4. Протипоказання до санаторно-курортного лікування.

• Системні захворювання крові.

• Всі захворювання і стани які вимагають: стаціонарного лікування, хірургічного втручання, захворювання, при яких хворі не здатні до самостійного обслуговування і потребують сторонньої допомоги.

• Ехінокок любої локалізації.

• Часті кровотечі.

• Хвороби внутрішніх органів при наявності вираженої органної та системної недостатності.

• Паразитарні та інфекційні хвороби до закінчення терміну ізоляції.

• Гострі інфекції.

• Всі форми туберкульозу в активній стадії.

• Психічні хвороби.

• Наркоманія.

• Кахексія різного походження.

• Хронічні захворювання в стадії різкого загострення.

• Гострі септичні захворювання.

• Злоякісні новоутворення (в окремих випадках після радикаль­ного лікування, при задовільному загальному стані можна скеро­вувати у місцеві санаторії для загальнозміцнюючого лікування).

• Патологічна вагітність протягом усього терміну.

• Всі терміни вагітності для бальнео- та грязелікування з приво­ду гінекологічних захворювань, для лікування радоновими ваннами. Не дозволяється скеровувати жінок, що проживають у рівнинних місцевостях, на гірські курорти, які розташовані на висоті більш ніж 1000 м над рівнем моря.

• Після абортів (до першої менструації) та у період лактації.

• Гостро прогресуючі форми туберкульозу легенів та хронічний туберкульоз у період дисемінації і зі схильністю до кровотеч.

Сучасний екологічний стан курортних ресурсів.

Науково – технічний прогрес поставив цілу низку проблем, які пов’язані з якісними перетворюваннями навколишнього середовища. В результаті перетворення відмічаються несприятливі тенденції, пов’язані з порушенням рівноваги в біосфері.

Головною особливістю курортних ресурсів є унікальність поєднання різноманітних природних лікувальних факторів, які формуються природнім шляхом при мінімальній участі людини. Багато із цих факторів (лікувальні грязі, мінеральні води) формуються тисячі та млн. років і їх запаси не безмежні. Вплив господарської діяльності людини порушує рівновагу природних факторів і може призвести до безповоротної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів. Прикладом цього є зникнення запасів лікувальних грязей в Султан – Санджар, Шор, Туркан (Узбекистан) Драгунських терм (м. Грозний), руйнування на щебінь П’ятигорських гір – лаколітів.

При експлуатації нафтових шпарин викачуються попутні підземні води (розсоли), які забруднюють навколишнє середовище.

В результаті промислового забруднення в лікувальних водах накопичуються токсичні компоненти (ртуть, свинець, кадмій). Змінюються органолептичні та санітарно – бактеріологічні показники.

У випадку викиду в атмосферу токсичних газів і речовин, найбільш вразливі верхні водоносні горизонти і комплекси.

При викиді стічних вод в глибоко покладені колектори, не завжди враховують, що з ними зв’язані мінеральні підземні води.

Сільськогосподарське забруднення, пов’язане з нераціональним використанням пестицидів та добрив, веде до зростання вмісту азоту та інших компонентів у воді.

Ростуть, особливо в літні місяці комунально – побутові забруднення, знижується якість ґрунтових вод.

Введення в дію нових і, як правило, глибоких шпарин міняє балансові відношення у формуванні гідромінеральних ресурсів.

Вичерпуються старі джерела, міняється якість води в раніше вибурених шпаринах.

Збільшення водовідбору веде до росту навантаження на очисні споруди, як правило, не розраховані на специфіку складу мінеральних вод.

Самі скидні мінеральні води можуть бути фактором забруднення навколишнього середовища.

Методи охорони курортних ресурсів

Відповідальність за охорону та раціональне використання поверхневих вод несе Міністерство меліорації та водного господарства. Контроль за охороною і раціональним використання підземних мінеральних вод – Міністерство геології. Контроль за станом навколишнього середовища проводиться СЕС.

Метою санітарної охорони курортів є збереження природних лікувальних факторів і попередження їх від виснаження та забруднення. З метою забезпечення санітарної охорони виділяють три зони:

1. Зона суворого режиму.

2. Зона обмежень.

3. Зона спостережень.

В зоні суворого режиму знаходяться місця виходу джерел мінеральних вод, родовища грязі, лікувальні озера. Межа зон встановлюється 15-70 м від водозабірних споруд. В цій зоні забороняється проживання людей та всі види робіт, які можуть вплинути на природні лікувальні фактори. Перш за все необхідно виконувати вимоги Держтехнагляду по раціональній експлуатації місця знаходження мінеральних вод. Недопустимий забір води зверх тієї кількості, яка була визначена і рекомендована при оцінці запасів. У випадках нераціональної забудови території необхідно проводити ліквідацію споруд, які не відповідають зоні суворого режиму.

В зоні обмежень знаходяться площі, які чинять безпосередній вплив на лікувальні ресурси, тобто стоки поверхневих та ґрунтових вод місцевості, яка оточує сховища мінеральних вод та лікувальних грязей, парки та місця відпочинку. В цій зоні забороняються всі види робіт, які прямо не пов’язані з розвитком та благоустроєм курорту. Забороняється вирубка зелених насаджень, використання отрутохімікатів, встановлення полів зрошення, кладовищ. Необхідно передбачати покращання санітарно – гігієнічних умов в рамках площ поверхневого та ґрунтового стоку. У випадку, якщо в зоні знаходяться об’єкти, які не пов’язані із задоволенням потреб курорту і негативно впливають на санітарний режим, ставиться питання про виведення їх за межі зони.

Зона спостереження знаходиться в області формування курортних ресурсів, включаючи лісові посадки, які оточують курорт. В цій зоні дозволені тільки ті роботи, які не чинять негативного впливу на лікувальні ресурси і природно – кліматичні умови курорту.