- •Частина і. Теоретичні основи хімічної технології
- •1.1. Предмет і завдання хімічної технології
- •1.2. Класифікація хімічних виробництв
- •7. Промисловість реактивів і особливо чистих речовин.
- •1.3. Хімічна технологія як наука
- •1.4. Значення хімічної технології, її міжгалузевий характер
- •1.5. Етапи розвитку хімічних виробництв і хімічної технології
- •1.6. Основні напрямки і перспективи розвитку хімічної технології і техніки
- •2.1. Класифікація технологічних процесів
- •2.2. Схеми руху матеріальних та енергетичних потоків
- •2.3. Хіміко-технологічні розрахунки. Матеріальні та енергетичні баланси
- •2.4. Інтенсивність та швидкість процесів
- •2.5. Продуктивність праці
- •2.6. Роль фізико-хімічних закономірностей у хімічній технології
- •2.7. Економічні вимоги, що ставляться до раціонального виробництва
- •2.8. Науково-дослідна, експериментальна і проектна робота в хімічній промисловості
- •3.1. Система процесів у хімічному реакторі
- •3.2. Класифікація хтп
- •3.3. Основні показники ефективності хтп
- •3.4. Термодинамічні основи хтп
- •4.1. Класифікація хімічних реакторів
- •4.2. Режим руху і перемішування реагентів
- •5.1. Гомогенні процеси у газовій фазі
- •5.2. Гомогенні процеси у рідкій фазі
- •5.3. Вплив концентрації реагуючих речовин, тиску, температури, переміщування на швидкість гомогенних реакцій
- •5.4. Реактори для гомогенних процесів
- •6.1. Рівновага і швидкість гетерогенних процесів
- •6.2. Процеси і реактори у системі газ-рідина (г–р)
- •6.3. Процеси і реактори у системі газ-тверде тіло (г–т)
- •7.1. Суть і види каталізу
- •7.2. Гомогенний каталіз
- •7.3. Гетерогенний каталіз
- •7.4. Властивості твердих каталізаторів і їх приготування
- •7.5. Каталітичні реактори
- •8.1. Мінеральна сировина
- •8.2. Добування і підготовка сировини до переробки
- •8.3. Сировина рослинного і тваринного походження
- •8.4. Енергія у хімічному виробництві
- •Частина II. Промислові хімічні виробництва
- •9.1. Зв'язаний азот та його значення
- •9.2. Методи зв'язування атмосферного азоту
- •9.3. Отримання та очищення азотоводневої суміші
- •9.4. Фізико-хімічні основи процесу синтезу амоніаку
- •9.5. Промислові способи виробництва синтетичного амоніаку
- •10.1. Загальна характеристика нітратної кислоти
- •10.2. Фізико-хімічні основи виробництва нітратної кислоти
- •10.3. Оптимальні умови процесу окиснення амоніаку
- •10.4. Переробка нітрозних газів на розбавлену нітратну кислоту
- •10.5. Виробництво розбавленої нітратної кислоти
- •11.1. Основні властивості та застосування сульфатної кислоти
- •11.2. Сировинна база сульфатно-кислотного виробництва
- •11.3. Виробництво сульфітного газу
- •11.4. Контактний спосіб виробництва сульфатної кислоти з колчедану
- •11.5. Виробництво сульфатної кислоти з сірки та сірководню
- •12.1. Загальна характеристика содових продуктів
- •12.2. Фізико-хімічні основи виробництва кальцинованої соди
- •12.3. Принципова схема виробництва кальцинованої соди
- •12.4. Виробництво каустичної соди
- •13.1. Основні закони електрохімії
- •13.2. Електроліз водних розчинів. Виробництво їдкого натру і хлору
- •13.3. Переробка електролітичного хлору. Виробництво хлоридної кислоти
- •14.1. Основні електротермічні закони
- •14.2. Виробництво кальцію карбіду
- •14.3. Виробництво кальцію ціанаміду
- •14.4. Виробництво фосфору і фосфатної кислоти
- •15.1. Піроліз деревини
- •15.2. Виробництво целюлози
- •15.3. Гідроліз деревини
- •15.4. Виробництво каніфолі і терпентину
- •Тушницький Орест Петрович загальна хімічна технологія
- •79000, М. Львів, вул. М. Коперника, 18
- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103
10.1. Загальна характеристика нітратної кислоти
Нітратна кислота є однією з найважливіших мінеральних кислот. Вона відома ще з часів алхімії. У VIII ст. Гебер описав добування HNO3 перегонкою галуну і купоросу з селітрою. У 1650 р. Глаубер запропонував добувати HNO3 дією концентрованої H2SO4 на калієву селітру. На початку XIX ст. HNO3 почали добувати з природної чілійської селітри, потужні поклади якої було відкрито в Чілі. Цей спосіб був єдиним промисловим способом добування HNO3 аж до 20-х років XX ст. Потреба в HNO3 швидко зростала. Добування HNO3 фіксацією атмосферного N2 дуговим і ціанамідним способом не змогло забезпечити азотнокиснотну промисловість сировиною. Тільки розвиток виробництва синтетичного NH3 забезпечив створення потужної азотнокислотної промисловості. Виробництво HNO3 окисненням NH3 швидко поширилось у всіх країнах світу.
