Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
арт терапія лекция7.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
90 Кб
Скачать
☆
  1. Етап р.S.

Мета: реалізація потенційних можливостей у житті й діяльності клієнта для гармонійного розвитку в соціумі.

Після завершення сеансу триває процес усвідомлення образу, що виник в просторі Пісочниці, клієнт пов'язує його з проблемою в реальному житті. Ті зміни, які відбулися в клієнта у внутрішньому психічному плані переходять на зовнішній. Усі зусилля мають бути спрямовані на те, щоб розуміння ситуації, яка виникла на попередніх стадіях, було перенесене в сферу повсякденного життя. У клієнта з'являються нові способи взаємодії з оточуючими, він може по-іншому почати оцінювати реальність. Результатом цього етапу є оптимальне соціальне функціонування людини.

Залежно від результату роботи спеціаліст призначає наступну зустріч, і зазвичай вона проводиться не раніше, ніж через 10 днів.

Механізм дії пісочної техніки

Пісочниця має психотерапевтичний ефект, допомагаючи дитині позбавитися від нав'язливих станів, непотрібних побоювань, страху, сорому, негативізму, конфліктності в спілкуванні тощо і багатьох інших проблем.

Саме під час гри дитини з піском спеціаліст може спостерігати проблеми в сімейних взаєминах і пов’язані з ними глибинні переживання. Нормальним для етапу розвитку у віці 8-10 років є зниження емоційної залежності від матері. Якщо цього не відбувається, соціальний розвиток дитини загальмовується, настає загроза її самореалізації. У пісочниці ця ситуація може відбиватися таким чином: фігуру, що символізує маму, дитина бере першою і ставить її в центр композиції, вона може бути значно більших розмірів; другий персонаж - це фігура - символ героя, яка розміщується поруч і мало задіяна в загальному сюжеті. Згодом дитина усвідомлює цю ситуацію, граючи, звільняється від тривоги, напруження, страху, гніву тощо, і саме пісочна гра допомагає долати ці проблеми, не перетворюючи їх на кризові психічні стани.

Психотерапевти, що працюють із пісочною технікою, позначають такий механізм дії: за допомогою розігрування на піску всіляких сюжетів людина набуває безцінного досвіду символічного розв’язання безлічі життєвих ситуацій. Цей досвід у вигляді «концентрату» потрапляє в несвідоме. Деякий час воно активно асимілює новий матеріал до наявної системи світосприймання. І настає момент (термін для кожного індивідуальний), коли в поведінці людини відбуваються певні зміни. Т. Зінкевич-Євстигнєєва цей принцип позначає таким чином: «Спочатку внутрішня реальність переноситься зовні – на пісочну площину, потім пісочний досвід переноситься назад у внутрішній світ, де переробляється несвідомим, і вже у вигляді деяких моделей переноситься на реальну поведінку людини, і так далі».

Інтерпретація пісочної картини

Т. Зінкевич-Євстегнєєва пропонує здійснювати інтерпретацію пісочної композиції трьома способами:

а) аналіз подій, сюжету;

б) аналіз відчуттів, що виникли у відповідь на споглядання пісочної картини;

в) аналіз розташування фігурок у пісочниці та їх символічного значення.

К. Юнг говорив, що в психології взагалі немає однозначних істин. Кожен випадок диктує свою терапію.

Використання пісочних картин дозволяє моделювати різні життєві ситуації. Так, агресивні діти легко вибирають персонажів - символів "агресора" та його "жертви". Інтерпретація пісочної картини дає можливість передбачити, що агресивних дітей частіше за все хвилює неприйняття їх групою, особливо 10-річних, коли знижується інтерес до дорослих й активно розвивається інтерес до однолітків. У цьому разі в Пісочниці можна спостерігати бої або змагання двох протиборчих груп або персонажів. Оскільки випадки виявлення агресії у цьому віці трапляються досить часто, психологові потрібно звернути увагу на міру вияву агресивної реакції в дитини, інтенсивність її дії та характер можливих наслідків, а після закінчення роботи - прагнути дійти етичних висновків.

У ході аналізу пісочної картини спеціаліст зосереджує увагу на наслідках дій, що розвиваються в пісочній композиції.

Рекомендуємо поставити дитині такі запитання:

  • Розкажи про подальшу долю героя. Про що ще він може думати?

  • Хто і як може змінити цю ситуацію?

  • Придумай варіанти майбутнього розвитку подій.

  • Як ти думаєш, чому все це відбуватиметься?

  • Які цілі ти перед собою ставиш?

  • Що ще ти можеш зробити?

Для невпевнених, дітей із заниженою самооцінкою під час роботи з піском настає корекційне поліпшення, тобто в процесі побудови пісочної картини діти відчувають себе автором історії, творцем казкової вистави, володарем свого оригінального продукту. Вони починають відчувати себе основною причиною змін, джерелом своїх рішень і виборів, переживаючи при цьому відчуття самодетерминації як базових для соціально зрілої особи.

