30. Роман Апулея «Метаморфоза» або «Золотий Осел». Місце та роль казки про Амура та Психею у романі.

«Золотий осел» або «Метаморфози»  — роман в 11 книгах, що його написав давньоримський письменник 2-го століття Апулей. Точна дата створення роману невідома; дослідники відносять його написання або до раннього (150-і роки) або до пізнього (170–180) періоду творчості Апулея. Також давно обговорюють питання про грецькі джерела «Метаморфоз»: є версії, що Апулей користувався збіркою так званих «мілетских оповідань».

У книзі розповідається про неймовірні пригоди римського юнака Луція, захопленого жінками і чаклунством; розповідь ведеться від його особи. Опинившись в грецькій області Фессалія, яку вважали в античності батьківщиною магії і яка славилася своїми відьмами, він вирішив випробувати на собі місцеві чари.

До новел, вплетених в основну канву «Метаморфоз», належать небилиці про нечисту силу й чаклунство, розповідь Арістомена про Сократа, якого чаклунка Мероя опутала чарами і кінець кінцем погубила, і розповідь Телефрона, як він пильнував небіжчика і з вини чарівниць - відьом - утратив вуха і ніс, «розбійницькі» історії; романтична історія Харіти і Тлеполема; низка фривольних комічно-побутових оповідань про зрадливих жінок: коханець у бочці; коханець і забуті сандалії; коханець у кадовбі ; коханець, що видав себе чханням; розповіді про страхітливі злочини і вбивства: злочинна любов мачухи до пасинка , жахливі злодіяння отруйниці.

З-поміж вставних новел виділяється своєю поетичністю й художністю образів уміщена в центрі роману казка про Амура і Псіхею, яка за своїм обсягом дорівнює майже двом книгам. Всі риси бурлескного зображення має сцена весілля Амура і Псіхеї, де Вулкан куховарить, Вакх наливає в чаші вино, Венера запопадливо танцює . Для комічного ефекту в казку про Амура і Псіхею введені деякі римські реалії. Юнона відмовляється допомагати Псіхеї, посилаючись на закони, що забороняють давати притулок збіглим рабам . Венера, трактуючи Псіхею як збіглу рабиню, заявляє, що за її переховування чекає кара, передбачена римським законом . Як на землі оголошували через окличників про збіглих рабів, так посланець богів Меркурій оголошує про втечу Псіхеї, служниці Венери. Венера не хоче визнати законним шлюб сина Амура і Псіхеї, бо він здійснений всупереч законові, без свідків і згоди батька.

Нанизуючи новели на «безрозмірний» стрижень сюжету, Апулей придумує різні композиційні способи, щоб ці новели включити у сюжет. Всі вони були нібито почуті Луцієм у різних ситуаціях від різних людей.

Стиль «Золотого осла» підкреслено іронічний та ексцентричний, рясніє каламбурами, нагромадженнями епітетів, архаїчними побудовами пропозицій; автор любить використовувати рідкісні та застарілі слова. Особлива стилістична своєрідність наштовхувала ранніх дослідників роману на думку, що Апулей писав особливим «африканським діалектом» латини. При цьому мова твору сильно змінюється в останній книзі, де описано релігійне пробудження Луція; його звернення до богині написані цілком серйозним і урочистим стилем. Цьому факту є декілька пояснень:

1. Роман є завуальованим езотеричним трактатом: перші десять книг зображують повноту чуттєвих задоволень і спокус життя, що веде до деградації і переходу в «скотинячий» стан, а остання демонструє піднесення людини через залучення до божественних таємниць.

2. У романі «зашифровано» життя самого Апулея, який був знайомий з різними містичними вченнями, а також судимий за звинуваченням у чаклунстві.

3. Твір є сатирою на всі риси життя пізнього Риму, в тому числі і на релігію. Іронічні нотки в описі обрядів ініціації, через які проходить Луцій, свідчать про релігійний скептицизм Апулея.