7.2 Неконтрольоване навчання

Неконтрольоване навчання може бути великим надбанням у майбутньому. Воно проголошує, що комп’ютери можуть самонавчатись у справжньому роботизованому сенсі. На даний час, неконтрольоване навчання використовується в мережах відомих, як самоорганізовані карти (self organizing maps), що знаходяться в досить обмеженому користуванні, але доводять перспективність самоконтрольованого навчання. Мережі не використовують зовнішніх впливів для коректування своїх ваг і внутрішньо контролюють свою ефективність, шукаючи регулярність або тенденції у вхідних сигналах та роблять адаптацію згідно навчальної функції. Навіть без повідомлення правильності чи неправильності дій, мережа повинна мати інформацію відносно власної організації, яка закладена у топологію мережі та навчальні правила.

Алгоритм неконтрольованого навчання скерований на знаходження близькості між групами нейронів, які працюють разом. Якщо зовнішній сигнал активує будь-який вузол в групі нейронів, дія всієї групи в цілому збільшується. Аналогічно, якщо зовнішній сигнал в групі зменшується, це приводить до гальмуючого ефекту на всю групу.

Конкуренція між нейронами формує основу для навчання. Навчання конкуруючих нейронів підсилює відгуки певних груп на певні сигнали. Це пов’язує групи між собою та відгуком. При конкуренції змінюються ваги лише нейрона-переможця.

7.3 Оцінки навчання

Оцінка ефективності навчання нейромережі залежить від декількох керованих факторів. Теорія навчання розглядає три фундаментальні властивості, пов’язані з навчанням:

- ємність;

- складність зразків;

- обчислювальна складність.

Під ємністю розуміють, скільки зразків може запам’ятати мережа, і які межі прийняття рішень можуть бути на ній сформовані. Складність зразків визначає число навчальних прикладів, необхідних для досягнення здатності мережі до узагальнення. Обчислювальна складність напряму пов’язана з потужністю процесора ЕОМ.

7.4 Правила навчання

У загальному використанні є багато правил навчання, але більшість з цих правил є деякою зміною відомого та найстаршого правила навчання, правила Хеба. Дослідження різних правил навчання триває, і нові ідеї регулярно публікуються в наукових та комерційних виданнях. Представимо декілька основних правил навчання.

7.4.1 Правило Хеба

Опис правила з’явився у його книзі “Організація поведінки” у 1949 р. “Якщо нейрон отримує вхідний сигнал від іншого нейрону і обидва є високо активними (математично мають такий самий знак), вага між нейронами повинна бути підсилена”. При збудженні одночасно двох нейронів з виходами (х_j, у_і) на t-тому кроці навчання вага синаптичного з’єднання між ними зростає, в інакшому випадку - зменшується, тобто:

W_ij(k)=r x_j (k) y_i (k), (7.1)

де r - коефіцієнт швидкості навчання.

Може застосовуватись при навчанні “з вчителем” і “без вчителя”.

7.4.2 Правило Хопфілда

Є подібним до правила Хеба за винятком того, що воно визначає величину підсилення або послаблення. “Якщо одночасно вихідний та вхідний сигнал нейрона є активними або неактивними, збільшуємо вагу з’єднання оцінкою навчання, інакше зменшуємо вагу оцінкою навчання”.