворення золю сірки
- •Хід роботи
- •5.3.Визначення середнього розміру частинок золю нефелометричним методом
- •Хід роботи
- •5.4.Седиментаційний аналіз
- •Хід роботи Методика аналізу на седиментометрі Фігуровського
- •Методика аналізу на торзійних терезах
- •Тема 6. Структуроутворення дисперсних систем
- •6.1.Визначення молекулярної маси полімерів віскозиметричним способом
- •Хід роботи
- •6.2.Вплив нагрівання на в’язкість суспензії крохмалю
- •6.3.Визначення часу тиксотропного застуднівання гелей гідрату оксиду заліза
- •6.4.Набухання гелів
- •Хід роботи
- •6.5.Дослідження швидкості набухання желатини
- •6.6.Утворення кристалів йодиду свинцю в студні кремніевої кислоти
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •7.1.Методи визначення фаз в емульсії
- •А) Метод змішування
- •Б) Метод електропровідності
- •В) Метод забарвлення
- •7.2.Приготування емульсії бензолу у воді
- •7.3.Одержання і дослідження емульсій типу м/в та в/м
- •7.4.Одержання розведених емульсій різних масел у воді методом заміни розчинника
- •7.5.Одержання прозорої емульсії гліцерину в оцтовоаміловому ефірі
- •7.6.Тиксотропні властивості емульсій
- •7.7.Дослідження стійкості піни
- •7.8.Визначення “часу життя” крапель на поверхні розділу масло-вода
- •Перелік питань для підготовки до колоквіумів вступ. Предмет колоїдної хімії
- •Тема 1. Поверхневі явища
- •Тема 1. Адсорбція
- •Тема 2. Утворення дисперсних систем. Методи їх очищення
- •Тема 3. Електроповерхневі властивості дисперсних систем
- •Тема 4. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •Тема 5. Оптичні та молекулярно-кінетичні властивості дисперсних систем
- •Тема 6. Структуроутворення в дисперсних системах
- •Тема 7. Грубодисперсні системи, їх властивості та застосування
- •Рекомендована література
7.2.Приготування емульсії бензолу у воді
Наливають у дві пробірки по 2 мл 10%-ного розчину олеату натрію, а в третю 2 мл дистильованої води. Після цього в кожну пpo6ipкy додають по 2 мл бензолу (або толуолу). Закривають пробірки пробками і струшують до утворення емульсії. Спостерігають кілька хвилин і переконуються, що в третій пpo6ipцi (де немає емульгатора) швидко відбувається розшарування фаз. У першій і другій пробірках, внаслідок наявності емульгатора (олеату натрію), утворюється стійка емульсія. Потім в одну з цих пробірок додають 1,0 1,5 мл 0,01N розчину хлориду кальцію і струшують.
Тип емульсії визначають за допомогою барвника судану ІІІ, який, як відомо, добре розчиняються в бензолі та інших неполярних розчинниках і не розчиняється у воді.
Щоб визначити тип емульсії, краплю її наносять на предметне скло і насипають кілька кристаликів судану III. Продуваючи через піпетку повітря, перемішують рідину в краплі. Розглядаючи в мікроскоп, визначають, що забарвлена в краплі дисперсійне середовище чи дисперсна фаза.
При необхідності можна використати інший метод визначення фаз в емульсіях, зокрема, по електропровідності.
Впевнюються, що додавання 3–6 мл 10%-ного розчину хлориду кальцію перетворює емульсію М/В в емульсію В/М.
Олеат натрію можна замінити відповідною кількістю желатини.
7.3.Одержання і дослідження емульсій типу м/в та в/м
Під час струшування води з соняшниковою олією утворюється нестійка емульсія, яка повністю руйнується за кілька секунд. Щоб одержати стійку емульсію, додають емульгатор.
Залежно від характеру емульгатора утворюється емульсія типу М/В або В/М. При наявності натрієвих солей жирних кислот (гідрофільних), наприклад, олеату і стеарату натрію, утворюється емульсія олії в воді (типу М/В). При наявності кальцієвих солей жирних кислот утворюється емульсія води в олії (типу В/М).
В три пробірки наливають 2 мл соняшникової олії. Потім у пробірку 1 наливають 2 мл дистильованої води, у пробірку II 2 3 мл 5%-ного розчину карбонату натрію Nа2СО3 i в пpo6ipку ІІІ наливають 2 3 мл 10%-ного розчину хлориду кальцію. Всі три пробірки енергійно струшують. У npoбipцi 1 утворюється нестійка емульсія, яка швидко руйнується, у пpoбipцi II стійка емульсія олії у воді білого кольору, у пpoбipцi III утворюється емульсія води в олії жовтуватого кольору.
Щоб упевнитись, що в пpo6ipцi II дисперсійним середовищем є вода, а в пробірці ІІІ олія, занурюють в емульсію два електроди (мідні дротинки), які приєднують до джерела струму. У коло вмикають міліамперметр. У колі, де приєднана npoбipка ІІ, проходитиме струм i стрілка міліамперметра відхилятиметься. У колі, де приєднана пробірка III, струм проходити не буде.
Тип емульсії визначають також методом забарвлювання. На предметне скло наносять краплю емульсії, насипають кілька кристаликів барвника метиленового синього і перемішують емульсію за допомогою піпетки.
Метиленовий синій добре розчиняється у воді i не розчиняється в олії. Тому, спостерігаючи емульсію М/В під мікроскопом, безбарвні кульки буде видно на блакитному фоні. При спостереженні емульсії B/M на безбарвному фоні видно блакитні кульки води.
