2. Класифікація курортів

Курорти поділяють на:

• кліматичні,

• бальнеологічні

• грязьові.

У більшості випадків вони є змішаними — бальнеокліматичними або кліматобальнеологічними.

2.1. Кліматичні курорти

За кліматичними особливостями розрізняють курорти:

• при­морські,

• гірські,

• розташовані на рівнинах (у лісовій місцевості, лісостеповій, в степах).

Основними лікувальними засобами кліматичних курортів є:

• аероте­рапія,

• геліотерапія,

• морські купання (таласотерапія),

• купання в озерах та ріках,

• кумисотерапія,

• лікування виноградом.

Найважливіші кліматичні курорти знаходяться на бере­зі Криму. У приморській зоні розташовані курорти для не туберкульозних хворих: Ялта, Алушта, Гурзуф, Лівадія, Місхор та ін. У Сімеїзі та Алупці є санаторії для хворих туберкульозом легенів, лім­фатичних вузлів, нирок, з туберкульозними ураженнями гортані.

Євпаторія — дитячий кліматичний та грязьовий курорт, що від­значається поєднанням теплого помірного вологого морського і сте­пового клімату. Одним із лікувальних факторів є мулова грязь і ропа Майнацького озера. Для приморської зони характерні сухе, гаряче і сонячне літо, тепла, ясна і тривала осінь, рання весна, коротка м'яка зима. Протягом цілого року можлива аерогеліотерапія, морські купання з травня до жовтня.

У північній частині Чорноморського узбережжя Кавказу знахо­диться дитячий астматичний курорт Анапа, південніше — обширний курорт Геленджик—Туапсе зі значним числом санаторіїв і бу­динків відпочинку.

Вологі субтропіки характеризуються гарячим літом, м'якою зи­мою, субтропічною рослинністю. Майже круглий рік можлива аеро­геліотерапія. Купальний сезон з травня до жовтня. Представники цієї групи — Сочинський район (Сочі — бальнеокліматичний курорт з сірководневою мінеральною водою), Гагра, Новий Афон, Сухумі, Батумі.

Одеську групу курортів представляють Лермонтовський курорт, Аркадія та інші, з поєднанням степового і морського м'якого клімату, з великою кількістю сонячних днів. Широко застосовується гря­зелікування — мулові грязі Одеських лиманів. У цій групі багато санаторіїв кардіологічного профілю.

2.2. Бальнеологічні курорти

Основний лікувальний фактор на бальнеологічних курортах — мінеральна вода. Бальнеологічні курорти поділяються на чисто баль­неологічні, де мінеральна вода застосовується лише для ванн та інших водних процедур (Мацеста, Цхалтубо та ін.), та бальнео-питні, де мінеральна вода використовується не лише для ванн, але й для пиття (Єсентуки, Боржомі, Трускавець, Моршин).

Мінеральні води відрізняються від звичайної води хімічним складом, запахом, смаком, температурою. Мінеральні води утво­рюються в надрах землі: при проходженні через породи вода розчи­няє їх при певному тиску, температурі, наявності різних газів, мікро­елементів і т. п. Хімічний склад часто настільки складний, що штуч­ним шляхом створити мінеральну воду вдається не завжди.

Запропоновано різні класифікації мінеральних вод. За класифі­кацією В.І. Іванова, Г. О. Невраєва мінеральні води ділять на 10 основних бальнеологічних груп: води без «специфічних» компонентів та властивостей; вуглекислі; сульфатні; залізисті, миш'яковисті та інші; бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин; ра­донові (радіоактивні); кременисті терми.

Найбільш відомими бальнеопитними курортами є Єсентуки, Желєзноводськ (курорти Кавказу), Боржомі (Грузія), Друскінінкай (Литва), Трускавець, Моршин, Миргород, Березовські мінеральні води (Україна), Джермук (Вірменія).