Про утворення HNO3 внаслідок окиснення NO в NO2 і розчинення його у воді було відомо з давніх часів:
2NO + O2 NO2; (10.1)
3NO2 + H2O = 2HNO3 + NO, (10.2)
проте цей процес довгий час не мав промислового значення через ряд технічних і економічних труднощів. Важливо було визначити, який метод добування NO був би більш раціональним – безпосередній синтез його з N2 і О2 повітря, чи окисненням NH3. На той час перший спосіб виявився економічно невигідним. У 1839 р. було виявлено, що NH3 при наявності платини окиснюється до HNO3 за рівнянням
NH3 + 2О2 = HNO3 + Н2О. (10.3)
На основі цього у 1909 р. в Німеччині було збудовано перший дослідний завод продуктивністю 1600 кг розбавленої HNO3 на рік. Потім такі заводи були побудовані в Бельгії, Англії та інших країнах Європи. На них використовували NH3, який утворювався при коксуванні вугілля і частково від розкладання кальцію ціанаміду водяною парою. Внаслідок недосконалості технології ці заводи виявились нерентабельними.
У 1914 р. талановитий російський інженер І.І. Андрєєв після докладного вивчення впливу різних чинників на процес окиснення NH3 запропонував спосіб виробництва HNO3 з амоніачних вод коксових печей. Наприкінці 1916 р. в Юзівці (тепер Донецьк) було споруджено перший азотнокислотний завод, що працював за способом Андрєєва. На ньому у 1917 р. працювало вже 14 контактних апаратів. Процес окиснення NH3 здійснювався без підігрівання ззовні на платино-іридієвому каталізаторі. Досвід цього заводу відіграв надзвичайно велику роль у розвитку вітчизняної і світової азотнокислотної промисловості. Тепер HNO3 виробляють у промисловості майже виключно окисненням синтетичного NH3 киснем повітря.
Безводна НNО3 – це безбарвна важка рідина, густина її 1,52 г/см3 (при 15 °С), димить на повітрі з виділенням бурої пари NO2, замерзає при –47 °С, з водою змішується у будь-яких співвідношеннях. Водні розчини НNО3 залежно від концентрації кристалізуються при різних температурах. Найнижчу температуру кристалізації –66,3 °С має 89,95 %-ий розчин HNO3.
Температура кипіння водних розчинів НNО3 також залежить від концентрації. Максимальну температуру кипіння 121,9 °С має азеотропна суміш, яка містить 68,4 % НNО3. Інші розчини НNО3 киплять при нижчих температурах. Температура кипіння безводної HNO3 (встановлено екстраполяцією) дорівнює 85,4 °С, проте ще при нижчій температурі НNО3 кислота розкладається за рівнянням
4НNО3 = 2Н2О + 4NО2 + О2 – 259,7 кДж.
Цю характерну для НNО3 реакцію пізніше було покладено в основу процесу синтезу концентрованої HNO3 з NO2, O2 і Н2О.
Бурий газ NO2, розчиняючись у HNO3, забарвлює її від жовтого до червоного кольору залежно від кількості NO2, що розчинився.
Нітратна кислота – сильний окиснювач, особливо коли у ній є розчинений NO2. Багато органічних речовин (особливо рослинні і тваринні тканини) під дією НNО3 руйнуються, а деякі з них від контакту з концентрованою НNО3 самозаймаються. Залізо добре розчиняється у розбавленій НNО3, проте концентрована НNО3 утворює на поверхні його тонкий щільний шар оксидів заліза, нерозчинний у кислоті, внаслідок чого метал пасивується і не зазнає корозії.
У лабораторній практиці застосовується в основному концентрована НNО3 густиною 1,43, в якій міститься близько 65 % НNО3. У промисловості найчастіше застосовують розбавлену HNO3 з вмістом НNО3 50‑60 % або концентровану, в якій НNО3 міститься 96‑98 %.
Величезні кількості НNО3 застосовують для виробництва мінеральних азотних добрив, барвників, вибухових речовин, нітролаків, кіноплівки, фармацевтичних препаратів і т. д. За об'ємом виробництва і застосування НNО3 поступається тільки перед H2SO4.
