8.Науково-дослідна робота

На підприємстві впроваджуються нові технологій,що забезпечують покращення якості готового продукту. Значна частина продукції йде на експорт,тому підприємство проводить ряд експериментів,що дає можливість досягнути бажаного результату. Розробляється нормативна документація на виготовлення нової продукції.

Отже,в результаті сумлінної праці персоналу заводу,замовник отримує бажаний результат.

9.Організація охорони праці на підприємстві.

Плодоовочеві консервні заводи мають велику кількість теплового обладнання. Теплові апарати, паропроводи, трубопроводи для гарячої води і продуктів покривають тепловою ізоляцією для того, щоб температура їх поверхні не перевищувала 40 °С.

Апарати, які працюють під тиском, забезпечують манометрами і попереджувальними клапанами. Перед пуском апарату в роботу їх гідравлічно випробовують холодною водою.

Обладнання, яке обертається і рухається, надійно огороджують.

Щоб уникнути нещасних випадків використовують автоматичні прилади – регулятори рівня, тиску, автоматичне виключення електродвигунів.

При центральному управлінні виробничими лініями передбачають світлову або звукову сигналізацію.

Драбини, майданчики обладнують перилами висотою не менше 1м.

Машини, які мають підвищений рівень шуму або вібрації (компресори, сепаратори ) встановлюють на окремих, добре ізольованих приміщеннях.

Обладнання, яке виділяє тепло і пари ( котли, бланшувачі ) забезпечують місцевою вентиляцією.

В цехах забезпечують потрібне освітлення, опалення, вентиляцію. Підлогу роблять не слизькою і без пиловою. Приміщення, які пов’язані з виділенням пилу, диму, газу, ізолюють.

Дуже велику небезпеку враження електричним струмом мають відділення, які мають підвищену вологість(стерилізаційні, мийні); в приміщеннях з порівняно високою температурою (обжарювальна станція, випарне відділення, термостатна камера ); в складах і приміщеннях, де зберігаються бобові культури.

Для огляду з середини металевих резервуарів томатного цеху, а також парових котлів користуються лампами, які працюють від мережі ремонтую чого освітлення струмом не більше 12 вольт.

Розчин лугів для мийки складної тари, хімічної очистки складів готують в ізольованому приміщенні.

На підприємствах консервної промисловості передбачають внутрішнє і поверхневе водопостачання протипожежне, з установкою гідрантів. Є також необхідні евакуаційні виходи та установки проти блискавиць. В необхідних місцях розміщують вогнегасники, ящики з піском, протипожежні інструменти.

10.Охорона навколишнього середовища

Виробничий цех є джерелом відходів виробництва IV класу (склобій, побутові відходи).

Відходи виробництва збираються в сміттєзбірниках і пісковловлювачах, потім їх направляють у каналізаційну мережу.

Стічні води з технологічного цеху виводяться у каналізацію, звідки насосом направляються на очисні споруди заводу.

Склад стічних вод:

• лужні розчини (після дезінфекції обладнання, сировинного майданчика);

• брудна вода (після миття сировини і обладнання).

Санітарна класифікація виробництва і об'єктів з технологічними процесами, які є джерелами викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище, а також розміри санітарно - захисної зони для них встановлюються у відповідності з діючими нормативними документами. Консервне виробництво відноситься до V класу небезпеки, відповідно до санітарної класифікації підприємств для нього встановлюється розмір санітарно-захисної зони - 50м.

Джерелами викидів шкідливих речовин у атмосферу є:

• котельня (забезпечення парою при технологічних процесах і побутових потребах) - оксиди азоту, вуглецю, сірчистий ангідрид, зола;

• осередки газозварювальних робіт (монтаж, демонтаж обладнання, конструкцій) - діоксид азоту;

• металообробка (монтаж, демонтаж обладнання, конструкцій) - пил абразивний, металевий;

• пайка (побутові потреби) ;

• - аерозоль свинцю;

• ділянка зарядки акумуляторів (автомобільний парк) - сірчана кислота.

Проведення контролю за дотриманням нормативів гранично допустимих викидів (ГДК) організовується з урахуванням вимог «Типової інструкції по організації системи контролю промислових викидів в атмосферу». В основу даної системи контролю закладено визначення величини викидів шкідливих речовин в атмосферу і порівняння їх з величиною ГДК. Основними під час контролю є прямі випробовування. У випадку неможливості їх проведення допускається використання розрахункових методів визначення розмірів викидів.

Контроль за дотриманням встановлених нормативів ГДК здійснюється безпосередньо на джерелах викидів шкідливих речовин до атмосфери. Всі джерела поділяються на 2 категорії:

1.Джерела, що вносять найбільш вагому частку в забруднення атмосфери і які повинні контролюватися постійно;

2.Більш дрібні джерела, які допускається контролювати періодично. Згідно з ГОСТ 12.23.02 - 78 «Охорона природної атмосфери. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промислового підприємства» для кожного джерела забруднення атмосферного повітря встановлено гранично допустимий викид. У випадках, коли значення викидів шкідливих речовин перевищує з будь-яких речовин значення ГДВ, встановлюється норматив тимчасового уродженого викиду (ТУВ) з впровадженням заходів з їхнього зниження до ГДВ і нижче.