11. Розвиток когнітивної,емоційно-вольової і особистісної сфери дитини в період дошкільного і молодшого шкільного віку.

Дошкільний вік (від5 до 6-7років)-останій віковий період дошкільного дитинства.

У зв'язку із задоволенням зрос­таючої потреби дитини в товаристві ровесників розвива­ються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильнос­ті, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуативність і стає постійним почуттям. Фактором розвитку по­чуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів, інтонації, міміки. У процесі спілку­вання в дітей формуються моральні почуття. Важливе зна­чення у їх становленні мають оцінні відношення. Пере­живання гордощів виникають внаслідок схвалення дорос­лими актів поведінки. Урізноманітнюються вияви почуття власної гідності

Розвиток почуття сорому, ніяковості пов'язаний із зро­станням їх морального досвіду й самосвідомості. У малю­ка осуд вчинку викликає страх перед покаранням, збен­теження і незадоволення собою. У дошкільному віці осуд стає внутрішнім, вчинене неподобство супроводжується зніяковінням, навіть уявлення про негідний вчинок ви­кликає почуття сорому. Деякі діти ніяковіють через не­впевненість, занижену самооцінку, надмірну чутливість до критичних зауважень. У них соромливість може стати рисою характеру.

Важливими для формування моральних почуттів ді­тей є уявлення про позитивні зразки поведінки. Наяв­ність їх дозволяє дитині передбачати емоційні наслідки вчинку, переживати задоволення від схвалення своєї по­ведінки або невдоволення від негативного її оцінювання. Таке передбачення є вирішальним у формуванні мораль­ної поведінки. Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому стають мотиваційними компонентами мо­ральних якостей особистості.

Воля дитини розвивається як здатність досягати ме­ти, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди, сві­домо регулювати свою поведінку. Мета, яку ставлять пе­ред собою діти, ще не стійка, а задуми — плинні. Різні зовнішні фактори відволікають дітей, стають на заваді в досягненні мети.

За­знає змін спілкування дошкільників з дорослими. Воно на­буває нових форм: від зовнішнього контакту дитина пере­ходить до свідомого й добровільного підкорення доросло­му. Крім практичного спілкування з дорослими, виникає інтелектуальне співробітництво, що знаходить свій вияв у дитячих запитаннях. Прагнення до активного спілкування з дорослими виявляється у намаганні прилучити їх до влас­них переживань, почути думку про свої дії або обговорити чиїсь вчинки. Отже, комунікативна діяльність розгорта­ється на основі пізнавальних та особистісних мотивів і міс­тить елемент ініціативи та самостійності.

Обмеження самостійності, ініціативи породжує вияви впертості, негативізму, вередливості, егоїзму, самолюбства, опір вимогам дорослих навіть тоді, коли ці вимоги не су­перечать бажанням і намірам самої дитини. Для дитини опір — вияв власної активності. Він виявляється у різних формах негативізму — нерозумному, безпідставному, де­монстративному запереченні вимог дорослих, відмові їх виконувати.

У дошкільників лідерами ста­ють діти, здатні верховодити в іграх, інших справах. Попу­лярність їх спочатку визначається не тільки справжніми до­стоїнствами чи внутрішніми перевагами, а й зовнішніми особливостями — привабливий вигляд, охайність тощо. По­ступово набувають значення інші якості: уміння працюва­ти, організовувати гру, кмітливість, спритність, доброта.

Молодший шкільний вік- період життя дітей від 6-7до11років.

У молодшому шкільному ві­ці відбувається подальший розвиток особистісних якос­тей не тільки в інтелектуальній, айв емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джере­лом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та не­вдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання худож­ньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, ін­телектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать пе­реживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання — основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відпові­дальність, товариськість, колективізм.

Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається ди­ференціація сором'язливості; яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуван­ні на приниження їх гідності й позитивне емоційне пережи­вання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов'язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колек­тиві, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. Роз­пивається почуття симпатії, важливе для утворення ма­лих груп, з яких складаються колективи.

Формуванню вольових якостей (самостійності, впевне­ності у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм ак­тивності, довільного регулювання поведінки, уміння ак­тивно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовува­ти, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефек­тивність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцін­ками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов'язків, зниження ак­ти шюсті, виникнення лінощів та інших негативних рис.

З'являється усвідомлення обов'язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам колективу й кожного учня.