17. Моделювання бюджету на макрорівні.

n- кількість статей бюджетних поступлень в бюджет району

m – кількість статей видатків

– сума, яка піддається накладанню податку за і-тою статтею

Т – податкова ставка

– частка відрахунків в бюджет вищого рівня за ш-тою статтею

– частка витрат бюджету за j-тою статтею

– мінімальна сума витрат за j-тою статтею, необхыдна для функцыонування регыону

– нижня і верхня межі податкового розрахунку

– нижня і верхня межі ставок відрахування

– нижня і верхня межі частки витрат

P – розмір доходів власних підприємств

Е – розрахункова величина видатків бюджету

С – коригуючий коефіцієнт

H – середньорічна чисельність населення регіону

Або

18. Критерії, що можуть застосовуватися для задачі моделювання бюджету на макрорівні.

Критерії бюджетної політики:

1. дефіцит бюджету

2. показник

3. показник дефіцитності бюджету

4. показник дотаційності бюджету

5. показник донорства бюджету

6. коефіцієнт бюджетної результативності регіону

7. коефіцієнт бюджетного покриття

8. коефіцієнт бюджетної забезпеченості населення

E- розрахункова величина видатків бюджету

D – величина міжбюджетного трансферу

H – середньорічна чисельність населення регіону

І – сумарні доходи регіону

W – сумарні витрати регіону

І’ – власні доходи регіону

18. Визначення цільових показників системи у макроекономічної моделі державного регулювання економіки

Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Серед головних проблем– суперечливість окремих поставлених цілей, низька ефективність і неузгодженість засобів макроекономічної політики, їх внутрішня суперечливість і невизначеність впливу на цільові показники.

Макроекономічна політика — це економічна політика держави на макрорівні, об’єктом якої є економіка країни в цілому. Тому під макроекономічною політикою слід розуміти діяльність держави щодо визначення кінцевих цілей макроекономічного розвитку країни та засобів їх досягнення.

Кінцеві цілі визначаються за допомогою індикаторів загального економічного стану країни. До них відносять реальний ВВП, безробіття та інфляцію. Проте визначеність кінцевих цілей може бути різною залежно від умов, у яких функціонує економіка. Показники, що використовуються у макроекономічному моделювання, мають відповідати певним вимогам. До найважливіших із них належать такі.

1. Показники мають бути придатними для агрегування (укрупнення) та дезагрегування (розукрупнення).

2. Показники мають бути чітко визначеними, вимірюваними, порівнянними з показниками державної статистики.

3. Система показників повинна забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування національної економіки.

4. Система показників повинна бути адаптивною (гнучкою), здатною відображати всі зміни стану об’єкта планування.

5. Директивні показники повинні бути адресними, тобто містити вказівки відносно конкретних виконавців планових завдань.

6. Індикативні показники повинні інформувати суб’єктів ринку про наміри держави у відповідних сферах і орієнтувати їх на діяльність у напрямку пріоритетів державної політики.

Дані показники класифікуються за такими групами: натуральні та вартісні; кількісні та якісні; об’ємні та сітьові; абсолютні та відносні; обов’язкові, розрахункові та інформаційні.