У період середнього дитинства дитина орієнтована на результат і соціальні оцінки цього результату, згідно з періодизацією Е. Еріксона в цій фазі завданням розвитку стає формування в дитинии відчуття умілості. У зв’язку з цим особливого значення для дитини набуває ставлення дорослого до його пісочної картини, вона повинна відчувати, що її твір подобається і спеціаліст серйозно й уважно ставиться до його творіння. Таким чином у дитини виробляється умілість і зникає почуття неспроможності.

Неспокійні, тривожні часто хапають безліч іграшок, безладно розставляють їх на піску, часто перемішують їх із піском. Психічний стан таких клієнтів. Такі внутрішні конфлікти породжують фрустрацію. Картини таких людей часто не мають вільного простору, нагромаджуються іграшками. Але через декілька занять зменшується кількість використовуваних фігурок і з'являється сюжет.

Клієнти, що переживають почуття сорому, провини, часто закопують фігурки, їх картина часто в стані руйнування, а з головним героєм пісочної історії трапляються якісь неприємності.

Т. Зінкевич-Євстегнєєва розглядає гру з піском у контексті різних психологічних парадигм. Пісочницю можна використовувати і як єдину техніку в роботі з клієнтом, і як допоміжну методику в поєднанні з іншими психотерапевтичними прийомами. На наш погляд, цей зв’язок обопільний: в одних випадках пісочна терапія використовує досягнення інших методів для розв’язання своїх проблем, в інших – різні напрями використовують принципи пісочної терапії для пояснення своїх питань. Так, наприклад, спостерігаючи за взаєминами героїв пісочної картини, людина може встановити актуалізованих в цей момент субособистостей і вступити з ними в діалог, таким чином переглянувши стосунки до себе. Такий психотерапевтичний ресурс у позиції клієнта є важливим у гештальт-терапії і психосинтезі.

За словами дослідника, «процес гри з піском у контексті арт-терапії є невербальною формою психотерапії. Основний акцент робиться на творчому самовираженні клієнта, завдяки якому на несвідомо-символічному рівні відбувається «відреагування» внутрішнього напруження і пошук шляхів розвитку».

У процесі роботи в Пісочниці відбувається процес, що в психоаналізі дістав ім’я сублімація, - один із механізмів психологічного захисту, процес, за якого будь-які антисоціальні імпульси ніби перерозподіляються в соціально прийнятні типи поведінки, що дозволяє досягти компромісного їх задоволення.

Принципи казкотерапії реалізуються в можливості зміни сюжету, подій, взаємин тощо. Терапевтичний ефект полягає в тому, щоби самостійно, без підказки впоратися з «пісочними» складнощами, розв’язати проблемну ситуацію і перенести цей досвід в реальне життя. Наприклад, істоти в Пісочниці вбивають один одного, відбувається сутичка, важке протиборство. І раптом з'являється герой, який відновлює справедливість, карає і нагороджує. Якщо в кінці роботи клієнт приходить до правил соціальної поведінки, до норм моралі, то цей прийом може сприяти формуванню етичної поведінки. Відомий американський педагог С. Куломзіна відзначає, що Пісочниця ненав'язливо, поволі налаштовує дітей на усвідомлення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.

Важливим соціалізуючим моментом виступає форма групової роботи, яка учить підлітків взаємодії з однолітками: підкорятися правилам гри, домовлятися, приймати погляди іншої людини і тому подібне. Із настанням періоду середнього дитинства істотних змін зазнає сфера соціальних стосунків, при цьому характер соціальної взаємодії 6-річних і 11-річних істотно відрізняється. На думку А. Реана і Я. Коломінського, первинна позиція «Я і моя вчителька» поступово, у міру усвідомлення себе частиною цілого – конкретного класу, переростає в позицію «Ми і наша вчителька». Так, у шести - і семирічних символічний образ вчительки присутній майже в кожній картині, у підлітків з’являються – друзі, однолітки, а у період дорослішання виникають ліричні та романтичні історії.

Гра на піску з фігурками є особливо плідною в роботі з тими особами, які ніяк не можуть виразити свої переживання. Так, щоб допомогти такому клієнту розвинути сюжетну лінію, психолог надає казковий зачин: «У тридев’ятому царстві жила-була (жив-був)…», і надає як можна більше ознак схожості з клієнтом (вік, стать, соціальний статус, емоційний фон тощо).

