- •Поняття про міф, міфологічний час. Особливості міфів
- •Міфологічні архетипи та персонажі міфів.
- •3.Давньогрецькі міфи про створення світу та богів Олімпу.
- •Міфи про героїв (Геракла, Тесея, Персея, Ясона, Одіссея).
- •О.Ф.Лосєв про два періоди в розвитку античної міфології. Відображення цих етапів в міфах та епосах Гомера.
- •6.Джерела змісту «Іліада» та «Одисея» Гомера. Троянський цикл міфів. Гомерівське питання.
- •7. Зміст та особливості сюжету «Іліади» та «Одіссеї» Гомера.
- •8. Образи головних героїв «Іліади» та «Одісеї» (Ахілла, Гектора, Одісея)
- •9. «Одісея» Гомера. Загальна характеристика поеми. Образ Одісея
- •10. Особливості поетики епосів Гомера та їх жанрова своєрідність. Розгорнуті порівняння.
- •11. Дидактичний епос Гесіода. «Роботи і дні»
- •12. Давньогрецька лірика. Її різновиди і жанри.
- •13.Основні теми античної лірики періоду ранньої класики (Архілох, Сапфо, Алкей, Анакреон).
- •14. Походження давньогрецької трагедії Її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій.
- •15. Трагедія Есхіла «Прометей закутий»
- •16. «Едіп - цар» Софокла. Проблематика. Образ Едіпа
- •17. «Антігона» Софокла. Проблематика. Суть конфлікту.Образи.
- •18. Особливості трагедій Евріпіда. Аналіз однієї з трагедій («Іпполіт» чи «Медея»)
- •19.Давньогрецька комедія, її походження, зміст, структура.
- •20. Особливості та проблематика комедій Арістофана. Комедія Арістофана «Хмари». Критика в ній софістів.
- •21. Філософська проза періоду класики. Загальна характеристика. Проза Платона.
- •22. Праці Арістотеля. Зміст «Поетики» Розробка Арістотелем теорії трагедії.
- •23. Давньогрецька історіографія. Твори Геродота і Плутарха
- •24. Давньогрецький роман та його різновиди. Роман Лонга „Дафніс і Хлоя”. Тема кохання та образи роману.
- •25 Римська міфологія.
- •26 „Енеїда” Вергілія, її зв’язок з епосом Гомера. Порівняльна характеристика. Поетичні ідеї «Енеїди»
- •27. Історія створення «Енеїди» та її політичні ідеї. Тлумачення ідейного змісту поеми дослідниками 20 століття.
- •28. Нова концепція героїчного в поемі. Образи Енея та Дідони в поемі Вергілія «Енеїда».
- •29. Метаморфози Овідія. Особливості відображення в творі міфів.
- •30. Роман Апулея «Метаморфоза» або «Золотий Осел». Місце та роль казки про Амура та Психею у романі.
- •31. Поезія Горація. Основні теми і мотиви. Ода «До Мельпомени»
- •32. Творчість античних байкарів Езопа і Федра
- •33.Творчість Плутарха. Паралельні життєписи.
- •34. Особливості літератури Середніх віків. Основні напрямки і жанри.
- •35. Середньовічна лірика. Автори, жанри, поетика
- •36.Французький героїчний епос: „Пісня про Роланда”.Зміст Образи Карла та Роланда
- •37. Німецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів”.
- •39. Роман про Трістана та Ізольду. Тема кохання і романі.
- •40. Куртуазний роман. Творчість Кретьєна де Труа.
- •41. Кентерберійські оповідання Чосера. Структура. Зміст.
- •42. Основні різновиди середньовічних епосів (міфологічні і класичні).
30. Роман Апулея «Метаморфоза» або «Золотий Осел». Місце та роль казки про Амура та Психею у романі.
«Золотий осел» або «Метаморфози» — роман в 11 книгах, що його написав давньоримський письменник 2-го століття Апулей. Точна дата створення роману невідома; дослідники відносять його написання або до раннього (150-і роки) або до пізнього (170–180) періоду творчості Апулея. Також давно обговорюють питання про грецькі джерела «Метаморфоз»: є версії, що Апулей користувався збіркою так званих «мілетских оповідань».
У книзі розповідається про неймовірні пригоди римського юнака Луція, захопленого жінками і чаклунством; розповідь ведеться від його особи. Опинившись в грецькій області Фессалія, яку вважали в античності батьківщиною магії і яка славилася своїми відьмами, він вирішив випробувати на собі місцеві чари.
До новел, вплетених в основну канву «Метаморфоз», належать небилиці про нечисту силу й чаклунство, розповідь Арістомена про Сократа, якого чаклунка Мероя опутала чарами і кінець кінцем погубила, і розповідь Телефрона, як він пильнував небіжчика і з вини чарівниць - відьом - утратив вуха і ніс, «розбійницькі» історії; романтична історія Харіти і Тлеполема; низка фривольних комічно-побутових оповідань про зрадливих жінок: коханець у бочці; коханець і забуті сандалії; коханець у кадовбі ; коханець, що видав себе чханням; розповіді про страхітливі злочини і вбивства: злочинна любов мачухи до пасинка , жахливі злодіяння отруйниці.
З-поміж вставних новел виділяється своєю поетичністю й художністю образів уміщена в центрі роману казка про Амура і Псіхею, яка за своїм обсягом дорівнює майже двом книгам. Всі риси бурлескного зображення має сцена весілля Амура і Псіхеї, де Вулкан куховарить, Вакх наливає в чаші вино, Венера запопадливо танцює . Для комічного ефекту в казку про Амура і Псіхею введені деякі римські реалії. Юнона відмовляється допомагати Псіхеї, посилаючись на закони, що забороняють давати притулок збіглим рабам . Венера, трактуючи Псіхею як збіглу рабиню, заявляє, що за її переховування чекає кара, передбачена римським законом . Як на землі оголошували через окличників про збіглих рабів, так посланець богів Меркурій оголошує про втечу Псіхеї, служниці Венери. Венера не хоче визнати законним шлюб сина Амура і Псіхеї, бо він здійснений всупереч законові, без свідків і згоди батька.
Нанизуючи новели на «безрозмірний» стрижень сюжету, Апулей придумує різні композиційні способи, щоб ці новели включити у сюжет. Всі вони були нібито почуті Луцієм у різних ситуаціях від різних людей.
Стиль «Золотого осла» підкреслено іронічний та ексцентричний, рясніє каламбурами, нагромадженнями епітетів, архаїчними побудовами пропозицій; автор любить використовувати рідкісні та застарілі слова. Особлива стилістична своєрідність наштовхувала ранніх дослідників роману на думку, що Апулей писав особливим «африканським діалектом» латини. При цьому мова твору сильно змінюється в останній книзі, де описано релігійне пробудження Луція; його звернення до богині написані цілком серйозним і урочистим стилем. Цьому факту є декілька пояснень:
Роман є завуальованим езотеричним трактатом: перші десять книг зображують повноту чуттєвих задоволень і спокус життя, що веде до деградації і переходу в «скотинячий» стан, а остання демонструє піднесення людини через залучення до божественних таємниць.
У романі «зашифровано» життя самого Апулея, який був знайомий з різними містичними вченнями, а також судимий за звинуваченням у чаклунстві.
Твір є сатирою на всі риси життя пізнього Риму, в тому числі і на релігію. Іронічні нотки в описі обрядів ініціації, через які проходить Луцій, свідчать про релігійний скептицизм Апулея.
