24. Особливості організації діяльності вчителів та учнів у проектній технології навчання

Метод проектів – це освітня технологія, яка націлена на придбання учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних вмінь та навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.

Проектна технологія передбачає системне і послідовне моделювання вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників навчального процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження і розробку оптимальних шляхів створення проектів, їх неодмінний захист і аналіз підсумків.

Метод проектів дозволяє формувати особистісні якості, які розвиваються лише в діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. В ході роботи над проектом діти набувають досвід індивідуальної самостійної діяльності. Метод проектів:

- стимулює учнів до розв’язання проблем, які мають на увазі володіння деякою сумою знань;

- розвиває критичне мислення;

- учні набувають навички роботи з інформацією (відбирають потрібну інформацію, аналізують її, систематизують);

- вчаться вирішувати пізнавальні, творчі завдання в співробітництві, при цьому виконують різні соціальні ролі.

Метод проектів припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результатом виконання проектів повинні бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язання, якщо практична, - готовий продукт проекту.

Метод проектів можна використовувати як у звичайному класі у вигляді самостійної індивідуальної або групової роботи учнів на протязі різного за тривалістю часу, так і з використанням сучасних засобів інформаційних технології, зокрема комп’ютерних телекомунікації.

Роль учителя

У загальному випадку успішна реалізація проектної тех­нології висуває певні вимоги до вчителя. Як стверджують автори посібника «Освітні технології», вчитель, як орга­нізатор проектної діяльності, виконує такі функції: до­помагає учневі у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує і заохочує учнів, допо­магає їм, проте не виконуючи за них їх роботу. Для цього вчитель має добре знати можливості, інтереси, бажання учнів, бути толерантним і креативним.

Справді, за самою ідеєю освітньої проектної техноло­гії роль учителя полягає не у тому, щоб у категоричний спосіб «доносити знання» й оцінювати результати їх за­своєння учнями, бути якимось «джерелом абсолютної істини» і «верховним суддею». Такий спосіб навчання приховує у собі небезпеку знищення паростків само­стійної активності, здатності учнів до критичності та творчості. Натомість учитель мусить не тільки ефек­тивно навчати, а й через організацію навчання і влас­ну поведінку сприяти розвитку критичного і творчого мислення учнів, допомагати їх становленню як грома­дян демократичної правової держави. Для цього йому слід дати учням певний інформаційний та мотивацій­ний поштовх до роботи, продемонструвати зразки по­трібних дій чи поведінки, а далі — виконувати роль консультанта, допомагати критично оцінювати і кори­гувати хід виконання та результати проекту, якоюсь мі­рою стати одним з його співвиконавців — авторитетним, проте не авторитарним. Він також має сприяти індиві­дуальній чи колективній роботі, створювати доброзич­ливу, сприятливу для роботи атмо­сферу, підтримувати співробітництво у класі чи у робочій групі учнів, стри­мувати неконструктивні суперечки і попереджати деструктивні конфлік­ти. У такому випадку вчитель пере­творюється на фасилітатора (від англ. (асіІіШог — той, хто чомусь сприяє, допомагає, щось полегшує (зокре­ма, розробку, виконання, оцінку проекту)). Для цьо­го він має вільно орієнтуватися у міждисциплінарному середо вищі, опанувати сучасні комунікативні інтерак­тивні методи, засвоїти демократичні цінності й упро­ваджувати їх в проектну роботу з позицій толерантнос­ті й права учнів на вільний вибір.

Під час перших застосувань освітньої проектної техно­логії, коли діти ще з нею не знайомі, вчитель є ініціа­тором і спрямовує роботу учнів. Але коли учні засвої­ли основні принципи і вміння роботи над проектами, вони не тільки мають залучатися до обговорення тема­тики, але й самі можуть виступати у ролі ініціаторів того чи іншого проекту. Поступово самостійна робота учнів розширюється не тільки на етапі виконання проекту, але й на етапі планування. Але слід зауважити, що це мож­ливо тільки тоді, коли учні засвоїли норми і зразки де­мократичного спілкування, що зовсім не тотожне до без­ладу та анархії.

У класі створюються сприятливі умови для дискусії та діалогу, у дитини формуються вміння вільно і коректно висловлювати свої думки навіть тоді, коли вони не збіга­ються з точкою зору вчителя чи більшості учнів. Учитель заохочує учнів висловлювати свою думку, брати участь в обговоренні та виконанні проекту, використовуючи мов­леннєві фортули на зразок: «Відмінно!», «Прекрасно!», «Фантастично!», «Дуже гарно!», «Оригінальна думка!», «Молодець!» тощо.