6. Поняття функції потенціалу (конкуренції) макроеокономіки.

Знайдемо значення розв’язки рівняння, що представляє модель (p’=-k*p) – рівняння вільної ринкової конкуренції

Величину конкуренцій представляють функцією від р v(p). У технічних системах ця функція носить назву потенціал системи і її обчислюють як

- фукція надлишків конкуренції

Якщо економіка знаходиться під впливом конкуренцій, то на неї діє сила, котра рівна по величині градієнту функцій v(p) і протилежна за знаком.

6. 8. Аналіз точки макроекономічної рівноваги з позицій поведінки функції конкуренції, функції надлишкового попиту

Макроекономічна рівновага на зразок мікроекономічної означає продаж всіх вироблених товарів і послуг. За умов чистої ринкової економіки це означає, що витрати на виробництво товарів і надання послуг повністю покриваються доходами домогосподарств, що отримані від продажу ресурсів на відповідних ринках.

Найпростіша модель макроекономічної рівноваги враховує лише ці два суб’єкти економіки – домогосподарства і підприємців. Стан рівноваги можна дослідити двома методами:

• “сукупні видатки – обсяг національного виробництва” (аналізуючи C, I, Y);

• “вилучень-ін’єкцій” (аналізуючи S і I).

Макроекономічна рівновага означає рівність сукупних витрат і загального обсягу виробництва.

Функція надлишкового попиту – функціональний зв'язок між ринковою ціною та величиною надлишкового попиту .

Надлишковий попит - попит, що значно перевищує пропозицію, що приводить до дефіциту товарів та зростання цін.

Надлишковий попит, або дефіцит, супроводжуючий ціни, нижчі за ціну рівноваги, свідчить про те, що покупцям необхідно платити більш високу ціну, щоб не залишитись без блага. Зростаюча ціна буде:

1) спонукати фірми до перерозподілу ресурсів на користь виробництва даного блага

2) витісняти деяких спожи­вачів з ринку.

Ринок елімінує дефіцит у короткий період через підвищення цін, а в довгий період — шляхом розширення виробництва.

10. Поняття інфляції в макроекономічному моделюванні.

Проблеми, що традиційно відносяться до макроекономічних, — це проблема зайнятості; величина виробленого національного доходу; динаміка ділового циклу; природа інфляції; світове господарство; економічне зростання. Тому центровими показниками макроекономічного моделювання є зростання ВВП, рівні інфляції та безробіття. Якщо на мікроекономічному рівні інфляція розглядається як стале непідконтрольне поняття (екзогенна змінна) , то макроекономічні моделі містять інфляцію у якості ендогенної змінної, яку можна і потрібно контролювати за допомогою макрополітики. Інфляція сильно взаємодіє з іншими макроекономічними показниками – безробіття, попит та пропозиція. Також вона впливає на напрям розвитку усіх суб’єктів мікрорівня. Ці суб’єкти в подальшому визначають обсяг ВВП, сукупний попит та пропозицію, опосередковано відбиваючи свій вплив назад на інфляцію. Таким чином завданнями макроекономічного моделювання є прогнозування та управління сукупними показниками економіки, серед яких і інфляція.

Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Незважаючи на очевидність зв'язку інфляції зі знеціненням грошей, сутність цього явища не знайшла однозначного трактування в економічній літературі. Найчастіше її трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін. Але інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набу ває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. У цьому разі грошова одиниця формально може не знецінюватися, зате знецінюються в цілому грошові доходи економічних суб'єктів через так звані "примусові" заощадження, оскільки вони не мають можливості витратити їх на купівлю дефіцитних товарів. Коли такі заощадження набувають великих розмірів, виникає так званий "інфляційний навіс", під тиском якого держава планово підвищує ціни, як це неодноразово було в СРСР. Найрадикальнішим заходом проти "інфляційного навісу" є лібералізація цін без індексації заощаджень, унаслідок чого вони просто "згоряють" від інфляції, як це сталося в Україні в період гіперінфляції 1992-1994 pp.

Отже, і без явного зростання цін суспільство може пережити очевидні прояви і тяжкі наслідки інфляції, якщо порушується рівновага на ринках між товарним і грошовим обігом і знецінюються гроші у будь-якій формі.

Саме інфляція займає одне з центральних місць в монетарній літературі, де причинна залежність між змінами кількості грошей і рівнем цін розглядається як основна економічна закономірність. Як затверджує Фрідмен, „мабуть, не існує таких емпіричних зв’язків в господарстві, які повторювалися б так одноманітно і при таких різних обставинах, як зв’язок між значною зміною протягом короткого часу запасу грошей і рівня цін: одне незмінно пов’язане з іншим і діє в одному напрямі...”.

Монетарна теорія інфляції зводиться до наступного:

- Найважливіша і по суті єдина причина посилення інфляційного процесу полягає в швидшому зростанні номінальної грошової маси в порівнянні із зростанням продукту.

- У довготривалій перспективі гроші повністю нейтральні: ефект грошових імпульсів (прискорення або уповільнення темпів зростання грошей) відбивається лише на динаміці загального рівня цін і не впливає на стан „реальних” змінних (об’єму виробництва, інвестицій, зайнятості робочої сили і так далі). Протягом коротших періодів (скажімо, в межах одного економічного циклу) зміни темпів зростання грошової маси можуть, мабуть, зробити вагомий вплив на стан виробництва і зайнятості, але ефект цей буде недовгим: через певний час темп зростання реальних показників виробництва повернеться до початкового рівня. Тим самим відкидається кейнсіанська ідея про можливість постійно підтримувати високі темпи „реального” економічного зростання за допомогою дозованих порцій інфляції.

- Важлива роль в монетарній моделі інфляції належить інфляційним очікуванням. Вони формуються з урахуванням помилок в минулих прогнозах динаміки цін.

Розвиток монетарних поглядів з питань інфляції пройшов два етапи. На першому з них (до кінця 60-х років) зусилля прихильників доктрини були направлені на виявлення механізму розвитку інфляції, на другому вперед вийшла проблема зв’язку інфляції і безробіття.