- •§ 1. Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття
- •§ 2. Міждисциплінарні зв'язки у викладанні української дошкільної лінгводидактики
- •§ 3. Методологічні засади лінгводидактики
- •§ 4. Природничі засади лінгводидактики
- •§ 5. Психологічні засади лінгводидактики
- •§ 6. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей
- •§ 7. Педагогічні засади лінгводидактики
- •§ 8. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- •§ 1. Спілкування і комунікація: спільне і відмінне
- •§ 2. Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності
- •§ 3 Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку
- •§ 4. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови
- •§ 5. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми
- •1. Лінгводидактична концепція к.Д.Ушинського
- •§ 2. Лінгводидактична спадщина і. І. Срезневського
- •§ 3. Лінгводидактична концепція Софії Русової
- •§ 5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- •§ 6. Лінгводидактична концепція в. О. Сухомлинського
- •§ 8. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- •§ 1. Мета і завдання дошкільного закладу
- •§ 2. Засоби розвитку мовлення
- •§ 3. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- •§ 4. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників
- •§ 5. Форми навчання дітей рідної мови
- •§ 1. Перший рік життя
- •§ 2. Другий рік життя
- •§ 3. Третій рік життя
- •§ 1. Молодший і середній дошкільний вік
- •§ 2. Старший дошкільний вік
- •§ 1. Поняття звукової культури мовлення
- •§ 2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- •§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей
- •§ 4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей
- •§ 5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях
- •§ 6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі
- •§ 1. Особливості засвоєння слова у дошкільному віці
- •§ 2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
- •§ 3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку
- •§ 1. Поняття граматичної будови мови
- •§ 2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку
- •§ 3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- •§ 4. Дитяче словотворення
- •§ 5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- •§1. Поняття зв'язного мовлення
- •§ 2. Навчання дітей діалогічного мовлення
- •§ 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 5. Навчання дітей розповіді за картинами
- •§ 6. Методика навчання дітей переказу літературних творів
- •§ 7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- •§ 8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- •§ 1. Поняття виразності мовлення
- •§ 2. Специфіка засвоєння виразного мовлення на етапі дошкільного дитинства
- •§ 1. Сутність і характеристика оцінної діяльності
- •§ 2. Формування оцінно-контрольних дій під час розвитку мовлення дітей
- •§ 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- •§ 3. Наступність і перспективність мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу
- •§ 4. Усвідомлення дитиною мовлення
- •§ 5. Підготовка руки дитини до письма
- •§ 6. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 7. Формування підготовленості дошкільників із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу
- •§ 1. Роль завідувача і старшого педагога в організації роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі
- •§ 2. Планування роботи з розвитку мовлення
- •§ 3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти
- •II. Мета і методика перевірки.
- •III. Рівень розвитку мовлення дітей.
- •IV. Методика роботи з розвитку мовлення.
- •V. Умови розвитку мовлення дітей у дошкільному закладі.
- •VI. Методична робота з колективом.
- •VII. Загальні висновки. Рекомендації щодо подальшої роботи.
§ 5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання, яка має забезпечити вихід молодої країни на світовий рівень. Національне виховання передбачає виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, обрядах, оберегах, багатовіковій мул, рості й духовності попередніх поколінь.
Біля витоків національного виховання стояв О. Ольжич, який виклав свої погляди на місце українського дошкілля в цьому процесі у низці публіцистичних статей («Українське дошкілля», «Довкілля» тощо). На думку вченого, розбудову національного виховання як молоді, так і всього народу започатковує дошкілля. Це вимагає особливого ставлення до розроблення методів, форм і змісту виховної роботи з наймолодшими громадянами країни. Він стверджує, що в основі дошкільного виховання має бути народність як «підвалина національної культури взагалі».
Упродовж дошкільного віку (чотирьох-семи років), зауважує О. Ольжич, дитина має засвоїти ті своєрідності національного світовідчуття, які визначатимуть її упродовж життя: «Увесь матеріал, який дитина діставатиме в цей вік - у хаті чи в дитячому садку, - має бути глибоко та стилево дібраний під цим оглядом».
Дошкільне виховання, на думку О. Ольжича, повинно бути національним, а його змістом і виховним матеріалом має стати українська народна культура, оскільки саме їй притаманні «всі потрібні прикмети органічності, стилевої єдності, багатства і чистоти», саме вона забезпечує дитині «тривалий і потужний зв'язок з національною стихією». Щодо ідейних дороговказів виховання, то саме в дошкільному віці започатковується формування характеру дитини і саме тоді потрібно «прищеплювати їй засади нашого, національного світовідчування і моралі».
О. Ольжич зробив спробу скласти своєрідний кодекс національного виховання дошкільнят, виокремив пріоритетні напрями розвитку особистості, серед яких: висока духовність дитини героїко-романтичної спрямованості; справедливість, мужність, почуття обов'язку і відповідальності, сила волі; активність у спілкуванні й досягненні мети; товариськість, чуйність, витривалість; пошана до батьків і родини; релігійні почуття. Вчений зауважує, що національне почуття має бути виплекане уже в цьому віці і завершувати «суспільне виховання дитини».
З-поміж засобів національного виховання О. Ольжич радить використовувати народні іграшки, «цяцьки», твори українського фольклору (насамперед байки, казки та пісні). Також він убачав необхідність у спеціальному замовленні кращим українським письменникам п’єс для малечі, які діти легко могли б інсценізувати у своїй театральній діяльності. Ефективними засобами національного виховання, з
погляду вченого, є українські народні хороводні ігри й танці, «руханки та гуртові вправи» у супроводі народних мотивів, дитячий театр і «вертеп».
Особливе місце в національному вихованні дітей дошкільного віку О. Ольжич відводить образотворчим засобам (малюванню, ліпленню, будуванню, ручній праці), які супроводжуються рідним словом. Зміст мистецьких занять (образи, орнаменти, рисунки, будови) слід черпати з
народного епосу: персонажі тварин з байок та ігор, герої з казок і пісень, постаті з легенд і оповідань. Однак не заперечував учений і сучасні засоби, зокрема техніку.
У центрі національного виховання має бути рідна мова, для розвитку якої О. Ольжич рекомендує використовувати «Слово, слухане і читане: це царини приказок, байок, казок, переказів та «лектура» українських письменників, класиків: вірші, оповідання, казки, які формували б «поправну та чисту мову дитини». Водночас дітей потрібно знайомити з кращими зразками класиків зарубіжної літератури, якщо вони перекладені вишуканою українською мовою.
У своїх працях О. Ольжич надавав великого значення і проблемі виховання дітей сільської місцевості. Він вимагав надати йому характеру справжнього українського національного виховання, не лише за назвою і мовою, а й за змістом та формою.
Сьогодні майже всі поради О. Ольжича втілюються в самостійній оновленій українській державі: розроблено концепцію національного виховання дітей дошкільного віку і положення національного дошкільного закладу, тематичні програми з розвитку рідного українського мовлення та ознайомлення дітей з українським народознавством, підготовлено й опубліковано низку навчальних методичних посібників, спрямованих на національне виховання дошкільнят.