Крива Лаффера

Класифікація податків

Залежно від рівня державних структур:

- загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);

- місцеві (встановлюються місцевим органами влади та управління)

За об'єктом оподаткування:

- податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

- податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);

- податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методом стягнення:

- розкладні – спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і, нарешті, між окремими платниками;

- окладні – встановлюються спочатку податкові ставки ,а далі розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:

Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:

• реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);

• особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

Фіскальні монополії — це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.

Повна монополія виявляється у виключному праві держави на виробництво і реалізацію певних товарів за встановленою нею ціною. Об'єктом повної монополії зазвичай є такі товари масового споживання, як сіль, сірники, горілчані та тютюнові вироби тощо.

Часткову монополію держава реалізує через монополізацію нею або тільки ціноутворення, або виробництва і ціноутворення, або ціноутворення і реалізації.

Акцизи — це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі. У перекладі з латинської мови accido ("акциз") означає "відрізати", "відсікати".

Акцизи існують у таких формах:

• фіксовані — встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;

• пропорційні — як відсоток до обсягу реалізації;

• специфічні — на окремі види товарів (вироби із золота і срібла, автомобілі, тютюнові вироби);

— універсальні — встановлені на весь обсяг реалізації (податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).

Податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток та прибутковий податок з громадян — найпоширеніші види і Податків у світовій практиці оподаткування.

Мито — встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування товарів на території певної країни транзитом.

Мита набирають таких форм.

За походженням — експортне й імпортне.

За метою:

• фіскальне — має бюджетне призначення;

• протекціоністське — для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;

• антидемпінгове — встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за розміром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;

• статистичне — для обліку експортно-імпортних операцій в умовах вільної зовнішньої торгівлі (не має бюджетного призначення);

• компенсаційне — встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

За ставками:

• специфічне — встановлене на одиницю товару;

• адвалорне — як відсоток від вартості товару та послуг;

• змішане — яке передбачає чинність адвалорного і специфічного мита.

У співвідношенні прямих та непрямих податків частка прямих податків у структурі податкових надходжень до державного бюджету тим більша, чим багатша держава. Це не означає другорядності непрямих податків. Останні мають багато як переваг, так і недоліків.

Переваги непрямих податків:

• швидке надходження до бюджету, оскільки оподатковуються реалізація та споживання;

• рівномірність вилучення у територіальному аспекті;

—мотиваційна роль у створенні державою умов для виробництва і реалізації як передумови стабільності податкових надходжень;

—обмеження споживання одних груп товарів та послуг і розширення інших завдяки диференціації податкових ставок державою.

Недоліки непрямих податків:

• неадекватність податків розміру доходів платників;

• непомірна обтяжливість для малозабезпечених верств населення.

В Україні переважають непрямі податки. Це пояснюється:

• низьким рівнем доходів переважної більшості юридичних та фізичних осіб;

• значною часткою "тіньового" сектору економіки;

• великою кількістю збиткових підприємств;

• низьким рівнем податкової культури.

Принципи оподаткування:

• обов'язковість;

• оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;

• відносна стабільність у коротко- та середньостроковому періоді і гнучкість у довгостроковому періоді;

• прогресивний характер оподаткування;

• захист вітчизняного виробника;

—уникнення подвійного оподаткування.

Методи оподаткування:

• пропорційне оподаткування — не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки;

• прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильніший тиск на осіб з високими доходами;

—регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.

Податки — один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може стимулювати (обмежувати) обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, виробництво і у спільних благ. Переважна більшість суспільних зручностей оплачуються за рахунок податків. Водночас податки і повторюють кінцеві результати процесу розподілу ресурсів і деформують структуру виробництва.

Система оподаткування найкращим чином виконує своє функціональне призначення тоді, коли вона найменшою Мірою спотворює економіку.