8.3. Сировина рослинного і тваринного походження

Успіхи органічної хімії і взагалі науки дають змогу добувати різні цінні продукти з найрізноманітнішої сировини. Так, етанол, величезні кількості якого використовують в органічному синтезі, можна добувати з харчових продуктів – зерна, картоплі та цукрового буряка, гідролізом деревини і гідратацією етилену. Етилен, у свою чергу, добувають хімічною переробкою природних газів, нафти та інших видів палива. З продуктів переробки нафти і газів добувають також оцтову кислоту, гліцерин і жири для виробництва миючих засобів. При цьому заощаджується багато харчової сировини для інших потреб, досягається велика економія і здешевлюється продукція. Сировина рослинного і тваринного походження вже замінена у багатьох виробництвах і заміна її успішно триває далі.

Сировина рослинного і тваринного походження має ряд характерних властивостей, залежно від яких вибираються способи її зберігання і переробки. Деякі операції попередньої підготовки сировини проводять також для підвищення в її складі корисних складових частин та видалення домішок і відходів. Відходи багатьох сільськогосподарських культур містять дуже цінні речовини, потрібні у народному господарстві і особливо у медицині. Особливістю сировини рослинного і тваринного походження є те, що вона легко псується, склад її і якість швидко змінюються, тому при зберіганні її слід застосовувати ряд специфічних запобіжних заходів: консервування, сушіння, стерилізацію, зберігання в атмосфері СО₂ або інертних газів, у водо- і повітронепроникній плівці.

Середня проба, склад і якість сировини. Велике значення для хімічної технології має дослідження складу і якості сировини, для чого треба правильно відібрати її середню пробу. Пробу з родовища або на підприємстві відбирають за суворо визначеною системою, яка відповідає ДСТ або ТУ: площу залягання сировини поділяють вертикально і горизонтально на невеликі ділянки і з кожної окремо беруть зразки. Усі зразки, змішані разом, вважаються середньою пробою. Часто середню пробу відбирають з допомогою бурового свердла. Ці стовпчики відібраної проби поділяють на дві рівні частини, одна з яких іде на аналіз, а друга зберігається для контролю.

Для "виготовлення" середньої проби відбирають зразки з якомога більшої площі і більшого числа місць, у більшій кількості, ніж це потрібно для аналізу. Потім з усієї маси матеріалу відбирають нову, меншу пробу і т. д. Операція зменшення середньої проби називається скороченням проби. При цьому всю відібрану масу дуже старанно перемішують, добре подрібнюють і розмелюють, а потім ще розтирають. З цієї маси відбирають ще меншу пробу, з якої у лабораторії потрібну для хімічного аналізу середню пробу відбирають способом квартування. Для цього добре розтерту масу розподіляють шпателем тонким, рівномірним шаром на аркуші паперу і поділяють вздовж і впоперек на 12-16 невеликих квадратів. З кожного квадрата відбирають приблизно однакову кількість на другий аркуш паперу і повторюють так кілька разів, поки проба зменшиться до десятків грамів, з яких беруть наважки для хімічного аналізу. У заводських лабораторіях здебільшого роблять тільки хімічні і механічні аналізи. Якщо технологія виробництва потребує більш докладного аналізу, то проводяться ще мікроскопічні, термічні, електротермічні, рентгеноструктурні та інші дослідження.