12. Давньогрецька лірика. Її різновиди і жанри.

Роди й види в літературі й поезії розвивалися послідовно. Кожний з жанрів затребуваний певними соціальними й суспільними процесами. Архаїка - епос, потім дидактика, потім - лірика.

Термін «лірика» з'являється дуже пізно – у вчених ІІІ ст до н.е. Це те, що виконується під ліру або кіфару, іноді флейту, авлос. Це завжди пісенна поезія, однак відомо, що у лірику входило також і танцювальне мистецтво; таким чином, під лірикою у греків розумілося поєднання слова, музики і танцю в різноманітних комбінаціях.

Перший твір грецької лірики відноситься до VII ст. до н.е.- 6 квітня 648 р., коли в Греції було затемнення сонця, яке згадується у Архілоха,- це перша історична дата грецької лірики. Це час зародження рабовласницького полісу, час боротьби аристократії та демократії. Окрема особистість виходила на новий шлях, який характеризувався часто бурхливими переживаннями, пригодництвом, анархізмом поведінки. Таким напруженим почуттям відрізнялися Архілох і Мімнерм, Алкей і Сафо. Всі вони лірики ІІ-ї пол. VII ст. і І-ї пол. VI ст. до н.е. Але в Греції існувала і сувора військово-патріотична лірика, ще ближча до епосу- Каллін і Тіртей. Лірика даного періоду не чуралася більш спокійної побутової орієнтації, навіть з комічним і пародійним відношенням до людей.

Расширюючись, лірика цього періоду починає освоювати навіть старовинні міфи, але вже по-новому, лірично. Це Стесіхор, Аріон а також вся дорійська пісенна лірика

Другий період класичної лірики відноситься до ІІ-ї пол. VI ст. до н.е. Сюди відносяться Анакреонт , Сімонід Кеоський, Гіппонакт Клазоменський, відомий своїм пародійно-карикатурним образом мислення. Сюди також відноситься вся доесхілівська трагедія; тут хорові частини трагедії є сильним виразником нового ступеня ліричного розвитку.

Третій період класичної лірики відрізняється небувалим розвитком хорової лірики. Хорові пісні були значніші і за обсягом. Незрівнянно великою різноманітністю відрізнялося строфічні будова хорових пісень, особливо з часу Стесіхора, який ввів у віршування чергування потрійних груп — строфи, антистрофи і еподи.

Грецька лірика ділилася на власне пісню та хоровий спів і розвивалася в один час з елегією та ямбом

Декламаційна лірика.

Елегія походить від слова «елегос» - значення його трактується по-різному. Одні вважають, що це назва очеретяної флейти, другі - що це азіатське слово, плач по небіжчику. У древні часи не було любовних, скорботних жанрів - перші елегії – це військові маршові пісні. Елегія розрізняється як військова, цивільна, філософська, дидактична. І тільки на останньому місці – любовна елегія, що оповідає про узагальнену ситуацію. Звична нам елегія з'явиться тільки в Римі.

Дидактична лірика.

Сюди відноситься епіграма у буквальному значенні "надпис". Епіграми були присвячені (богам), надгробні та адресовані окремим особам. Далі епіграма стала цілим літературним жанром, який досягнув великої віртуозності, особливо в александрійськую епоху.

Невідомо звідки з'являється назва «ямб». Довгий час його пояснювали міфом про служницю Ямбу або дієсловом «кидати». Зі словом "ямб" у греків поєднувалася уява про жартівливий характер твору, хоча ямби писали й ворогам.

Елегія і ямби примикали за мовою до іонійського епосу, лірична поезія, за самою своєю природою більш індивідуальна, представляла нескінченну різноманітність місцевих говірок у тісній залежності кожного поета від його батьківщини і місця діяльності. Іонійські, еолійські, дорійські говірки були рівноправні в ліриці. Не меншою різноманітністю відрізнялося віршування ліричних пісень залежно від особистості поета і від найтонших відтінків його настрою.