- •Загальне визначення понять «індивід», «особистість», та «індивідуальність». Характеристика структури особистості. Проблема особистості,її структури,функції в психології.
- •5. Психологія мотивації. Мотиви і потреби особистості. Ієрархія мотиваційно-потребної сфери особистості. Мотивація самоактуалізація.
- •6. Характеристика опитувальника пдо Леонгарда – Шмишека. Подати характеристику 3-5 рис акцентуацій характеру.Пояснитишляхи обробки отриманих результатів.
- •8. Характеристика пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання. Види відчуттів.Характеристика закона Вебера-Фехнера.
- •9. Дати характеристику методів та стилів керівництва. Теорії лідерства. Особистість керівника. Феноменологія міжособистісних відносин.
- •Теорії лідерства:
- •10. Характеристика психічного розвитку психіки. Особливості спілкування в підлітковому віці.
- •11. Розвиток когнітивної,емоційно-вольової і особистісної сфери дитини в період дошкільного і молодшого шкільного віку.
- •12. Характеристика проективних малюнкових методик.Методика «Неіснуюча тварина».
- •13. Характеристика психології діяльності.Структура та основні види діяльності.
- •Структура діяльності
- •Види діяльності:
- •19. Загальне поняття про свідомість. Структура та функції свідомості. Проблема свідомості в зарубіжній філософії та психології (ф.Ніцше, є Гуссерль, ж.-п. Сарт).Свідомість і підсвідоме.
13. Характеристика психології діяльності.Структура та основні види діяльності.
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму із середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій. Потреба — це стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування. Проте активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за психологічними ознаками. Активність тварин характеризується як поведінка і обмежується інстинктивними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на пристосування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб у їжі, розмноженні, захисті. У потребах тварини предмет їх задоволення постає як безпосередній стимул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби.
Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини характеризується свідомістю і цілеспрямованістю. Особистість як суб'єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розумову активність у досягненні поставленої мети.
Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення.
Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Структура діяльності
В усіх різновидах діяльності люди користуються рухами природженими (безумовно-рефлекторними) та набутими (умовнорефлекторними). Безумовно-рефлекторні рухи у процесі життя, у результаті досвіду, навчання та виховання перебудовуються відповідно до вимог умов життя, культури трудових дій та поведінки. Рухи (ходіння, мовлення, писання, читання, пов'язані з обробкою матеріалів, грою на інструменті) під впливом навчання та виховання настільки змінюються, що в них важко розпізнати первинний, природжений характер.
У діяльності залежно від її мети та змісту, матеріалу та способів його обробки рухи об'єднуються в різноманітні комплекси і системи. Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту, називають діями. Розрізняють дії предметні та розумові.
Предметні, або зовнішні, дії спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми, з тваринами, рослинами і т. ін. Розумові дії виявляються у сприйманні, діяльності пам'яті, мислення та ін. Розумові дії утворюються на ґрунті зовнішніх, предметних дій. Предметні дії в результаті інтеріоризації, тобто перенесення у внутрішнє життя людини, стають змістом розумової діяльності. На перших етапах засвоєння досвіду діти і дорослі оперують конкретними предметами, засобами унаочнення, порівнюють, розкладають та об'єднують їх, знаходять причинні залежності та їх взаємодію. Потім, у результаті інтеріоризації цих зовнішніх дій з предметами, людина починає оперувати образами цих предметів і зв'язками та залежностями між ними. На ще вищому етапі розвитку ці операції здійснюються за допомогою понять, виражених у слові.
Іитеріоризоване зовнішнє опрацьовується в мисленні, набуває логічного оформлення, вплітається в систему знань і попереднього досвіду людини й реалізується в діяльності у вигляді тих чи інших дій. Винесення внутрішніх, розумових дій назовні називають екстеріоризацією.
Важливу роль у діяльності відіграє її регуляція. У процесі засвоєння знань і досвіду у свідомості людини утворюється образ рухів і дій виконуваної діяльності, або акцептор дії, з яким порівнюється виконувана дія в разі її відхилення від окресленого способу ЇЇ виконання, коригується відповідно до поставленої мети та акцептора дії.
Отже, діяльність — це сукупність цілеспрямованих, усвідомлюваних дій. Свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями та мотивами, а й певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.
Успішне виконання будь-якої діяльності потребує від людини оволодіння необхідними для неї засобами. Воно передбачає вироблення у людини вмінь і навичок користуватися ними для досягнення поставленої мети.