Часто дорослі люди говорять: "Я не знаю, що робити...". Така реакція носить захисний характер. І в цьому разі потрібно потурбуватися про зняття напруження з клієнта, прибрати оцінний компонент, підтримати його, постаратися зрозуміти і прийняти емоційний стан клієнта. Не можна вимагати, щоби вона стала розкутою і сміливо привносила себе в пісочну гру. Людина не може не відчувати того, що вона переживає. Образливість і сором’язливість, невпевненість мають бути «відіграними» в Пісочниці. Лише згодом з'являється відчуття «Я знаю. Я можу», відчуття повноти своїх можливостей, відчуття компетентності тощо.

За емоційних перевантажень дотик рук до піску дає відчуття спокою, стабільності, людина проникає в глибини своєї душі, відчуває велич і нескінченність світу.

Коли ми спостерігаємо появу в пісочній картині чарівних, містичних предметів, що несуть позбавлення і щасливе розв’язання ситуації, то розуміємо, що в цих фігурках закладено потенційні, ресурсні можливості клієнта, вони додадуть сили й упевненості клієнту, що перебуває в стані усвідомлення проблеми.

Для емоційно-розгальмованих дітей процедура занурення рук у пісок, спокійне пересипання піску саме по собі вже носить терапевтичний ефект. Хоча діти в Пісочниці поводяться бурхливо, можуть висипати пісок, підкидати і розкидати його, хапати іграшки з полиць, заривати їх у пісок і не в змозі пояснити того, що відбувається. Як правило, сильні афектні реакції – це результат тривалої заборони емоцій. Спеціалісту потрібно набратися терпіння, оскільки має відбутися тривала психокорекція опанування своїх почуттів.

Завдяки грі з піском і водою, що відбувається в площині підноса, особистість відчуває себе творцем свого власного світу, «розчиняючись» у своєму мікрокосмосі, переживаючи ці стани, клієнт звільняється від стану апатії, невпевненості, смутку, туги тощо.

Сором'язливі люди досить легко розігрують імпровізовані сюжети на ляльках. На наш погляд, серед названих методів практичної корекції можна використовувати лялькотерапію. Клієнт може самостійно виготовити ляльку, виявляючи навички концентрації уваги, розвиваючи уяву та творчість. Діагностичним є процес вибору ляльки: лялька-маріонетка, пальчикова, площинна або рукавичка.

На багатьох клієнтів пісок діє як магніт, але є люди, які не відразу починають працювати безпосередньо в піску, пісок може їм не подобатися: людина переживає неприємні відчуття під час дотику, говорить, що пісок брудний і липне до рук. Цей випадок можна назвати важким, оскільки ставлення до піску говорить про характер прийняття своєї тілесності, отже, безумовно, перед нами людина з пограничними станами. Непоганим варіантом для початку роботи може бути вибір ляльки-рукавички, яка ходить по бортику, обачно знайомиться з Пісочницею, не занурюючись в неї, але вже певним чином себе виражає.

Коли людина не має психологічних ресурсів для того, щоб змінити емоційне ставлення до травмуючої ситуації, одну й ту ж саму пісочну картину можна спостерігати протягом декількох занять – психологу потрібне терпіння. Коли внутрішній образ стає зримим у зовнішньому творінні, клієнта «захльостують» сильні переживання. Численне повторення психотравмуючої ситуації в безпечній обстановці дозволить підготувати психіку до аналізу ситуації і рано чи пізно дасть можливість переглянути себе в ній, пофантазувати на тему і програти «тяжкі» моменти. Такі жахливі персонажі при страхах стають доступними для діалогу або боротьби в кабінеті психолога, а, отже, перестають бути такими, що лякають. Якщо попросити розповісти про позитивний фінал, тобто перемогу добра над злом детальніше, можна актуалізувати ресурсні сфери особистості. Під час такого творчого аналізу сюжету картини в клієнта спостерігається відчуття звільнення від напруження після відіграного конфлікту.

При інтерпретації картини треба пам’ятати, про значну долю суб'єктивізму, у сприйнятті спеціалістом – психологом, тому звернемося до фактичних ознак для об’єктивного аналізу.

Із метою оцінки картини, треба розуміти ключові характеристики: основну ідею, сюжет, конфліктний та ресурсний зміст пісочної картини тощо. Якщо ідея пісочної картини відображає актуальні життєві цінності, потреби дитини, то сюжет картини - це динаміка внутрішнього процесу, і вони тісно пов’язані між собою. Щоб отримати інформацію про дитину, спеціалісту слід звертати увагу на найбільш заповнені частини Пісочниці і на ті, що залишилися порожніми. Т. Зінкевич-Євстигнєєва [2] вказує: якщо всі фігурки розташувалися в нижній частині Пісочниці, це може свідчити про те, що в дитини не розвинена здатність фантазувати. Якщо фігурки містяться у верхній частині Пісочниці, а нижня частина є зовсім порожньою, - ймовірно, перед нами дитина, яка забагато мріє і відчуває труднощі в реальний соціальний адаптації.