3. Інші фактори зовнішнього середовища

1. Економічні чинники: підйом і спад виробництва, інфляція, процентні ставки (впливають як на витрати виробництва, так і на відношення покупця до ціни і цінності товару)

2. Торгові посередники (півинні мати можливість одержати належний прибуток, бути зацікавлені в співробітництві)

3. Державні органи

4. Соціальні чинники (при формуванні цін часом необхідно обмежити короткострокові плани збуту, зміни частки ринку і показників прибутку з розумінь соціального характеру).

2. Основні методи ціноутворення

Компанія встановлює ціну в межах занадто низької, що нездатна забезпечити необхідний рівень прибутку, і занадто високої, за якої попит зникає.

Мал. Основні чинники ціноутворення

Низька ціна За такої ціни прибуток неможливий				Висока ціна За такої ціни попит неможливий
	Витрати виробництва	Ціни товарів конкурентів і інші внутрішні і зовнішні чинники	Сприйняття цінності споживачем

Нижня межа ціни визначається витратами виробництва, а споживче сприйняття цінності товару встановлює верхня межа. Для визначення кращої ціни, що знаходиться між крайніми значеннями, компанія повинна врахувати ціни конкурентів і інші внутрішні і зовнішні чинники.

При формуванні ціни компанія використовує один або декілька підходів до ціноутворення:

• підхід, орієнтований на ціноутворення на основі собівартості

(методи: "середні витрати плюс прибуток"

аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку)

• підхід, орієнтований на відношення покупця до товару

(метод ціноутворення на основі сприйманої цінності товару)

• підхід, орієнтований на конкуренцію

(методи: встановлення ціни на основі рівня поточних цін

встановлення ціни на основі закритих торгів).

2.1. Ціноутворення на основі собівартості Метод “собівартості плюс надбавка”

Метод ціноутворення “собівартості плюс надбавка” – додавання до собівартості товару стандартної надбавки.

Собівартість одиниці товару =

змінні витрати + постійні витрати / обсяг збуту

Ціна з надбавкою =

собівартість одиниці товару / 1-бажаний доход від збуту

Якщо виробник планує встановити 25-% надбавку на собівартість товару (яка становить 16 гр. од.), то ціна з надбавкою становитиме 16 / 1-0.2 = 20 гр. од. Виробник отримає прибуток у розмірі 4 гр.од. з одиниці продукції (20% доходу від збуту продукції).

Якщо дилери прагнуть заробити 50% від ціни, то встановлять ціну 40 гр. од. (20 гр.од + 50% від 40 гр.од. або 20 / 1-0.5). Ця цифра еквівалентна 100-% надбавці.

Ціноутворення за методом надбавки працює лише у випадках, якщо встановлена ціна призводить до запланованого рівня продаж (якщо запланованого рівня продаж не досягнуто, то собівартість одиниці продукції підвищиться, оскільки постійні витрати розподіляються на меншу кількість товару і реалізована сума процентної надбавки на продаж зменшиться)

Цей метод є популярним з причин:

• продавці більш чітко уявляють величину витрат, ніж попиту

• зменшується цінова конкуренція (коли всі компанії галузі використовують цей метод, ціни стають схожими)

• більшість людей вважають ціноутворення з використанням даного методу більш справедливим.