§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей

На початку року в дошкільних закладах у кожній віковій групі вихователі обов'язково перевіряють стан звуковимови дітей. Результа­ти записують у спеціальний зошит з метою правильного планування роботи з виховання звукової культури мовлення. Перед цим вихова­тель має ознайомитися із загальним станом здоров'я, розвитком мов­леннєвого та слухового апарату дітей. Це допоможе виявити причини можливих вад звуковимови у дитини і накреслити шляхи їх усунення. Навесні проводять повторну перевірку мовлення дітей для підведення підсумків роботи за рік.

Детальне обстеження мовлення дітей триває протягом місяця. Прийо­ми й методи обстеження слід добирати обережно, а звуковимову пере­віряти так, щоб діти не помічали цього, оскільки можуть соромитися, не виявляти бажання розмовляти. Рекомендується використовувати здебіль­шого ігрові прийоми: велика красива лялька або ведмедик (лисичка, заєць тощо) може запитувати у дитини: «Що це?», «Яке воно?», «Як називається?». Можна використати знайомі предмети, іграшки, картин­ки, одяг самої дитини, у словах-назвах яких є важкі для вимови звуки, що стоять на початку, в середині та в кінці слова (шило, Саша, душ), а також розмову з дитиною на близькі, знайомі теми: «Хто в тебе є вдо­ма?», «З ким ти прийшла в дошкільний заклад?», «Які іграшки ти лю­биш?» З маленькими дітьми можна погратися, знайти контакт, тему для розмови, прихилити їх до себе. Старшим дітям слід запропонувати про­читати напам'ять знайомий віршик, розповісти казку. Використовуючи дидактичні вправи на зразок «Відгадай, що це?», «Що в мішечку?», «Скажи, який?», вихователь спонукає дитину до відповіді, розмови і таким чином перевіряє мовленнєві вміння. Результати перевірки зано­сять у таблиці.

Практики пропонують різні за структурою таблиці для занесення результатів перевірки звукової культури мовлення (табл. 21-22).

Якщо дитина правильно вимовляє певний звук в усіх трьох поло­женнях, то в зошиті ставиться позначка + (плюс); якщо дитина спотво­рює звук, ставиться позначка СП, не вимовляє зовсім - (мінус); якщо дитина один звук замінює іншим, записується звук-замінник: с - ш, з -с, ч— щ; нестійка вимова звуків позначається Н; у примітці вихователь записує особливості голосу, мовлення: тихе, голосне, швидке, крикливе, повільне тощо.

Для щоденного обліку особливостей мовлення дітей і результатів виховання звукової культури мовлення педагоги повинні мати спе­ціальний зошит, з правого боку якого записують особливості загальних мовленнєвих навичок, а з лівого - особливості вимови звуків. Внизу - особливості мовленнєвого апарату, поведінку дитини під час мовлення,

Таблиця 21 Картка обстеження звуковимови

Прізвище, ім'я дитини	Вік	Дата обстеження (число, місяць)	Звуки			Примітка
			свистячі з, с, ц	шиплячі ж, ч, ш, щ	сонорні л, р
Лихоман Юрко	3 р. 6 м.	25. 09	+ +	+ + + +	-	Нечітка вимова
Саніна Валентина	3 р. 6 м.	20. 09	+ + +	+ + + +	+ л	Мовлення квапливе

Таблиця 21 Облік результатів роботи вихователів дошкільного навчального закладу № 3 «Барвінок» Київського району м. Одеси з виховання звукової культури мовлення

Розділ «Звуковимова»

№ пор.

Прізвище, ім'я дитини

Вік до 2003 р.

Дата вступу до ДНЗ (місяць, рік)

Дата обстеження (місяць, рік)

Звуки

Звуки в, б, д

Інші звуки

ш

ж

ч

ш

щ

с

з

ц

ль

л

рь

р

к

г

х

1

Андрійчук Марія

4 р.

09. 2003

09. 2003-06. 2004

І .

І .

І І

І І

І І

І .

І .

2

……

3

……..

До 01. 10. 2003 усього неправильних звуків – 54 (…%)

До 15. 01. 2004 кількість правильних звуків 27 або (…%)

Залишилось неправильних звуків 8 (або…%)

Примітка. І – спотворена, нечітка вимова звука; . – відсутність звука

наявність відхилення слуху, особливості мовлення членів сім'ї, мов­леннєву характеристику дитини та ін. У графі «Мовленнєві вади» потрібно зазначати заїкування, недорікуватість чи відсутність мовлен­ня. У табл. 23-25 наведено зразки обліку звукової культури мов­лення.

Після заповнення табл. 23 вихователь пояснює в тексті 3 і 4 позиції спотворення звуків та їх диференціацію. Наприклад:

Під час вимови ш і ж - губи витягнуті вперед, характерне шипін­ня відсутнє. Звуки близькі до ф.

Під час вимови шиплячих і свистячих звуків та л, д, т, н язик лежить між зубами.

Під час вимови шиплячих і свистячих звуків кінчик язика при­тиснутий за верхніми зубами або спинка язика притиснута до підне­біння.

Дитина звук ш замінювала на с. Коли з'явилась правильна вимо­ва ш, дитина почала вимовляти замість звука с звук ш.

У групі до 01.10.2003 було всього дітей_____з них: з неправильною вимовою _____заїкуються , з недорозвитком мовлення_____ , із гунявістю_____(прізвища).

До 1 жовтня вихователі закінчують індивідуальну перевірку звуко­вимови, складають зведену таблицю і віддають її завідувачу дошкіль­ним закладом. Зошит залишається у вихователя. Педагог користується даними перевірки під час планування роботи з виправлення вад звуко­вимови.