18. Особливості трагедій Евріпіда. Аналіз однієї з трагедій («Іпполіт» чи «Медея»)

Еврипід ( (близько 480 до н. е. — 406 до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом та Софоклом. Творчість Еврипіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Незрозумілий сучасниками, Еврипід набув слави великого трагіка, який підготував мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні інтонації філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи граничний раціоналізм з психологізмом. Еврипіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Автор нехтує природним розвитком і завершеністю дії і тому в фіналі часто відбувається несподівана розв'язка, зазвичай пов'язана з втручанням божества, яке з'являлося на спеціальній театральній машині (еорема).  Від трагедій «Медея», «Іпполіт» та інших веде початок розвиток драми в бік патетичної, пафосної трагедії значних, часом патологічних пристрастей. Від трагедій «Іон», «Єлена» та інших, де вперше з'являються мотиви загубленої й знайденої дитини тощо — веде шлях в сторону побутової драми, простакуватих персонажів.  

Еврипідові приписують написання від 75 до 98 драматичних творів, з яких до нас дійшло лише сімнадцять. Деякі з них можуть бути точно датовані.

Серед творів Евріпіда особливо виділяються знамениті трагедії з яскраво вираженою психологічною направленністю, яка зумовлена величезним інтересом драматурга до особистості людини зі всіма її протиріччями і пристрастями.

Одна з найчудовіших трагедій Евріпіда - "Медея" поставлена на афінській сцені в 431г. Чаклунка Медея - донька колхідського царя, онука Сонця, яка полюбила Ясона, одного з аргонавтів, котрі приїхали в Колхіду за золотим руном. Заради коханої людини вона залишила сім`ю, батьківщину, помогла йому заволодіти золотим руном, здійснила злочин, приїхала разом з ним в Грециі. На свій жах Медея дізнається, що Ясон хоче кинути її і одружитися з царівною, їй це особливо важко тому, що вона "варварка", живе на чужині. Ображена у своєму почутті жінка розуміє, що рушійною силою вчинків чоловіка є прагнення багатства, влади.

Медея хоче відімстити Ясону, який безжалісно розбив її життя, і губить і суперницю, посилаючи їй зі своїми дітьми отруєне вбрання. Вона вирішує вбити і дітей, заради майбутнього щастя яких, за словами Ясона, він вступає в новий шлюб.

Медея іде на злочин, рахуючи, що людана може поступати так, як їй диктують її особисті прагнення, страсті. Це свого роду переломлення в житейській практиці софістичної теорії, що "людина є мірою всіх речей", теорії, яку безсумнівно засуджував Евріпід.

Як глибокий психолог Евріпід не міг не показати бурю терзань в душі Медеї, яка задумала вбити дітей. В ній борються два почуття: ревність і любов до дітей, пристрасть і почуття обов`язку перед дітьми. Ревність підказує їй рішення - вбити дітей і цим відімстити чоловікові, любов до дітей змушує її відкинути жахливе рішення і прийняти інший план – бігти з Коринфа разом з дітьми. Ця болісна боротьба між обов`язком і пристрастюз величезною майстерністю змальована Евріпідом - кульмінаційна точка всього хору трагедії. Медея пестить дітей. Вона вирішила залишити їм життя і піти у вигнання.

Евріпід у своїх трагедіях поставив і вирішив ряд актуальних питань свого часу – питання про обов`язок і особисте щастя, про роль держави іїї законів. Він протестував проти за войовничих війн, критикував релігійні традиції, проводив ідеї гуманного відношення до людей. В його трагедіях зображаються люди великих почуттів, часом вчиняючізлочин, і Евріпід, як глибокий психолог, викриває болісні страждання таких людей. Недаром Аристотель вважав його найтрагічнішим поетом ("Поетика", 13).

Евріпід - великий майстер побудови перипетий трагедій, вони в нього завжди причинно мотивовані, життєво виправдані.

Мова трагедій проста, виразна. Хор в його трагедіях вже не грає великої ролі, він співає прекрасні ліричні пісні, але у розв`язці конфлікту участі не приймає.