Дія мінеральних ванн зумовлена їх специфічним складом. Вугле­кислі ванни викликають поліпшення кровообігу, розширення судин. Надходячи у кров, СО₂ безпосередньо впливає на дихальний центр і викликає поглиблення дихання та зменшення кількості дихальних рухів. У результаті шкірної гіперемії кров переміщується на пери­ферію. За рахунок цього полегшується робота серця, пульс стає рідким, артеріальний тиск знижується, підвищується вентиляційна здатність легенів. Вуглекислі ванни застосовують переважно для лі­кування серцево-судинної патології на курортах Арзні (Вірменська РСР), Аршан (Забайкалля), Дарасун (Читинська обл.), Кисло­водськ; для лікування органів травлення та інших захворювань — П'ятигорськ, Єсентуки, Джермук, Поляна (Закарпатська обл.) та ін.

Фізіологічна дія сірководневих ванн проявляється гіперемією шкіри, підвищенням шкірної температури на 0,5... 1° С, зниженням збудливості нервової системи, інтенсивним впливом на обмін речо­вин. Сірководневі води використовують при захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, запальних захворюваннях суг­лобів, обмінно-дистрофічних артритах, хворобах шкіри (псоріаз, екзема), ураженнях нервової системи (радикуліти, неврити, неврал­гії). Основні курорти цього профілю: Сочі - Мацеста, Сергієвські мінводи (Куйбишевська обл.), Кемери (Латвія), Гарячий Ключ (Краснодарський край), Усть-Качка (Пермська обл.).

Широке застосування отримали радіоактивні мінеральні води. У вигляді ванн вони посилюють функцію серцево-судинної системи, функцію органів кровотворення, підвищують основний обмін, вугле­водний та пуриновий обміни. Їх рекомендують при неактивній ста­дії ревматизму, при патології нервової системи, радикулітах, міози­тах, при хворобах серця (кардіосклероз, вади серця у стадії ком­пенсації). Основні курорти, на яких застосовуються радіоактивні води — це П'ятигорськ, Бєлокуриха (Алтайський край), Хмільника (Винницька обл.), Цхалтубо (Грузія), Джесті-Огуз (Киргизія), Нальчик (Кабардино - Балкарія), Куль-дур і Талая (Хабаровський край). Серед бальнеологічних курортів важливе місце належить курортам Прикарпаття.

Трускавець — бальнеопитний курорт, розташований у перед­гір'ї Карпат. Має 11 мінеральних джерел, частина яких використо­вується для ванн, а частина для пиття. Найбільш відомі джерела № 1 (Марія), № 2 (Софія) та унікальна вода Нафтуся. Нафтуся, маючи низьку мінералізацію, володіє вираженою сечогінною власти­вістю. Показана при патології сечовивідних шляхів та порушенні обміну речовин, при хворобах печінки. Мінеральна вода джерел № 1; № 2 — хлоридно-сульфатно-карбонатно-натрієво-кальцієва — широко застосовується при хворобах шлунка. Джерело № 4 («Барбара») — сульфатно-магнієве, з води отримують сіль «Барбара». Окрім Мінеральних вод, на курорті застосовують озокерит.

Моршин — бальнеопитний курорт. Мінеральна вода № 1 (Боніфацій) — хлоридно-сульфатно-натрієво-магнієва, дуже високої мінералізації (приблизно 400 г/л). Застосовують для пиття, роз­бавляючи до різної концентрації. При випарюванні отримують «гірку» сіль (так звана «моршинська сіль»). Мінеральна вода № 2 (Магдалена) —хлоридно-натрієва (мінералізація 343 г/л) — здебільшого призначається для ванн. На курорті використовують також торф'яну грязь та озокерит.

Любін Великий — бальнеологічний курорт з круглорічним се­зоном. Розташований у великому тінистому парку з басейном. Основ­ний лікувальний фактор — мінеральна вода, що належить до газових сірководневих вод типу сульфатно-кальцієвих. Вода придатна лише для ванн. Показана при хворобах серцево-судинної системи без вираженої декомпенсації, ураженнях суглобового апарату різної етіології, ендартеріїтах, облітеруючому атеросклерозі, флебітах, радикулітах, міозитах.