Практичне заняття 2 Тема: Методи прогнозування у стратегічному аналізі

Мета заняття – визначити сутність та особливості застосування методів групування і прогнозування, з’ясувати зміст методики дослідження, навчитися використовувати на практиці основні методи стратегічного аналізу, прогнозування банкрутства підприємства.

Завдання 1.

Визначити основні економічні показники платоспроможності. Проаналізувати потенційну можливість виникнення стану банкрутства на досліджуваному підприємстві за допомогою моделей банкрутства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економіч­них показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банк­рутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства.

Зробити відповідні висновки

Z-рахунок Альтмана являє собою функцію від декількох показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді Z-рахунок Альтмана має такий вигляд:

Z = 1,2х₁ + 1,4х₂ + 3,3х₃ + 0,6х₄ + х₅, (1)

де х₁ - оборотний капітал / сукупні активи;

х₂ – нерозподілений прибуток / сукупні активи;

х₃ – прибуток від операційної діяльності / сукупні активи;

х₄ – ринкова вартість акцій / зобов’язання;

х₅ – виручка від реалізації / сукупні активи.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення у межах [-14, +22]. При цьому шкала значень Z (табл. 1.3) дозволяє виділити чотири категорії підприємств за імовірністю банкрутства протягом наступного року.

Таблиця 1.3 - Прогнозування можливості банкрутства за допомогою Z-рахунку Альтмана

Z-рахунок	Імовірність банкрутства
1,8 і менше	дуже висока
від 1,81 до 2,7	висока
від 2,71 до 2,9	можлива
2,91 і вище	дуже низька

У 1983 р. Альтман запропонував нову модель, що дозволяла виправити перший з перерахованих вище недоліків. За новою формулою можна було визначати імовірність банкрутства компаній, акції яких не були представлені на біржі:

Z = 0,717х₁ + 0,847х₂ + 3,107х₃ +0,42х₄ + 0,998х₅, (2)

де х₄ – облікова вартість акцій / зобов’язання. Інші змінні ідентичні традиційній моделі.

Фірма характеризується доброю фінансовою ситуацією, якщо Z > 2,9; та поганою фінансовою ситуацією, якщо Z < 1,2. За умови 1,2 < Z < 2,9 фінансовий стан фірми вважається задовільним із середньою імовірністю банкрутства.

Ще одним з відомих критеріїв передбачення банкрутства є коефіцієнт Таффлера, запропонований у 1977 році. Для його визначення за допомогою комп’ютерної техніки розраховують 80 співвідношень за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Далі, використовуючи статистичний метод, відомий як багатомірний дискримінант, будують модель платоспроможності. При цьому визначаються часткові співвідношення, які найкращим чином виділяють дві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірників діяльності компанії, таких як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик та ліквідність. Об’єднуючи ці показники в одній формулі, модель платоспроможності Таффлера відтворює картину фінансового становища компанії. Типова модель для аналізу компаній, які котируються на біржі, має такий вигляд:

Z = с₀ + с₁х₁ + с₂х₂ + с₃х₃ + с₄х₄ + … , (3)

де х₁ – прибуток до сплати податків / поточні зобов’язання (52%);

х₂ – поточні активи / загальна сума зобов’язань (13%);

х₃ – поточні зобов’язання / загальна сума активів (18%);

х₄ – відсутність інтервала кредитування (16%);

с₀ … с₄ – коефіцієнти.

Проценти в дужках вказують на пропорції моделі; х₁ вимірює прибутковість, х₂ – стан оборотного капіталу, х₃ – фінансовий ризик і х₄ – ліквідність.

Для посилення прогностичної здатності моделі Z-коефіцієнт може трансформуватися у так званий РАS-коефіцієнт, що дозволяє відстежувати діяльність компанії у часі.

Вчені Іркутської державної економічної академії запропонували власну модель прогнозування ризику банкрутства – модель R, яка має такий вигляд:

R = 0,38 к₁ + к₂ + 0,054 к₃ + 0,63 к₄, (4)

де к₁ – оборотний капітал/активи;

к₂ – чистий прибуток/власний капітал;

к₃ – виручка від реалізації/активи;

к₄ – чистий прибуток/інтегральні затрати.

Імовірність банкрутства підприємства згідно з моделлю R визначається за критеріями, поданими в табл. 1.4.

Таблиця 1.4 - Прогнозування можливості банкрутства за допомогою

R-моделі

Значення R	Імовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90 - 100)
0 – 0,18	Висока (60 - 80)
0,18 – 0,32	Середня (35 - 50)
0,32 – 0,42	Низька (15 - 20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

Контрольні питання до теми:

1. Якісні (експертні) і кількісні (статистичні) методи прогнозування. Індивідуальні експертні оцінки: метод написання сценаріїв. Правила колективного експертного дослідження. Основні прийоми прогнозування зовнішнього середовища. Метод Дельфі.

2. Прогнозування з допомогою аналізу часових рядів: рухоме середнє, експоненційне згладжування. Регресійний аналіз. Економетричне моделювання. Спеціальні застереження щодо врахування взаємозв'язків в процесі прогнозування параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

3. Методи прогнозування банкрутства підприємств: Z-рахунок Альтмана, коефіцієнт Таффлера, А - рахунок Арженті, модель R Іркутської державної економічної академії.